Верб'ятин
| село Верб'ятин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Код КОАТУУ | 6121284202 |
| Облікова картка | Верб'ятин |
| Основні дані | |
| Населення | 332 (2014) |
| Територія | 0.820 км² |
| Густота населення | 446.34 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48422 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°04′08″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 49.06889° пн. ш. 25.27250° сх. д.Координати: 49°04′08″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 49.06889° пн. ш. 25.27250° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48422, с. Озеряни |
| Карта | |
  Верб'ятин | |
 Верб'ятин | |
Верб'я́тин — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Озерянській сільській раді. До села приєднано хутори За шляхом і Підгорби.
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване за 9 км від районного центру і найближчої залізничної станції Бучач. За 1,5 км від села пролягає автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ.
Територія — 0,82 км² Дворів — 96.
Назва[ред. | ред. код]
Назва села пов'язана, найімовірніше, з деревом верба.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Село відоме від 1692 року.
У 1880 році проживало: 348 українців, 40 поляків, 15 євреїв.[2]
В 1832 році належало до парохії села Озеряни.[2]
У 1882-1884 роках поблизу села будується залізнична лінія Станіславів-Гусятин. Зруйнована відступаючими німецькими військами у 1944 році.
1915 році проживав 521 мешканець, землі було — 392 морги.[2]
1921 році у Верб'ятині — 199 будинків, 1931 році — 117 (697 осіб).[2]
У 1939 році проживало: 560 українців, 170 поляків.[2]
В УСС та в УГА воювали: Л. Андрусишин, О. Ботюк, В. і М. Гузани, М. Круподра, В. Пукало, І. Рачковський, П. Татарин, М. Шпак Т. Шушкевич (офіцер) та інші.[2]
Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 років село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинув В. Гузан, пропав безвісти С. Куподра.
В ОУН і УПА загинули районний провідник СБ ОУН у Монастириському районі В. Бойчук і М. Гузан.
21 листопада 1944 році більшовики вивезли із села 6 родин. Усього репресовано, а згодом реабілітовано 14 осіб.
21 липня 1941 році в м. Умань без суду розстріляний член ОУН Василь Харевич (1912 р. н.).
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[3].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[4].
Освіта[ред. | ред. код]
Від 1907 року в селі працює початкова школа. У 1946 році діяла початкова школа, де навчалося 59 учнів.
Нині діє Верб'ятинська загальноосвітня школа І ступеня.[5]
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Чудо Михаїла (1889; дерев'яна);
- «фігура» Матері Божої (2007).
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- «Шпакові вікна» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Також неподалік села є шість карстових джерел.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
1884 року по північній околиці села прокладено залізницю зі Станіславова (тепер Івано-Франківськ) до Чорткова.
Протягом 1880—1895 років діяла громадська каса.
Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1901), «Сокіл» (заснована 1904), «Луг», кооператива, аматорський гурток, оркестр.
Наприкінці 1920-х років у селі була проведена протиалкогольна акція.
У 1941 році збудовано клуб.
1950 році місцевий колгосп приєднано до колгоспу села Озеряни, а в 1990-х роках майно і землі розпайовані.
Нині працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад.
Господарство[ред. | ред. код]
Земельні паї орендують ТзОВ «Бучачагрохлібпром» і ПП «Золотопотіцьке».
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1785 | 1900 | 1915 | 1921 | 1931 | 1938 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2005 | 2007 | 2013 | 2014 | 2015 |
| 521[6] | 697[6] | 355[7] | 332[6] | ||||||||||||
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Володимир Бойчук (1925—1949) — учасник національно-визвольних змагань, член ОУН;
- Яків-Яким Гузан (р. н. невідомий) — меценат у Канаді, жертводавець на виданий у діаспорі історично-мемуарний збірник «Бучач і Бучаччина» (1972);
- Богдан Футей — суддя Федерального Суду США (1987), правник, політичний і громадський діяч, доктор права, професор (1968).[8]
Хутори[ред. | ред. код]
- За шляхом — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 1 км від нього. В адміністративно-територіальному поділі не зафіксований. Відомий від 1930-х років. Назва — від місця розташування: «за шляхом (дорогою)». У лютому 1952 році на хуторі — 3 будинки, у яких проживало 6 осіб, згодом мешканців хутора переселено у села Верб'ятин. Нині незаселений.
- Підгорби — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 2 км від нього. В адміністративно-облікових даних не зафіксований. Назва — від місця розташування «під горбом (горою)». У березні 1949 році на хуторі в 6-ти будинках проживало 33 особи, у лютому 1952 році — 6 будинків (23 особи), згодом частину мешканців переселено у село Верб'ятин. У 2011 році на хуторі — 4 двори, у яких проживають 6 осіб. Зберігся придорожній хрест.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 30.
- ↑ а б в г д е Верб'ятин // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 497.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
- ↑ Верб'ятинська школа
- ↑ а б в Семанишин В., Уніят В. Верб'ятин // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 600. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ Семанишин В. Верб'ятин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 246. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Шипилявий Степан. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 783.
Література[ред. | ред. код]
- Семанишин В. Верб'ятин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 246. — ISBN 966-528-197-6.
- Семанишин В., Уніят В. Верб'ятин // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 600. — ISBN 978-966-457-228-3.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |