Верб'ятин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верб'ятин
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Озерянська сільська рада
Код КОАТУУ 6121284202
Облікова картка Верб'ятин 
Основні дані
Населення 332 (2014)
Територія 0.820 км²
Густота населення 446.34 осіб/км²
Поштовий індекс 48422
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°04′08″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 49.06889° пн. ш. 25.27250° сх. д. / 49.06889; 25.27250Координати: 49°04′08″ пн. ш. 25°16′21″ сх. д. / 49.06889° пн. ш. 25.27250° сх. д. / 49.06889; 25.27250
Відстань до
районного центру
9 км
Місцева влада
Адреса ради 48422, с. Озеряни
Карта
Верб'ятин. Карта розташування: Україна
Верб'ятин
Верб'ятин
Верб'ятин. Карта розташування: Тернопільська область
Верб'ятин
Верб'ятин

Верб'я́тин — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області. Підпорядковане Озерянській сільській раді. До села приєднано хутори За шляхом і Підгорби.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване за 9 км від районного центру і найближчої залізничної станції Бучач. За 1,5 км від села пролягає автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ.

Територія — 0,82 км² Дворів — 96.

Назва[ред. | ред. код]

Назва села пов'язана, найімовірніше, з деревом верба.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Верб'ятин на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Село відоме від 1692 року.

У 1880 році проживало: 348 українців, 40 поляків, 15 євреїв.[2]

В 1832 році належало до парохії села Озеряни.[2]

У 1882-1884 роках поблизу села будується залізнична лінія Станіславів-Гусятин. Зруйнована відступаючими німецькими військами у 1944 році.

1915 році проживав 521 мешканець, землі було — 392 морги.[2]

1921 році у Верб'ятині — 199 будинків, 1931 році — 117 (697 осіб).[2]

У 1939 році проживало: 560 українців, 170 поляків.[2]

В УСС та в УГА воювали: Л. Андрусишин, О. Ботюк, В. і М. Гузани, М. Круподра, В. Пукало, І. Рачковський, П. Татарин, М. Шпак Т. Шушкевич (офіцер) та інші.[2]

Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 років село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинув В. Гузан, пропав безвісти С. Куподра.

В ОУН і УПА загинули районний провідник СБ ОУН у Монастириському районі В. Бойчук і М. Гузан.

21 листопада 1944 році більшовики вивезли із села 6 родин. Усього репресовано, а згодом реабілітовано 14 осіб.

21 липня 1941 році в м. Умань без суду розстріляний член ОУН Василь Харевич (1912 р. н.).

Освіта[ред. | ред. код]

Від 1907 року в селі працює початкова школа. У 1946 році діяла початкова школа, де навчалося 59 учнів.

Нині діє Верб'ятинська загальноосвітня школа І ступеня.[3]

Релігія[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • «Шпакові вікна» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Також неподалік села є шість карстових джерел.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

1884 року по північній околиці села прокладено залізницю зі Станіславова (тепер Івано-Франківськ) до Чорткова.

Протягом 1880—1895 років діяла громадська каса.

Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1901), «Сокіл» (заснована 1904), «Луг», кооператива, аматорський гурток, оркестр.

Наприкінці 1920-х років у селі була проведена протиалкогольна акція.

У 1941 році збудовано клуб.

1950 році місцевий колгосп приєднано до колгоспу села Озеряни, а в 1990-х роках майно і землі розпайовані.

Нині працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад.

Господарство[ред. | ред. код]

Земельні паї орендують ТзОВ «Бучачагрохлібпром» і ПП «Золотопотіцьке».

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1785 1900 1915 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2005 2007 2013 2014 2015
521[4] 697[4] 355[5] 332[4]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Володимир Бойчук (1925—1949) — учасник національно-визвольних змагань, член ОУН;
  • Яків-Яким Гузан (р. н. невідомий) — меценат у Канаді, жертводавець на виданий у діаспорі історично-мемуарний збірник «Бучач і Бучаччина» (1972);
  • Богдан Футей — суддя Федерального Суду США (1987), правник, політичний і громадський діяч, доктор права, професор (1968).[6]

Хутори[ред. | ред. код]

  • За шляхом — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 1 км від нього. В адміністративно-територіальному поділі не зафіксований. Відомий від 1930-х років. Назва — від місця розташування: «за шляхом (дорогою)». У лютому 1952 році на хуторі — 3 будинки, в яких проживало 6 осіб, згодом мешканців хутора переселено у села Верб'ятин. Нині незаселений.
  • Підгорби — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 2 км від нього. В адміністративно-облікових даних не зафіксований. Назва — від місця розташування «під горбом (горою)». У березні 1949 році на хуторі в 6-ти будинках проживало 33 особи, у лютому 1952 році — 6 будинків (23 особи), згодом частину мешканців переселено у село Верб'ятин. У 2011 році на хуторі — 4 двори, в яких проживають 6 осіб. Зберігся придорожній хрест.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 30.
  2. а б в г д е Верб'ятин // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 497.
  3. Верб'ятинська школа
  4. а б в Семанишин В., Уніят В. Верб'ятин // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 600. — ISBN 978-966-457-228-3.
  5. Семанишин В. Верб'ятин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 246. — ISBN 966-528-197-6.
  6. Шипилявий Степан. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 783.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]