Верба (Дубенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верба
Verba s.png Verba selo fl.png
Герб Верби Прапор Верби
Verba houses.jpg
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Громада Вербська сільська громада
Облікова картка Верба 
Основні дані
Перша згадка 1442
Населення 2863
Площа 4,73 км²
Густота населення 605 осіб/км²
Поштовий індекс 35670
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°16′24″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д. / 50.27333° пн. ш. 25.60944° сх. д. / 50.27333; 25.60944Координати: 50°16′24″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д. / 50.27333° пн. ш. 25.60944° сх. д. / 50.27333; 25.60944
Середня висота
над рівнем моря
211 м
Водойми р. Іква
Відстань до
обласного центру
65 км
Відстань до
районного центру
21 км
Місцева влада
Адреса ради с. Верба, вул. Львівська, 88
Карта
Верба. Карта розташування: Україна
Верба
Верба
Верба. Карта розташування: Рівненська область
Верба
Верба
Мапа
Map

CMNS: Верба у Вікісховищі

Ве́рба — село в Дубенському районі Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Ікви, за 20 км від районного центру м. Дубно. Центр Вербської територіальної громади. З північного заходу села проходить міжнародна автодорога Київ-Чоп, також село має власну залізничну станцію, якою керує Львівська залізниця.

Розташування, рельєф та корисні копалини[ред. | ред. код]

Село розташоване у географічній зоні Мале Полісся. Північно-західна частина села розташована на висоті 230 м від рівня моря, у той час як південно-східна, яка прилягає до долини річки Іква — 200 м від рівня моря. Такий перепад висот пояснюється тим, що відразу за селом починається межа Малого Полісся із Повчанською височиною.

Сусідні села: Стовпець (південь), Птича (півн. схід), Софіївка Перша (півн. захід).

На південний схід від села є родовище торфу, яке вже не розробляється. (Див. також Урочище «Верба»).

Історія[ред. | ред. код]

Група братських могил воїнів радянської армії у с. Верба

Перша письмова згадка про село міститься у Привілеї короля Казимира Дениску Мукосійовичу на м. Збараж (пожиттєво) та села Збаразької волості (довічно) «за вірну службу», виданий за згодою Панів-Ради від 12 січня 1442 року, у якому село згадується серед інших сіл волості.

У 1518 році отримує міське право від короля Сигізмунда І.

1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власники сіл Берега і Верби утримували одну з городень. Власником Верби у цьому джерелі названо Анджея Куньовського.

У 1549 році село придбав шляхтич Михайло Дашкович Єлович-Малинський. У 1564 році він отримав локаційний привілей на заснування містечка і право влаштовувати в ньому торги (раз на тиждень у четвер) та ярмарок (двічі на рік). В західній частині Верби, де сходились шляхи, що вели в напрямі Кременця, Дубна, Козина і Бродів, звели ратушу, будинки заїздів. Містечко оточили земляним валом. Частина Верби, що містилася поза межами валу, і надалі лишалася на становищі села. Частина села, що мала статус містечка була і залишається зараз центром.

У 1774 році в селі проживало 1282 чол., була церква, що володіла 90 десятинами землі, діти навчалися в церковно-парафіяльній школі. Згадується Верба і у «Списку всех почтовых станций в Волынской губернии» — пожвавлюється життя села. Це було пов'язано з тим, що через Вербу пролягав поштово-пасажирський тракт, була поштова станція, де було 34 коней.

Після поділу Польщі 1793 року територія, до якої належить Верба, відійшла до Російської імперії. Містечко було центром волості у Дубенському повіті Волинської губернії.

Згідно з енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона в містечку Вербі налічувалось 124 подвір'я, проживало 1068 жителів, була залізнична станція, 9 крамниць та 8 заїжджих дворів, православна церква та синагога.

У 1906 році містечко Вербівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст. Дворів 188, мешканців 1347[1].

XX століття[ред. | ред. код]

На початку XX ст. у Вербі відкривається два деревообробні підприємства. На одному з них працювало 19 робітників, а на другому — 10. Також працювала фабрика, що виробляла вату, тартак, три млини, смолярне і молочне підприємства.

У 1908 році у Вербі відкрилося земське двохкласне училище, де навчались переважно діти заможних селян, торговців, колоністів, навчалось 75 хлопців, 32 дівчини. Почесний наглядач училища був Дмитро Львович Свєшніков — поміщик, двоюрідний дід відомого археолога Ігора Свєшнікова.

У часи Першої світової війни біля Верби проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під окупацією німецьких та австро-угорських військ. В червні 1916 року знову окуповане росіянами під час знаменитого Брусиловського прориву. В селі збереглися залишки військових споруд німецьких та австро-угорських військ.

Німецько-австрійське укріплення в с. Верба часів Першої світової війни

У 1929 р. на містечко Верба поширені правила міської забудови.[2]

З 1919 року Верба знову під владою Польщі, село є центром Вербської гміни Дубенського повіту Волинського воєводства.

