Веннівер Буш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венівар Буш
Vannevar Bush
1940-й рік
1940-й рік
Народився 11 березня 1890(1890-03-11)[1][2][…]
Еверетт, Массачусетс, США
Помер 28 червня 1974(1974-06-28)[1][2][…] (84 роки)
Белмонт, Массачусетс, США
·пневмонія
Поховання Массачусетс
Країна США США
Діяльність інформатик, винахідник, політик, викладач університету, інженер
Alma mater Університет Тафтса, Массачусетський технологічний інститут
Галузь Футурологія
Заклад Массачусетський технологічний інститут
Посада голова[5][6]
Вчителі Артур Едвін Кеннеллі
Аспіранти, докторанти Клод Шеннон, Frederick Termand[7], John B. Russell, Jr.d[7], Frederick Samuel Dellenbaugh, Jr.d[7], Samuel Hawks Caldwelld[7], Harold Locke Hazend[7] і Charles Lambert Mannebackd[7]
Членство MIT Corporationd[8], Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[9], AAAS[9], Американське фізичне товариство[9] і Національна академія наук США
Нагороди
Автограф Vannevar Bush signature.gif

CMNS: Веннівер Буш у Вікісховищі

Веннівер Буш (англ. Vannevar (/væniːvɑːr/) Bush, часом також Венівар Буш, Ванневар Буш; 11 березня 1890 — 28 червня, 1974)  — американський інженер, винахідник і адміністратор науки, що під час Другої світової війни очолював Управління з наукових досліджень і розробок США (англ. Office of Scientific Research and Development), один із ініціаторів і керівників на початковому етапі Мангеттенського проєкту. Відомий також працями з розробки аналогових обчислювальних машин. Засновник руху науковців США, що привів до створення Національного наукового фонду.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1890 року в родині священника. Обоє його дідусів були капітанами китобійних суден, від яких, за його словами йому передались амбіції керівника.[10]

Вступив до Університету Тафтса.[11]

В 1931 році створив перший у світі аналоговий електрично-механічний комп'ютер, який міг розв'язувати диференційні рівняння, що містили до 18-ти змінних.[12]

Після війни Буш займався адміністративною роботою. У 1940-ті він був президентом Об'єднаної ради з досліджень і розробок військового і морського відомств, головою ради з питань розробок Національного управління військовими установами, очолював Американський транснаціональний телекомунікаційний конгломерат (АТ&Т).

З 1950-го Буш директор Національного наукового фонду (NSF), якому було уготовано в майбутньому зіграти важливу роль в становленні інтернету. Пізніше він був членом наглядової ради цієї організації.

Останні роки діяльності Буша пов'язані з Массачусетським технологічним університетом. У 1957 -1959 роках Буш був президентом MIT. З 1959 року і до кінця свого життя він залишався почесним президентом інституту.

Лінійна модель інноваційного процесу[ред. | ред. код]

В 1944 році президент Рузвельт запропонував Бушу визначити рекомендації для організації американської науки в мирний час[13]. У липні 1945 року Буш відправляє президенту, тепер вже Гаррі Трумену, меморандум під красномовною назвою "Наука — нескінченний рубіж", підготовлений за підтримки чотирьох спеціально створених для цього комітетів. У вступі до меморандуму Буш оптимістично заявляв: «Перед нами безкінечна дорога розуму, і, якщо ми станемо первопрохідцями з тим же баченням, змістом і прагненнями, з якими ми вели велику війну, ми зможемо забезпечити більш повну і плодотворну зайнятість і більшу повне і плодотворне життя для всіх американців».

У цьому меморандумі Буш виступив за фінансування з державного бюджету фундаментальних наукових досліджень, що проводяться спільно з університетами та промисловими підприємствами. Він висловив пропозицію, що «державні інтереси в областях науки та освіти можуть бути найкращим чином досягнуті у створенні Національного наукового фонду», що в подальшому став основою організації американської науки.

У цьому меморандумі Буш відстоює точку зору, що в мирний час наука вимагає принципово іншої моделі організації наукових досліджень. Вчений розкритикував організаційну структуру науки, успішну для періоду війни.

Основні тези меморандуму:

  • Уряд має підтримувати фундаментальні дослідження; фінансувати слід конкретних вчених, а не проєкти;
  • Кошти повинні виділятися тим організаціям, де дослідження проводяться в обстановці відкритості;
  • Необхідно фінансувати найбільш перспективні дослідження підтримкою студентів, які присвячують свій час науці, в залежності від службового списку та фінансових можливостей.

Буш був впевнений, що в післявоєнній ері благоспроможність націй буде в значній мірі залежати від розвитку малого бізнесу, що активно застосовує нові знання. З цієї причини він вважає необхідним протидіяти практиці, коли найбільші корпорації використовували патентну систему для того, щоб не пускати малі фірми на нові дохідні технологічні ринки.

Меморандум був з інтересом сприйнятий громадськістю, але далеко не всі схвалили поради та пропозиції. У сенаті були включені два законопроекти: закон сенатора Магнуса, складений на основі пропозицій Буша, інший — сенатора Кілгора, опонента Буша.

У жовтні 1945 року двоє сенаторів провели спільні слухання законопроектів, у результаті яких було затверджено створення єдиного федерального агентства для розподілу грантів, контрактів та стипендій для розвитку природних наук, включаючи дослідження, пов'язані з військовою тематикою. Однак у питанні про президентський контроль над роботою фонду досягнути згоди не вдалося. Відповідно до плану Кілгора, фонд повинен бути керований директором, призначеним президентом та підзвітним йому. За проектом Буша-Магнуса науковим фондом повинна керувати призначена президентом рада громадянських осіб, переважно вчених. У 1947 році Конгрес прийняв законопроект Буша-Магнуса, але Трумен наклав вето.

В 1950 році Конгрес прийняв компромісний законопроект. Фактично були виконані дві найважливіші цілі В.Буша: уряд субсидіював фундаментальні дослідження, а визначення цілей цих досліджень було покладено на незалежних вчених.

Завдяки закону фактично створений союз між урядом, промисловістю та наукою, що стало важливою інновацією, і сприяло технологічній революції XX століття[14]. Така "лінійна модель інноваційного процесу" передбачала повторюваний цикл інновацій — від фундаментальних до прикладних досліджень, від них — до стадії дослідно-конструкторських і проектно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, а далі — до створення технології і нового продукту. Завершувався повторюваний безперервний цикл виробництвом, яке для інноваційного процесу носило характер комерціалізації винаходу. Останнє включало дослідження ринку, конструювання, ринкове планування, дослідне виробництво і ринкове випробування з переходом до комерційного виробництва.

Модель Ваннавра Буша почали досить жорстко критикувати, особливо після вкорінення ідеологічного курсу на неолібералізм в економічній політиці. До того, як потрапити під обстріл неолібералів, модель активно застосовувалася у США в 1950—1965-ті роки. Після цього її вдосконалили до "ринкового витягування" в 1965—1975-х, коли передбачалося, що ринок починає відігравати більшу роль. У 1975—1985-их модель набула характеру "лінійної зі зворотними зв'язками"; перейшла до "інтегрованої" в 1985—1995-х роках і нарешті — "мережевої" — після 1995 року. Тепер повторюваний цикл інновацій "від досліджень до комерціалізації" є очевидною справою, він носить назву "замкнутого циклу інновацій"[15]. Втративши хоча б один сегмент ланцюжка, країна, або навіть цілий регіон, втрачає свою здатність до відтворення, до фінансування інноваційного процесу, як це сталося в ЄС після перенесення виробництв і продажів до Азії[16][17][18].

Фінансування, координація і спрямування усіх етапів в рамках "лінійної моделі інноваційного процесу" повинне здійснюватися за державні кошти, оскільки приватні підприємства не вважали ці етапи ефективними. Оскільки конструкторські і проектно-конструкторські роботи є ризикованими інвестиціями з низькою окупністю, тому держава і сьогодні частково бере участь у фінансуванні цих етапів за рахунок спеціалізованих фондів і грантів. Лише виробництво і як його складова — продаж продукції повністю переносилося на приватні компанії. Хоча сьогодні і з цим є питання, оскільки великі обсяги відкритого і прихованого фінансування здійснюються за участі національних і регіональних фінансових ресурсів, що особливо характерно для Китаю.

«Модель технологічного трикутника Ваннівара Буша» в середині першої чверті ХХІ ст. була покладена в основу моделей економіко-технологічного розвитку КНР, через відмову від кредитно-фінансової корпоративного капіталізму і перехід до замкнутої системи державної економіки з інкорпорованими в неї фрагментами приватного сектора. Каналами зосередження інвестицій в цільових галузях стали фонди управління трансформацією науково-технічних досягнень КНР.[13]

В 1998 році Комітет наук конгресу США опублікував меморандум «Розкриваючи наше майбутнє: Створення нової национальної наукової політики» (Unlocking Our Future to New National National Science Policy)[19], у якому визнається, що основою державної політики щодо науки залишаються погляди Ванневара Буша, висловлені в меморандумі «Наука - нескінченний рубіж».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.ieeeghn.org/wiki/index.php/Vannevar_Bush
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. http://web.mit.edu/corporation/membership/chairman.html
  6. http://www.nsf.gov/od/nms/recip_details.jsp?recip_id=65
  7. а б в г д е Математична генеалогія — 1997.
  8. http://web.mit.edu/corporation/membership/pastmembers.html
  9. а б в NNDB — 2002.
  10. Айзексон, 2017, с. 197.
  11. Айзексон, 2017, с. 198.
  12. Айзексон, 2017, с. 42.
  13. а б «Дайте людям деньги и свободу, и они вернутся к вам с чем-то полезным». stimul.online. Процитовано 2021-04-28. 
  14. science the endless frontier
  15. Панченко, В. Г. (2017). ЗАМКНУТИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМУ В ПОЛІТИЦІ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ СТВОРЕННЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ. Ефективна економіка (uk) (11). ISSN 2307-2105. Процитовано 2021-04-29. 
  16. Резнікова Н.В., Іващенко О.А. Стратегічне партнерство як нова форма економічної інтеграції: аспекти незалежності ЄС та КНР. //Економіка та держава. 2015. № 12. С. 6—9.
  17. Welle (www.dw.com), Deutsche. Коронавирус ударил по немецкому автопрому: Volkswagen временно остановил завод в Вольфсбурге | DW | 19.03.2020 (ru-RU). Процитовано 2021-04-29. 
  18. Welle (www.dw.com), Deutsche. В Европе обвал экономики из-за пандемии коронавируса | DW | 30.04.2020. DW.COM (ru-RU). Процитовано 2021-04-29. 
  19. https://www.aaas.org/sites/default/files/s3fs-public/GPO-CPRT-105hprt105-b.pdf

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]