Веприк (Миргородський район)
| село Веприк | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Полтавська область | ||
| Район | Миргородський район | ||
| Громада | Великобудищанська сільська громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | перша чверть 17 століття | ||
| Населення | 2100 | ||
| Площа | 8.339 км² | ||
| Густота населення | 251 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 37362 | ||
| Телефонний код | +380 5354 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°22′21″ пн. ш. 34°10′08″ сх. д.H G O | ||
| Середня висота над рівнем моря |
115 м | ||
| Водойми | річки Псел, Веприк | ||
| Відстань до районного центру |
12 км | ||
| Найближча залізнична станція | Гадяч | ||
| Відстань до залізничної станції |
16 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 37362, с. Веприк, вул. Васюти, 65 | ||
| Карта | |||
  Веприк | |||
 Веприк | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ве́прик — село Миргородського району Полтавської області. Входить до складу Великобудищанської сільської громади. Населення становить 2100 осіб (станом на жовтень 2023 року). Колишній орган місцевого самоврядування — Веприцька сільська рада.
Після ліквідації Гадяцького району у липні 2020 року увійшло до Миргородського району.[1]
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на лівому березі річки Псла, по обидва боки його притоки річки Веприк. Вище за течією на відстані 4.5 км розташоване село Бобрик, нижче за течією на відстані 8 км розташоване село Вельбівка, на протилежному березі — село Книшівка. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Крізь село пролягає автомобільний шлях Т 1705.
Історія[ред. | ред. код]
Перші згадки[ред. | ред. код]
Найдавніше поселення, яке стало основою Веприка, виникло на високому правому березі однойменної річки. Давні вали, що пролягали поблизу містечка Лютеньки і Веприка (про них згадують у своїх працях історики О. Ф. Шафонський і В. Г. Ляскоронський), є залишками прикордонних укріплень, які проходили тут у 16 ст. між Московією і Польщею.
Саме містечко Веприк вперше згадується в писемних історичних джерелах першої чверті 17 ст. Воно входило до складу Веприцької сотні Гадяцького полку (до 1782). Жителі Веприка брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу 1648—54 проти польського гніту, у битві під Зборовом 1649. За переписом 1654 у Веприку — 1508 жителів, з них 700 козаків, 800 міщан. У 1658 містечко було спалене татарами, що їх закликав гетьман Іван Виговський. Тут була битва московських військ проти шведів[2] (так звана Веприцька оборона 1708—09). У пам'ять про цю подію встановлено пам'ятний знак.
18-19 століття[ред. | ред. код]
1764 Катерина II подарувала Веприк останньому гетьману України Кирилу Розумовському. Наприкінці 18 ст. частина населення Веприка потрапила у власність поміщиків П. С. Масюкова[3] і П. К. Тимофеєвої.
1812 у Веприку проходило формування 9-го кінного козацького Полтавського полку[4]. Веприцький козацький полк (командир — майор Товбич) мав на той час у своєму складі 638 чоловік, 498 коней.
За переписом 1859[5] у Веприку — 545 дворів, 4027 жителів, 4 церкви — (2 муровані): Миколаївська та Успенська (побудовані 1823 і 1837) та 2 дерев'яні: Георгіївська і Троїцька (1787, 1793), відбувалося 4 ярмарки на рік.
У 1890-х роках поміщики Масюков, Ліщинський і Мельник заснували Веприцьке акціонерне товариство, яке стало власником цукроварні, ґуральні, цегельного заводу. Значного поширення у містечку набуло ткацтво (виробництво полотна, ряден, скатертин) і кравецтво (пошиття свит, чумарок, піджаків).
|
|
Миколаївська церква
|
Успенська церква
|
20 століття[ред. | ред. код]
На час перепису 1900 у Веприку (з прилеглими хуторами) Веприцької волості Гадяцького повіту — 930 дворів, 7085 жителів, 2 земські, 2 церковно-парафіяльні школи та 1 школа грамоти, відбувалося 4 ярмарки на рік.
Влітку 1905 у Веприку спалахнув селянський виступ, який тривав майже місяць. Після завершення слідства 40 селян було заарештовано і віддано до суду, керівників заворушення І. Хлібка та М. Ланчинського заслано до Сибіру. Кілька страйків відбулося в економії Веприцького товариства і в 1906 році. На 1910 у Веприку — 1176 дворів, 7393 жителі, діяло 2 парових млини, цукровий завод та миловарня.
Радянська окупація[ред. | ред. код]
Радянська окупація в січні 1918. У 1923—32 Веприк — центр Веприцького району (з 1930 віднесений до Сумської округи). На 7.IX 1923 — 8823 жителі. 1929 в селі організовано перший колгосп «Червоний колос», який об'єднав 24 селянських господарства. 1934 року створено МТС. Під час німецької окупації (6.ІХ 1941—10.ІХ 1943) до Німеччини вивезено 292 жителі, майже повністю була спалена головна вулиця села. У кінці серпня — на початку вересня 1943 Веприк став районом боїв з німцями. Село тричі переходило з рук у руки.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
За часів незалежності[ред. | ред. код]
У 90-х роках 20 століття Веприк — центральна садиба колгоспу «Заповіт Ілліча» (м'ясо-молочний та зерновий напрям, технічні культури). Збудовані електропідстанція, заклади соціальої сфери, розвивається економіка.
16 листопада 2014 року у селі було завалено пам'ятник Леніну.
Село було в центрі бойових дій під час російського вторгнення 2022 року. 28 лютого в селі розбили колону окупантів та підірвали місцеву заправну станцію, щоб росіяни не мали змоги зливати пальне. Село окуповано не було.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Старі земляні вали в околицях села — залишки прикордонних укріплень XVI століття між Річчю Посполитою і Московським царством.
- Архітектурні пам'ятники — Успенська (1815—1821 рр.) і Миколаївська (1823 г.) церкви, побудовані в стилі класицизму.
- У Веприку встановлено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим (449 чол.) на фронтах Другої світової війни (1958); братська могила радянських воїнів, загиблих під час звільнення Веприка 1943 року.
Населення[ред. | ред. код]
- 1654 — 1508
- 1859 — 4027
- 1900 — 7085 (разом з прилеглими хуторами)
- 1910 — 7393
- 1923 — 8823
- 1990 — 3680
- 2001 — 2915
- 2023 — 2100
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
- середня школа
- дільнична лікарня на 25 місць
- госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни (на 120 місць)
- будинок для людей похилого віку на 16 місць
- державний і колгоспний дитсадки на 130 місць
- СПТУ-42
- 2 їдальні
- ветеринарна дільниця
Культура та спорт[ред. | ред. код]
- Будинок культури на 450 місць
- 2 бібліотеки (32,5 тис. одиниць збірки)
- стадіон (1989)
- Історико-краєзнавчий музей
Економіка[ред. | ред. код]
- 10 магазинів
- 2 пекарні
- кондитерський цех
- готель
- будинок побуту
- відділення зв'язку
- АТС
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Амбодик-Максимович Нестор Максимович (нар.1744—пом.1812) — український учений-енциклопедист, один з основоположників вітчизняних наук, акушерства, ботаніки і фітотерапії.
- Микола Духов (нар.1904—пом.1964) — український радянський конструктор. У Веприку йому встановлено погруддя.
- Гречко Віктор Васильович (нар.1922—пом.1992) — український вчений-правознавець, кандидат юридичних наук.
Пов'язані з Веприком[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Довідник про історичні місця Полтавської битви. Полтава. 1939. с. С. 43-45.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ В. В. Томазов. Масюкови // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 549. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- ↑ Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина: Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Імена загиблих міліціонерів знайшли у закоркованій пляшці на сайті poltava.pl.ua
- Погода в селі Веприк [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||
| |||||
