Венсан Оріоль
Венсан Оріоль | |
---|---|
Президент Франції | |
16 січня 1947 — 16 січня 1954 | |
Попередник | Леон Блюм (де-факто) Альбер Лебрен (де-юре) |
Наступник | Рене Коті |
Князь Андорри | |
16 січня 1947 — 16 січня 1954 | |
Попередник | Філіпп Петен (Режим Віші) |
Наступник | Рене Коті |
Народився | 27 серпня 1884 Ревель, Верхня Гаронна Франція |
Помер | 1 січня 1966 (81 рік) Париж Франція |
Похований | Мюре |
Відомий як | політик, адвокат, учасник французького Руху Опору |
Країна | Франція |
Alma mater | Тулузький університет |
Політична партія | Французька секція робітничого інтернаціоналу |
У шлюбі з | Michelle Auriold |
Діти | Paul Auriold |
Релігія | атеїзм |
Нагороди | |
Підпис | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Венсан Оріоль (фр. Vincent Auriol фр. вимова: [vɛ̃sɑ̃ oʁjɔl]; 27 серпня 1884, Ревель — 1 січня 1966, Париж) — президент Франції (Четверта республіка, 1947—1954), перший після Другої світової війни.
Народився в департаменті Верхня Гаронна, син м'ясника; отримав юридичну освіту. До війни активний діяч соціалістичної партії, був мером Тулузи (обраний у 31 рік), потім міністром у двох соціалістичних урядах Леона Блюма. У 1942—1943 Оріоль брав участь у діяльності підпілля французького Опору в окупованій Франції, потім втік до Лондона і вступив до уряду генерала де Голля. Після звільнення Франції державний міністр тимчасового уряду; в 1946 представник Франції в Раді Безпеки ООН.
Після проголошення Четвертої республіки в січні 1947 обраний її президентом, перебував на посаді один семирічний термін. Правління Оріолі було дуже важким, країну потрясали безперервні страйки і масові заворушення трудящих, колоніальна Французька імперія розпадалася; метрополія вела війни з повстанцями одночасно в Індокитаї, на Мадагаскарі і в Північній Африці. Перед закінченням терміну Оріоль заявив, що в жодному разі не буде балотуватися на наступний: «Ця робота мало не звела мене в могилу: мене будили в будь-який час ночі, щоб приймати відставки прем'єр-міністрів!» Дійсно, за 7 років його правління змінилося 18 (!) «примарних урядів».
Покинувши Єлисейський палац, Оріоль зайнявся політичною публіцистикою. У 1958 році він як екс-президент увійшов до Конституційної ради Франції. Це відбулося при установі П'ятої республіки, проекту конституції якої він різко противився, вважаючи, що влада президента має залишитися такою ж слабкою і церемоніальною, якою була при Третій і Четвертій республіках. У 1960 він пішов у відставку з Ради, протестуючи проти авторитарної політики президента де Голля. За рік до смерті Оріоль встиг благословити соціаліста Франсуа Міттерана балотуватися в президенти.
- Біографія [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Народились 27 серпня
- Народились 1884
- Померли 1 січня
- Померли 1966
- Нагороджені французькою медаллю Опору
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери ордена Слона
- Почесні доктори Університету Лаваля
- Президенти Франції
- Князі Андорри
- Уродженці Верхньої Гаронни
- Міністри фінансів Франції
- Міністри юстиції Франції
- Соціал-демократи Франції
- Французькі правники