Венетські Передальпи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венетські Передальпи
італ. Prealpi Venete
Alta Lessinia in inverno.jpg
Країна Італія
Регіон Венето, Фріулі-Венеція-Джулія, Трентіно-Альто-Адідже
Гороутворення Альпи
Найвища точка Кол Нудо (Col Nudo)
 - висота 2472 м
CMNS: Венетські Передальпи у Вікісховищі

Венетські Передальпи чи Венетські Альпи — гірський хребет, частина Передальп, розташований на південному сході Альп в італійському регіоні Венето, що на північному сході країни. Венетські Передальпи, спускаючись на півдні вниз до долини По, служать своєрідним входом до самих Альп. Найвища вершина — Кол Нудо, що сягає 2472 метрів.

Опис[ред. | ред. код]

Згідно з визначенням Єдиного міжнародного орографічного поділу Альпійської системи (SOIUSA[it]), Венетські Передальпи — це частина Альп, що належить до Південно-Східних Альп; до цієї ділянки, окрім Венето, входять також деякі райони Трентіно та Фріулі.

Згідно з класифікацією Альп Німецького та Австрійського альпійського клубу (AVE), Венетські Передальпи є частиною Карнічних Передальп. У Поділу Альп таке визначення не вживане, натомість використано назву Тривенетські Альпи, що, однак, вказує на дуже розлогу смугу, що включає як Венетські Передальпи, так і Передальпи регіону Фріулі — Венеція Джулія.

За італійським традиційним дидактичним поділом Альп застосовується вираз «Венетські Передальпи», що включає всі Передальпи, розташовані в регіоні Венето, разом із гірським масивом Монте Бальдо (останній за іншими критеріями зараховуть до Ломбардських Передальп)[1].

Протяжність і межі[ред. | ред. код]

Венетські Передальпи (ділянка номер 32) на мапі поділу Східних Альп


За визначенням Єдиного міжнародного орографічного поділу Альпійської системи Венетські Передальпи простягаються від річки Адідже на заході до долини Вальчелліна на сході, між провінціями ТрентоТрентіно-Альто-Адідже), Вероною, Віченцою, Тревізо, БеллуноВенето) і ПорденонеФріулі-Венеція Джулія).

За цією ж класифікацією вони межують:

  • на півночі з Доломітовими Альпами, від яких їх відокремлюють Селла ді Перджин, Вальсугана, Селла ді Артен і течія річки П'яве;
  • на північному сході з Карнічними та Гайльськими Альпами, від яких їх відділяють Пассо ді Сант'Освальдо та Вальчелліна;
  • на південь з долиною По;
  • на захід з Брешіанським і Гардезанським Передальпами, від яких їх відділяє річка Адідже.

Поділ[ред. | ред. код]

Згідно із класифікацією Єдиного міжнародного орографічного поділу Альпійської системи, Венетські Передальпи поділяються таким чином із заходу на схід:

  • Вічентинські Передальпи
    • Лессінія (гірський масив і географічна зона)
    • Малі Доломіти
    • Група Плато (Алтіп'яні)
  • Передальпи Беллуно
    • Масив Граппа
    • Гірський ланцюг Кавалло-Вісентін

Вершини[ред. | ред. код]

Найважливіші вершини:

  • Кол Нудо (2472), між провінціями Беллуно і Порденоне, на східному краю.
  • Чима Додічі (2341) на північній околиці плато Азіаґо
  • Чима Портуле (2310) на північнім краї плато Азіаґо
  • Чима Кареґа 2259) у масиві Carega
  • Чима Палон 2232) в Пазубіо
  • Монте Кавалло (2251)
  • Монте Граппа (1775)
  • Кол Вісентін (1764)

Галерея зображень[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Essendo numerosissimi i testi didattici che trattano delle Alpi, se ne riportano in bibliografia solo alcuni, a mero titolo di esempio, tra quelli più diffusi delle principali case editrici.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Carlo Griguolo, Chiara Forgieri, Daniela Romagnoli (2014). Il nuovo giramondo. Paravia. с. 16. ISBN 9788839507532A. 
  • Grande Atlante Geografico e Storico. UTET. 1991. ISBN 8802044465.  Tavole 42/43, 92, 101, 184, 202, 236, 246.
  • F. Cassone, D. Volpi, M. Ramponi, F. Dobrowolni (1996). L'Argonauta. Lattes. с. 59. 
  • Eduardo Garzanti et al. (1995). Il libro Garzanti della Geografia. Garzanti. с. 50. 
  • Lamberto Laureti (1994). Conoscere le Alpi. Novara: Istituto Geografico de Agostini. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 20 лютого 2021. 
  • G. Pittella, ред. (1990). Itinerari attraverso l'Italia. Giunti Marzocco. с. 94. 
  • Trentino - Alto Adige. Guide rosse del TCI. Touring editore. с. 12. 
  • Valerio Lugani (ред.). Il suo aspetto. Trentino Alto Adige. Meravigliosa Italia, enciclopedia delle regioni. Aristea. 
  • Trentino-Alto Adige (вид. 2). UTET. 1971. с. 49.  Текст «Giuseppe Morandini

» проігноровано (довідка)

  • M. Carazzi, F. Lebrun, V. Prevot, S. Torresani (1981). Spazi e civiltà. Giunti-Marzocco.  Tavola 20.
  • Ricciarda Simoncelli (1984). Conoscere l'Italia. Le Monnier. с. 22. 
  • Lorenzo Bersezio (1999). I territori dell'uomo. De Agostini. с. 143.