У 1939 році територію Західної України приєднано до СРСР, а в 1940 році Верба стає центром Вербського району новоутвореної Ровенської області.

В червні 1941 року село було в центрі найбільшої танкової битви в історії — Дубно—Луцьк—Броди-Рівне. В околицях села йшли жорстокі танкові бої. В березні 1944 року село відвойоване у німецьких окупантів. Відновлення комуністичного режиму.

У 1959 році Вербський район приєднано до Дубенського району.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2894 особи, з яких 1384 чоловіки та 1510 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2922 особи.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 98,81 %
російська 1,12 %
білоруська 0,03 %
грецька 0,03 %

Господарство[ред. | ред. код]

В селі працює два сільськогосподарських підприємства (ТОВ «ВітАгро», ПСП «Україна»), Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця, ВАТ «Вербаагротех», ЗАТ «СПМК-7».

Село повністю газифіковане.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Школа
Лікарня
  • Вербська дільнична лікарня на 30 ліжко-місць, яка обслуговує крім Верби ще 13 довколишніх сіл, поліклініка, Обласна протитуберкульозна лікарня.
Станція

Транспорт[ред. | ред. код]

Залізничним транспортом у Вербу можна дістатися з Рівного та Львова. На станції Верба зупиняються приміські та окремі пасажирські поїзди. У 2010 році закінчене будівництво об'їзної дороги, тепер автомобільна дорога Київ—Чоп не проходить через село, а огинає село з північного заходу.

Зелений туризм[ред. | ред. код]

у 2007 році створено музей-садибу «Біла хата», подвір'я та будинок якого облаштовані старожитностями українського сільського побуту XVIII — початку XIX століть.

Спорт[ред. | ред. код]

В селі є футбольний клуб «Верба» яка представляє Вербу на чемпіонаті Дубенщини.

Також є спортивна школа з Гирьового спорту.

Релігія[ред. | ред. код]

Є церкви і молитовний будинок

СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ С. ВЕРБА
Молитовний будинок ХВЄ с. Верба

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Відомі люди, які проїжджали через Вербу[ред. | ред. код]

1671 рік — проїзд французького дипломата Ульріх фон Вердума.

1750 і 1753 роки — подорож філософа Григорія Сковороди.

1844 рік — проїзд через Вербу Миколи Костомарова, який згадував

« О півночі приїхали ми до містечка Верба й заледве достукалися до величезної корчми; із зовнішнього розміру її можна було вважати, що в ній із п’ятдесят кімнат, а насправді лише п’ять. Решта простору зайняте сараєм, конюшнею і двором... «

1846 рік — проїзд через Вербу Тараса Шевченка, який згадує про село у повісті «Варнак»:

« Из Кременца пошел я через село Вербы в Дубно, а из Дубна на Острог, Корец и на Новгород-Волынский… «

1847 і 1848 роки — подорож Оноре де Бальзака.

Також село згадується у творі Михайла Шолохова Тихий Дон.

Село згадується у творі Ісаака Бабеля, Конармейский дневник 1920 года

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 27 березня 2020. 
  2. Rozporządzenie Ministra Robót Publicznych w porozumieniu z Ministrem Spraw Wewnętrznych z dnia 10 maja 1929 r. rozciągające przepisy dla gmin miejskich na niektóre osiedla gmin wiejskich na obszarze województwa wołyńskiego. — Dz.U. 1929 nr 41 poz. 347[недоступне посилання](пол.)
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Історія державної служби в Україні: у 5 т. / відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій; упорядники: Г. В. Боряк (кер. кол. упоряд.), Л. Я. Демченко, Ю. А. Мицик та ін.; Голов. упр. держ. служби України; Ін-т історії України НАН України. — К. : Ніка-Центр, 2009. — Т. 3 : Документи і матеріали. V ст. до н. е. — 1774 р. — 656 с.
  2. Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року/Підготував В. Кравченко; редкол: П. Сохань (відповідальний редактор), Г. Боряк, М. Крикун та ін. Наук. тов. ім. Шевченка в Америці, Наук. тов. ім. Шевченка в Україні, НАН України, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Київ, 2005. — 597 с.
  3. «Архіви України» № 4-5/2001 А. Є. Заєць До історії правової локації волинських міст XVI — першої половини XVII ст.: локаційні привілеї у литовській і волинській (руській) метриках
  4. Інститут історії України НАН України [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  5. Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  6. pl:Gmina Werba (powiat dubieński) (пол.)
  7. Сварник І. Україна очима іноземця. Ульріх фон Вердум. Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 … через королівство польське …// Жовтень. — 1983. — № 9 (467) — С. 84-100.
  8. Шевченко і Ровенщина. Ярослав Поліщук. — Рівне: Облредвидав, 1989.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]