Верба сива
| ?Верба сива | |
|---|---|
_IMG_37450.JPG) | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiosperms) |
| — | Евдикоти (Eudicots) |
| — | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальпігієві (Malpighiales) |
| Родина: | Вербові (Salicaceae) |
| Рід: | Верба (Salix) |
| Вид: | Верба сива |
| Біноміальна назва | |
| Salix eleagnos Scop., 1772 | |
 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Salix eleagnos |
 Віківиди: | Salix eleagnos |
| IPNI: | 777510-1 |
 ITIS: | 837809 22527, 837809 |
 МСОП: | 61960299 |
 NCBI: | 386449 |
Верба сива[1][2] (Salix eleagnos) — вид квіткових рослин родини вербових (Salicaceae), поширений у Марокко, Європі й Туреччині.
Дерево 8–10 м (рідко до 12 м) заввишки або зрідка високий чагарник[3]. Листки вузько-лінійні, із закладеними на нижню сторону краями, зверху тонко-зморшкуваті, темно-зелені, знизу одягнені щільним чисто-білим войлочком. Сережки вузько-циліндричні, з великими (довжиною до 1,5 мм) блідими або пурпуровими на верхівці закругленими приквітковим лусками. Тичинок 2. Коробочка гола[2].
Поширений у Марокко, Європі, Туреччині[4][5].
Вид зростає в прибережних ландшафтах на краях водотоків, у долинах і ярах. Насіння розсіюються на вітрі. Вид вважається піонером і віддає перевагу вапняним ґрунтам[3].
В Україні вид зростає на грубих галечниках, особливо вапнякових, на кам'янистих схилах, обривах — тільки в Карпатах, переважно в долинах, що відкриваються на південь, доволі розсіяно, до висоти 800 м. Іноді розводиться[2].
Висаджується як декоративний вид. Його також використовують для деревини. Вид є придатним деревом для відновлення прибережних регіонів[3].
_IMG_4363.JPG)
_IMG_37413.JPG)
- ↑ Salix eleagnos // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 131. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в Beech E., Harvey-Brown Y., Barstow M. (2018). Salix eleagnos. The IUCN. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 03.07.2020. (англ.)
- ↑ The Euro+Med Plantbase Project. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 03.07.2020.
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 03.07.2020.
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
