Венеційський кінофестиваль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Венеційський кінофестиваль
66ème Festival de Venise (Mostra) Logo.jpg
Логотип 66-го Венеційського МКФ, 2009 рік
Місце проведення острів Лідо, Італія Італія
Головний приз Золотий лев
Дата заснування 1932
Засновник(и) Беніто Муссоліні
Дати проведення вересень
Офіційний сайт

Венеційський кінофестиваль (італ. Mostra Internazionale d’Arte Cinematografica) — найстаріший кінофестиваль у світі, заснований в 1932 році за ініціативи Беніто Муссоліні.

Проводиться щорічно у вересні на острові Лідо.

Головний приз — «Золотий лев».

Історія[ред.ред. код]

Фестиваль було засновано 1932 року як кінематографічну частину Венеційського бієнале, виставки сучасного мистецтва, що вже існувала кілька років. Він і досі зберігає тодішню назву «Міжнародна виставка кінематографічного мистецтва» — або скорочено — Мостра (італійською — виставка).

За легендою, ідея кінофестивалю, яку ще Люм'єр визнав «другим винаходом кіно», належить генеральному секретареві Бієнале Антоніо Маірані. На те, щоб зібрати багато фільмів і глядачів в одному місці, його надихнув футбольний матч. Переповнені трибуни навели його на думку, чи не можна зробити щось аналогічне в царині мистецтва. Ідея виявилася вдалою, але перші роки основними глядачами була елегантна публіка, європейська аристократія, численні друзі графа Джузеппе Вольпі ді Мізурата, патрона фестивалю і першого президента Бієнале. Фестиваль був відомий не лише показами фільмів, а й балами та костюмованими прийомами, яким сприяла курортна атмосфера острова Лідо.

Перший випуск Мостри був туристичною і культурною подією, що мала сприяти зростанню готельного бізнесу і ствердженню мистецького статусу кіно. Першим фільмом, який показали, була екранізація оповідання Роберта Люіса Стівенсона «Доктор Джекіл і містер Гайд» Рубена Мамуляна. Граф Вольпі прагнув створити атмосферу міжнародного спілкування і намагався зберігати повну незалежність від політики. Йому навіть вдалося отримати від фашистського уряду гарантію, що ніякої цензури на фестивалі не буде. На жаль, ця свобода тривала лише кілька років.

1933 року у рамках Мостри з'явився конкурс, а назви призів дуже яскраво відображали політичний контекст: «Кубок Муссоліні» (аналог сучасного «Золотого Лева»), «Кубок Національної фашистської партії» і «Кубок Вольпі». Остання з нагород існує на фестивалі й сьогодні — два «Кубки Вольпі» вручають найкращим акторові й актрисі. До того ж, іменем Вольпі називається одна з фестивальних зал (увічнювати таким чином своїх героїв — традиція Мостри, більшість зал якої іменні).

Певна свобода перших випусків Венеційського фестивалю виявлялась у доборі фільмів: там демонструвалася не тільки пропагандистська продукція Лені Ріфеншталь, але й антивоєнний шедевр Жана Ренуара «Велика ілюзія» і досить великі програми радянського кіно. Однак пріоритет належав італійським і німецьким фільмам, а з початком війни тільки вони й залишилися в програмі. Це стало причиною того, що три останні муссолінівські випуски Мостри — 1940, 1941 і 1942 років — викреслено з історії фестивалю і не враховується у відліку. Протягом двох наступних років Муссоліні було не до кіно, а 1945-го неофіційний фестиваль провели вже у визволеному Римі. З 1946 року Мостра повернулася на острів Лідо і почала новий етап свого життя. Сьогодні про десятиліття муссолінівської епохи нагадують лише дві величезні монументальні споруди у дусі тоталітарного конструктивізму — Кінопалац і Казино, побудовані 1937 та 1938 років саме для фестивалю. Там він розташовується і тепер, хоча поруч виросли ще дві величезні літні зали.

Ще раз розмірений ритм Мостри сколихнула студентська революція 1968 року: на хвилі протесту проти владних стосунків на початку 70-х проводилися антифестивалі, на яких скасували конкурси і нагороди. Ці роки теж не враховуються у фестивальному літочисленні.

Тепер на Венеційському фестивалі аж три конкурсних програми: основна, учасники якої змагаються за «Левів», альтернативна, «Проти течії», де демонструються нестандартні фільми, найкращі серед яких нагороджуються призом «Сан-Марко» (престиж цієї нагороди весь час зростає), і Тиждень міжнарожної преси, на якому присуджують приз ФІПРЕСІ. У трьох інших програмах не змагаються: програма «Поза конкурсом» для учасників, які вже досягли визнання, програма «Нові території» для тих, хто надто марґінальний для будь-якого конкурсу, програма «Ретроспектива» для тих, чиї фільми вже стали класичними.

