Венесуельська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венесуельська затока
ісп. Golfo de Venezuela
Lake Maracaibo map-ukr.svg
Розташування Венесуельської затоки
11°30′ пн. ш. 71°00′ зх. д. / 11.500° пн. ш. 71.000° зх. д. / 11.500; -71.000Координати: 11°30′ пн. ш. 71°00′ зх. д. / 11.500° пн. ш. 71.000° зх. д. / 11.500; -71.000
Частина від Карибське море
Море Карибське море
Прибережні країни Венесуела Венесуела
Колумбія Колумбія
Довжина 231 км
Ширина 98 км (у вході)
Площа 17,840 км²
Середня глибина 18-71 км
Острови Півострів Гуахіра,
Півострів Парагуана
Міста та поселення Пунто-Фіхо
ідентифікатори і посилання
GeoNames 3625429
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Венесуельська затока. Карта розташування: Земля
Венесуельська затока
Венесуельська затока
Венесуельська затока (Земля)
Венесуельська затока у Вікісховищі?
Guajirapeninsula1.png

Венесуе́льська зато́ка (ісп. Golfo de Venezuela) — затока Карибського моря біля берегів Венесуели, між півостровами Гуахіра і Парагуана.

Омиває венесуельські штати Сулія і Фалькон , а також колумбійський департамент Гуахіра .

Довжина затоки 231 км, ширина біля входу 98 км. У південній частині затока з'єднується з озером Маракайбо через бухту Таблас і протоку шириною 6,5-22 км і завглибшки 11 м.[1] Глибина самої затоки змінюється від 18 до 71 м. У східній частині в берег півострова Парагуана вдається невелика затока Коро. Береги Венесуельської затоки низькі, не оброблені через піщанні ґрунти. Припливи змішані, заввишки менш як 1 м[2].

Історія[ред. | ред. код]

Затока була відкрита європейцями в 1499 році, коли експедиція під командуванням Алонсо де Охеда у супроводі Амеріго Веспуччі досліджувала узбережжя Південної Америки, збираючи інформацію і даючи назви новим землям. Води затоки є об'єктом прикордонної суперечки з часів отримання Колумбією і Венесуелою незалежності від Іспанії в XIX столітті.

Іспанська імперія не проводила кордонів у цьому районі, оскільки місцевий народ Гуахіра так і не вдалося підкорити. Кордон по суші було встановлено в 1941 році, але питання територіальних вод залишилося невирішеним.

Економічна цінність[ред. | ред. код]

Затока має стратегічну важливість як судноплавний шлях у Карибське море, по якому перевозять нафту, що видобувається з родовищ на озері Маракайбо. У межах затоки також є родовище нафти. На берегах розташовані глибоководні нафтоекспортуючі порти Амауай , Пунто-Кардон і Пунто-Фіхо[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gulf of Venezuela (gulf, Caribbean Sea) — Britannica Online Encyclopedia
  2. Венесуельська затока – «VseslovA»
  3. Географічне положення, розміри і характер берегової лінії – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова