Перейти до вмісту

Веннівер Буш

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Венівар Буш
Vannevar Bush
1940-й рік
1940-й рік
Народився11 березня 1890(1890-03-11)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Еверетт, Міддлсекс, Массачусетс, США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер28 червня 1974(1974-06-28)[1][2][…] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Белмонт, Міддлсекс, Массачусетс, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
·пневмонія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМассачусетс Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСША США
Діяльністьінформатик, винахідник, політик, викладач університету, інженер, science administrator, інженер-електрик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Тафтса, Массачусетський технологічний інститут
Галузьфутурологія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМассачусетський технологічний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаголова[4][5] і член радиd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникДугальд Калеб Джексон Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіАртур Едвін Кеннеллі Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиКлод Шеннон
Frederick Termand[6]
John B. Russell, Jr.d[6]
Frederick Samuel Dellenbaugh, Jr.d[6]
Samuel Hawks Caldwelld[6]
Harold Locke Hazend[6]
Charles Lambert Mannebackd[6]
Y.H. Kud[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоMIT Corporationd (1974)[8]
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[9]
AAAS[9]
Американське фізичне товариство[9]
Національна академія наук США[10]
Literary Society of Washingtond Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоReverend Richard Perry Bushd[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиEmma Linnwood Bushd[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Автограф
CMNS: Веннівер Буш у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Веннівер Буш (англ. Vannevar (/væniːvɑːr/) Bush, часом також Венівар Буш, Ванневар Буш; 11 березня 1890 — 28 червня, 1974) — американський інженер, винахідник і адміністратор науки, який під час Другої світової війни очолював Управління з наукових досліджень і розробок США (англ. Office of Scientific Research and Development), один із ініціаторів і керівників на початковому етапі Мангеттенського проєкту. Відомий також працями з розробки аналогових обчислювальних машин. Засновник руху науковців США, що привів до створення Національного наукового фонду.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1890 року в родині священника. Обоє його дідусів були капітанами китобійних суден, від яких, за його словами, йому передались амбіції керівника[12].

Вступив до Університету Тафтса[13].

В 1931 році створив перший у світі аналоговий електрично-механічний комп'ютер, який міг розв'язувати диференційні рівняння, що містили до 18-ти змінних[14].

Після війни Буш займався адміністративною роботою. У 1940-ті він був президентом Об'єднаної ради з досліджень і розробок військового і морського відомств, головою ради з питань розробок Національного управління військовими установами, очолював American Telephone and Telegraph Corporation (АТ&Т).

З 1950-го Буш — директор Національного наукового фонду (NSF), який зіграв ключову роль у становленні інтернету. Пізніше він був членом наглядової ради цієї організації.

Останні роки діяльності Буша пов'язані з Массачусетським технологічним інститутом. У 1957—1959 роках Буш був президентом MIT. З 1959 року і до кінця свого життя він залишався почесним президентом інституту.

Лінійна модель інноваційного процесу

[ред. | ред. код]

В 1944 році президент Рузвельт запропонував Бушу визначити рекомендації для організації американської науки в мирний час[15]. У липні 1945 року Буш відправляє президенту, тепер вже Гаррі Трумену, меморандум під красномовною назвою «Наука — нескінченний рубіж», підготовлений за підтримки чотирьох спеціально створених для цього комітетів. У вступі до меморандуму Буш оптимістично заявляв: «Перед нами безкінечна дорога розуму, і, якщо ми станемо піонерами з тим же баченням, змістом і прагненнями, з якими ми вели велику війну, ми зможемо забезпечити більш повну та плодотворну зайнятість і більшу повне та плодотворне життя для всіх американців».

У цьому меморандумі Буш виступив за фінансування з державного бюджету фундаментальних наукових досліджень, що проводяться спільно з університетами та промисловими підприємствами. Він висловив пропозицію, що «державні інтереси в областях науки та освіти можуть бути найкращим чином досягнуті у створенні Національного наукового фонду», який згодом став основою організації американської науки.

Також у меморандумі Буш висловив ідею про те, що у мирний час наука вимагає принципово іншої моделі організації наукових досліджень, розкритикувавши організаційну структуру науки, успішну для періоду війни.

Основні тези меморандуму:

  • Уряд має підтримувати фундаментальні дослідження; фінансувати слід конкретних вчених, а не проєкти;
  • Кошти слід виділяти тим організаціям, де дослідження проводяться в обстановці відкритості;
  • Необхідно фінансувати найбільш перспективні дослідження підтримкою студентів, які присвячують свій час науці, залежно від службового списку та фінансових можливостей.

Буш був впевнений, що у післявоєнній ері добробут націй буде значною мірою залежати від розвитку малого бізнесу, який активно застосовує нові знання. З цієї причини він вважає необхідним протидіяти практиці, коли найбільші корпорації використовували патентну систему для того, щоб не пускати малі фірми на нові дохідні технологічні ринки.

Меморандум був з інтересом сприйнятий громадськістю, але далеко не всі схвалили поради та пропозиції. Сенаті розглянув два законопроєкти: закон сенатора Магнуса, складений на основі пропозицій Буша, інший — сенатора Кілгора, опонента Буша.

У жовтні 1945 року двоє сенаторів провели спільні слухання законопроєктів, у результаті яких було затверджено створення єдиного федерального агентства для розподілу грантів, контрактів та стипендій для розвитку природних наук, включаючи дослідження, пов'язані з військовою тематикою. Однак у питанні про президентський контроль над роботою фонду досягнути згоди не вдалося. Відповідно до плану Кілгора, фонд повинен бути керований директором, призначеним президентом та підзвітним йому. За проєктом Буша-Магнуса науковим фондом повинна керувати призначена президентом рада громадянських осіб, переважно вчених. У 1947 році Конгрес прийняв законопроєкт Буша-Магнуса, але Трумен наклав вето.

В 1950 році Конгрес прийняв компромісний законопроєкт. Фактично були виконані дві найважливіші цілі Буша: уряд субсидіював фундаментальні дослідження, а визначення цілей цих досліджень було покладено на незалежних вчених.

Завдяки закону фактично створено союз між урядом, промисловістю та наукою, що стало важливою інновацією, і сприяло технологічній революції XX століття[16]. Така «лінійна модель інноваційного процесу» передбачала повторюваний цикл інновацій — від фундаментальних до прикладних досліджень, від них — до стадії дослідно-конструкторських і проєктно-конструкторських робіт, які спрямовані на розроблення, проєктування, виготовлення та випробовування дослідних зразків нової техніки, а далі — до створення технології і нового продукту. Завершувався повторюваний безперервний цикл виробництвом, яке для інноваційного процесу мало характер комерціалізації винаходу. Останнє включало дослідження ринку, конструювання, ринкове планування, дослідне виробництво і ринкове випробування з переходом до комерційного виробництва.

Модель Буша почали досить жорстко критикувати, особливо після посилення ідеологічного курсу на неолібералізм в економічній політиці. До того як потрапити під обстріл неолібералів, модель активно застосовувалася у США в 1950—1965-ті роки. Після цього її вдосконалили до «ринкового витягування» в 1965—1975-х, коли передбачалося, що ринок починає відігравати більшу роль. У 1975—1985-их модель набула характеру «лінійної зі зворотними зв'язками»; перейшла до «інтегрованої» в 1985—1995-х роках і нарешті — «мережевої» — після 1995 року. Тепер повторюваний цикл інновацій «від досліджень до комерціалізації» є очевидною справою, він має назву «замкнутого циклу інновацій»[17]. Втративши хоча б один сегмент ланцюжка, країна, або навіть цілий регіон, втрачає свою здатність до відтворення, до фінансування інноваційного процесу, як це сталося в ЄС після перенесення виробництв і продажів до Азії[18][19][20].

Фінансування, координація і спрямування усіх етапів в рамках «лінійної моделі інноваційного процесу» повинне здійснюватися за державні кошти, оскільки приватні підприємства не вважали ці етапи ефективними. Оскільки конструкторські і проєктно-конструкторські роботи є ризикованими інвестиціями з низькою окупністю, тому держава і сьогодні частково бере участь у фінансуванні цих етапів за рахунок спеціалізованих фондів і грантів. Лише виробництво і як його складова — продаж продукції — повністю переносилося на приватні компанії. Хоча сьогодні і з цим є питання, оскільки великі обсяги відкритого і прихованого фінансування здійснюються за участі національних і регіональних фінансових ресурсів, що особливо характерно для Китаю.

«Модель технологічного трикутника Веннівера Буша» у середині першої чверті ХХІ ст. була покладена в основу моделей економіко-технологічного розвитку КНР, через відмову від кредитно-фінансової моделі корпоративного капіталізму та перехід до замкнутої системи державної економіки з інкорпорованими до неї фрагментами приватного сектора. Каналами зосередження інвестицій у цільових галузях стали фонди управління трансформацією науково-технічних досягнень КНР[15].

В 1998 році Комітет наук конгресу США опублікував меморандум «Розкриваючи наше майбутнє: Створення нової національної наукової політики» (Unlocking Our Future to New National National Science Policy)[21], у якому визнається, що основою державної політики щодо науки залишаються погляди Веннівера Буша, висловлені в меморандумі «Наука — нескінченний рубіж»

.

Див. також

[ред. | ред. код]

Публічно-приватне партнерство

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 http://www.ieeeghn.org/wiki/index.php/Vannevar_Bush
  2. 1 2 Dennis M. A. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ http://libraries.mit.edu/archives/research/collections/collections-mc/mc78.html
  4. ↑ http://web.mit.edu/corporation/membership/chairman.html
  5. ↑ http://www.nsf.gov/od/nms/recip_details.jsp?recip_id=65
  6. 1 2 3 4 5 6 Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ https://mit.primo.exlibrisgroup.com/permalink/01MIT_INST/1p0rv3s/alma990008144600106761
  8. ↑ http://web.mit.edu/corporation/membership/pastmembers.html
  9. 1 2 3 NNDB — 2002.
  10. ↑ Vannevar Bush – NAS
  11. 1 2 Geni.com — 2006.
  12. ↑ Айзексон, 2017, p. 197.
  13. ↑ Айзексон, 2017, p. 198.
  14. ↑ Айзексон, 2017, p. 42.
  15. 1 2 «Дайте людям деньги и свободу, и они вернутся к вам с чем-то полезным». stimul.online. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  16. ↑ science the endless frontier
  17. ↑ Панченко, В. Г. (2017). ЗАМКНУТИЙ ЦИКЛ ІННОВАЦІЙ ЯК ІНСТРУМЕНТ ІННОВАЦІЙНОГО НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМУ В ПОЛІТИЦІ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ СТВОРЕННЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ. Ефективна економіка (укр.). № 11. ISSN 2307-2105. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  18. ↑ Резнікова Н. В., Іващенко О. А. Стратегічне партнерство як нова форма економічної інтеграції: аспекти незалежності ЄС та КНР. //Економіка та держава. 2015. № 12. С. 6—9.
  19. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche, Коронавирус ударил по немецкому автопрому: Volkswagen временно остановил завод в Вольфсбурге | DW | 19.03.2020 (рос.), архів оригіналу за 29 квітня 2021, процитовано 29 квітня 2021
  20. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. В Европе обвал экономики из-за пандемии коронавируса | DW | 30.04.2020. DW.COM (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  21. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Веннівер_Буш&oldid=47692827