У конкурсі беруть участь повнометражні художні фільми, які не демонструвалися за межами країни-виробника і не брали участі в інших фестивалях. Приймаються 70, 35 и 16 мм фільмокопії, субтитрировані на італійську мову.

Окрім «Золотого лева», іншим членам знімальної групи (з 1987 року) вручається приз «Золоті Озелли». Крім того, премія вручається найкращим першим та другим роботам молодих кінематографістів, вручається приз журі і нагорода за найкращу творчо-професійну співпрацю.

Найбільшою кількістю нагород за час існування фестивалю було відзначено роботи Лукіно Вісконті — п'ять премій (одна головна). Неодноразово отримували нагороди Луї Маль, Жан-Люк Годар, Роберт Флаерті та Еліа Казан.

Неповний перелік радянських фільмів, що їх у різні роки було відзначено нагородами:

  • «Весна», 1947 р. (реж. Г.Александров) — призом за сюжет
  • «Адмірал Нахімов», 1946 р. (реж. В.Пудовкін) — нагородою за найкращий фільм та найкращого актора
  • «Мир тому, хто входить», 1961 (Володимир Наумов, Олександр Алов) — спеціальний приз журі та Золотий Кубок (приз італійських кінокритиків за найкращий іноземний фільм)
  • «Гамлет», 1964 р. (реж. Г.Козінцев) — спеціальний приз.

Роботи радянських кінематографістів двічі здобували вищу нагороду фестивалю — «Золотий Лев»:

Володарі «Золотого лева»[ред.ред. код]

Див. список переможців на сторінці Золотий лев

Інші нагороди[ред.ред. код]

Кубок Муссоліні за найкращий італійський фільм[ред.ред. код]

  • 1934 Тереза Конфалон'єрі, реж. Гвідо Бріньйоне
  • 1935 Каста Діва, реж. Карміне Галлоне
  • 1936 Білий ескадрон, реж. Аугусто Дженіна
  • 1937 Сципіон Африканський, реж. Карміне Галлоне
  • 1938 Лючано Серра, пілот, реж. Гоффредо Алессандріні
  • 1939 Єпископ мессія, реж. Гоффредо Алессандріні
  • 1940 Облога Алькасара, реж. Аугусто Дженіна
  • 1941 Залізна корона, реж. Алессандро Блазетті
  • 1942 Бенгазі, реж. Аугусто Дженіна

Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм[ред.ред. код]

  • 1934 Людина з Арану, реж. Роберт Флаерті, (Великобританія)
  • 1935 Анна Кареніна, реж. Клеренс Браун, (США)
  • 1936 Король Каліфорнії, реж. Луїс Тренкер, (Німеччина)
  • 1937 Бальний записничок, реж. Жюльєн Дювів'є, (Франція)
  • 1938 Олімпія, реж. Лені Ріфеншталь, (Німеччина)
  • 1940 Поштар, реж. Густав Уцицкі, (Німеччина)
  • 1941 Дядечко Крюгер, реж. Ганс Штайнхофф, (Німеччина)
  • 1942 Великий король, реж. Файт Харлан, (Німеччина)
  • 1946 Південець, реж. Жан Ренуар, (Франція)

Найкращий режисер[ред.ред. код]

  • 1932 Микола Екк (СРСР) за фільм Путівка в життя
  • 1934 Густав Махати (Чехословаччина) за фільм Екстаз
  • 1934 Йозеф Ровенскі (Чехословаччина) за фільм Ріка
  • 1934 Карел Пліцка (Чехословаччина) за фільм Земля співає
  • 1934 Томаш Трнка (Чехословаччина) за фільм Буря над Татрами
  • 1935 Кінг Відор (США) за фільм Весільна ніч
  • 1936 Жак Фейдер (Бельгія) за фільм Героїчна Кемесса
  • 1937 Роберт Флаерті та Золтан Корда (Великобританія) за фільм Маленький погонщик слонів
  • 1938 Карл Фроліх (Німеччина) за фільм Батьківщина
  • 1941 Георг Пабст (Австрія) за фільм Комедіанти
  • 1948 Георг Пабст (Австрія) за фільм Процес
  • 1949 Аугусто Дженіна (Італія) за фільм Небо над болотом
  • 1970 Лукіно Вісконті (Італія) за фільм Загибель богів

Срібний лев за найкращу режисуру[ред.ред. код]

Спеціальний приз журі[ред.ред. код]

Найкращий актор[ред.ред. код]

  • 1932 Фредрік Марч у фільмі Доктор Джекіл і містер Гайд
  • 1934 Воллес Бірі у фільмі Віва Вілья!
  • 2003 Володимир Гарін, Іван Добронравов та Костянтин Лавроненко у фільмі Повернення

Кубок Вольпі у номінації найкращий актор[ред.ред. код]

  • 1935 — П'єр Бланшар у фільмі Злочин та покарання
  • 1936 — Пол Муні у фільмі Історія Луї Пастера
  • 1937 — Еміль Яннінгс у фільмі Володар
  • 1938 — Леслі Говард у фільмі Пігмаліон
  • 1941 — Ермете Дзаконі у фільмі Дон Буонапарт
  • 1942 — Фоско Глакетті у фільмах Бенгазі, Ми живі та Постріл
  • 1947 — П'єр Френе у фільмі Мсьє Венсан
  • 1947 — Олексій Дикий у фільмі Адмірал Нахімов
  • 1948 — Ернст Дойч у фільмі Процес
  • 1949 — Джозеф Коттен у фільмі Портрет Дженні
  • 1950 — Сем Джаффе у фільмі Асфальтові джунглі
  • 1951 — Жан Габен у фільмі Ніч — моє царство
  • 1952 — Фредрік Марч у фільмі Смерть комівояжера
  • 1953 — Анрі Вільбер у фільмі Відпущення гріхів без сповіді
  • 1954 — Жан Габен у фільмах Повітря Парижу та Не торкайтесь здобичі
  • 1955 — Курд Юрґенс у фільмі Генерал диявола
  • 1955 — Кеннет Мор у фільмі Глибоке синє море
  • 1956 — Бурвіль у фільмі Через Париж
  • 1957 — Ентоні Франчоза у фільмі Шляпа, повна дощу
  • 1958 — Алек Ґіннесс у фільмі Вустами художника (З перших рук)
  • 1959 — Джеймс Стюарт у фільмі Анатомія вбивства
  • 1960 — Джон Міллз у фільмі Мотиви слави
  • 1961 — Тосіро Міфуне у фільмі Охоронець (Йоджимбо)
  • 1962 — Берт Ланкастер у фільмі Птахолюб із Алькатрацу
  • 1963 — Альберт Фінні у фільмі Том Джонс
  • 1964 — Том Кортні у фільмі За короля і вітчизну
  • 1965 — Тосіро Міфуне у фільмі Руда борода
  • 1966 — Жак Перрен у фільмі Напівлюдина та Пошуки
  • 1967 — Любіша Самаджич у фільмі Ранок
  • 1968 — Джон Марлі у фільмі Обличчя
  • 1970 — Ніно Манфреді у фільмі У рік господень
  • 1984 — Насіруддін Шах у фільмі На ту сторону
  • 1985 — Жерар Депардьє у фільмі Поліція
  • 1986 — Карло делле Пьяне у фільмі Різдвяний подарунок
  • 1987 — Г'ю Грант та Джеймс Вілбі у фільмі Моріс
  • 1988 — Дон Амічі та Джо Мантенья у фільмі Все змінюється
  • 1989 — Марчелло Мастрояні та Массімо Троїзі у фільмі Котра година
  • 1990 — Олег Борисов у фільмі Єдиний свідок
  • 1991 — Рівер Фенікс у фільмі Мій власний штат Айдахо
  • 1992 — Джек Леммон у фільмі Гленгаррі Глен Росс (Американці)
  • 1993 — Фабріціо Бентівольо у фільмі Душа, що рветься навпіл
  • 1994 — Ся Ю у фільмі Під гарячим сонцем
  • 1995 — Ґец Ґеорґе у фільмі Фабрика смерті
  • 1996 — Ліам Нісон у фільмі Майкл Коллінз
  • 1997 — Веслі Снайпс у фільмі Побачення на одну ніч
  • 1998 — Шон Пенн у фільмі Сум'яття
  • 1999 — Джім Бродбент у фільмі Плутанина
  • 2000 — Хав'єр Бардем у фільмі Поки не настала ніч
  • 2001 — Луїджі Ло Кашіо у фільмі Світло очей моїх
  • 2002 — Стефано Аккорці у фільмі Подорож за покликом кохання
  • 2003 — Шон Пенн у фільмі 21 грам
  • 2004 — Хав'єр Бардем у фільму Море всередині
  • 2005 — Девід Стретейрн у фільмі На добраніч та бажаю удачі
  • 2006 — Бен Аффлек у фільмі Голлівудленд
  • 2007 — Бред Пітт за роль у фільмі Як боязкий Роберт Форд убив Джесі Джеймса
  • 2008 — Сильвіо Орландо за роль у фільмі Тато Джованни
  • 2009 — Колін Ферт за роль у фільмі Самотній чоловік
  • 2010 — Вінсент Галло за роль у фільмі Необхідне вбивство
  • 2011 — Майкл Фассбендер за роль у фільмі Сором
  • 2012 — Хоакін Фенікс і Філіп Сеймур Гоффман за ролі у фільмі «Майстер»
  • 2013 — Теміс Пану за роль у фільмі «Пані жорстокість»
  • 2014 — Адам Драйвер за роль у фільмі «Голодні серця»

Найкраща актриса[ред.ред. код]

  • 1932 Хелен Хейєс у фільмі Гріх Мадлон Клоде
  • 1934 Кетрін Гепберн у фільмі Маленькі жінки

Кубок Вольпі у номінації найкраща актриса[ред.ред. код]

  • 1935 Паула Весселі у фільмі Епізод
  • 1936 Анабелла у фільмі Ніч перед битвою
  • 1937 Бетт Девіс у фільмах Кід Гелехед та Мічена жінка
  • 1938 Норма Ширер у фільмі Марія-Антуанетта
  • 1941 Луїзе Ульріх у фільмі Аннелі
  • 1942 Крістіна Одербаум у фільмах Великий король та Золоте місто
  • 1947 Анна Маньяні у фільмі Депутатка Анджеліна
  • 1948 Джин Сіммонс у фільмі Гамлет
  • 1951 Вів'єн Лі у фільмі Трамвай «Бажання»
  • 1953 Ліллі Палмер у фільмі Ліжко
  • 1956 Марія Шелл у фільмі Жервеза
  • 1957 Дзідра Рітенберга у фільмі Мальва
  • 1958 Софі Лорен у фільмі Чорна орхідея
  • 1959 Мадлен Робінсон у фільмі На подвійний поворот ключа
  • 1960 Ширлі МакЛейн у фільмі Квартира
  • 1961 Сюзанн Флон у фільмі Не убий
  • 1962 Емманюель Ріва у фільмі Тереза Дескейру
  • 1963 Дельфін Сейріг у фільмі Мюріель або час повертатися
  • 1964 Харрієт Андерсон у фільмі Кохати
  • 1965 Анні Жирардо у фільмі Три кімнати на Манхеттені
  • 1966 Наталія Арінбасарова у фільмі Перший учитель
  • 1967 Ширлі Найт у фільмі Голландець
  • 1968 Лаура Бетті у фільмі Теорема
  • 1970 Паола Пітагора у фільмі Ми про неї нічого не знаємо
  • 1972 Ютта Хофман у фільмі Третій
  • 1972 Тьюздей Уелт у фільмі Грай, як написано
  • 1983 Дарлінг Лежитімус у фільмі Вулиця Кас-Негр
  • 1984 Паскаль Ожьє у фільмі Ночі повнолуння
  • 1985 Валерія Голіно у фільмі Історія кохання
  • 1987 Кан Су-Йон у фільмі Мати за контрактом
  • 1988 Ширлі МакЛейн у фільмі Мадам Сузацка
  • 1989 Пеггі Ешкрофт та Джералдін Джеймс у фільмі Вона зникла геть
  • 1990 Глорія Мюнхмайєр Місяць у дзеркалі
  • 1993 Жюльетт Бінош у фільмі Три кольори. Синій
  • 1994 Марія ді Медейруш у фільмі Два брати та сестра
  • 1995 Ізабель Юппер та Сандрін Боннер у фільмі Церемонія
  • 1996 Віктуар Тівісоль у фільмі Понетт
  • 1997 Робін Танні у фільмі Ніагара, Ніагара
  • 1998 Катрін Денев у фільмі Вандомська площа
  • 1999 Наталі Бей у фільмі Порнографічний зв‘язок
  • 2000 Роз Бірн у фільмі Богиня-1967
  • 2001 Сандра Чекареллі у фільмі Світло очей моїх
  • 2002 Джуліан Мур у фільмі Далеко від раю
  • 2003 Катя Ріманн у фільмі Розенштрассе
  • 2004 Імельда Стаунтон у фільмі Віра Дрейк
  • 2005 Джованна Меццоджорно у фільмі Звіряче серце
  • 2006 Хелен Міррен у фільмі Королева
  • 2007 Кейт Бланшетт у фільмі Мене там немає
  • 2008 Домінік Блан у фільмі Інша
  • 2009 Ксенія Раппопорт у фільмі Подвійна година
  • 2010 Аріане Лабед у фільмі Аттенберг
  • 2011 Дінні Йіп у фільмі Просте життя

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]