Веніамін Смірнов (єпископ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веніамін Смірнов (єпископ)
Єпископ Воронезький і Задонський
1 травня 1886 — 1 травня 1886
Попередник: Серафим Аретинський
Наступник: Анастасій Добрадін
Єпископ Оренбурзький і Уральський
Єпископ Єкатеринбурзький,
вікарій Пермської єпархії
 
Альма-матер: Курська духовна семінарія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Василь Смірнов
Народження: 1829
Калуга, Російська імперія
Смерть: 19 травня 1890(1890-05-19)
Воронеж, Російська імперія

Єпископ Веніамін Смірнов (в миру Василь Смирнов; 1829(1829) , Калуга7 (19) травня 1890, Воронеж) — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, єпископ Воронезький і Задонський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Початкову освіту отримав у Курській духовній семінарії.

В 1855 закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я.

9 листопада 1856 призначений інспектором Воронезького духовного училища.

31 березня 1862 постригся в чернецтво, 4 квітня рукоположений на ієродиякона, а 5 квітня — на ієромонаха.

3 вересня того ж року призначений інспектором Чернігівської духовної семінарії.

22 травня 1866 переведений інспектором Псковської духовної семінарії.

26 березня 1868 зведений в сан архімандрита і призначений виконувачем обов'язків ректораДонської духовної семінарії.

4 березня 1879 хіротонізований на єпископа Єкатеринбурзького, вікарія Пермської єпархії.

З 5 квітня 1882 — єпископ Оренбурзький і Уральський.

В оренбурзький період життя єпископ Веніамін був учасником зборів архієреїв у Казани, где разом з іншими єпископами підписав пастирське звернення до старообрядців.

З 1 травня 1886 — єпископ Воронезький і Задонський.

В Воронежі Веніамін виявив себе як благодійник, відрізнявся добротою і чуйністю. Через слабке здоров'я вів «замкнене і одноманітне життя», був супротивником показного благочестя.

Єпископ Веніамін нічим не відрізнявся як вчений чоловік, навіть красномовством не блищав, але за життям був суворим аскетом. У думках і словах завжди стриманий. Схиляв до себе глибокою смиренністю, довірливістю і любов'ю до всіх, і особливо до сиріт, і старанним служінням у храмах єпархії.

Помер 7 травня 1890. Похований в Благовіщенському соборі.

Література[ред. | ред. код]