Вербена лікарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вербена лікарська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Вербенові (Verbenaceae)
Рід: Вербена (Verbena)
Вид:
Вербена лікарська (V. officinalis)
Біноміальна назва
Verbena officinalis

Вербе́на ліка́рська[1] (Verbena officinalis L.) вид квіткових рослин родини вербенові (Verbenaceae).

Ботанічні характеристики[ред. | ред. код]

Вербена лікарська — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 30—60 см. Стебло прямовисне, по гранях шорстке. Листки шорсткі, яйцювато-довгасті. Квітки дрібні, блідо-лілові, зібрані в довгі тонкі ниткоподібні колоски. Плід складається з чотирьох горішків. Цвіте в червні — жовтні.

Історія застосування[ред. | ред. код]

Здавна вербену вважали чудодійною. У стародавні часи служителі релігійного культу прикрашали нею вівтарі під час жертвоприношень. Грецькі воїни вірили, що вербена робить їх тіло невразливим, відлякує ворога. У римлян цю квітку присвячували Меркурію — крилатому віснику богів. Вербеною прикрашали посланців, які йшли з мирною місією, називали їх вербеноносцями.

У середні віки навколо цієї рослини створювали таємничість. Збирали її один раз на рік, у безмісячну ніч, при сяйві планет Венери або Меркурія. Вважалося, що особливу силу має вербена, викопана в певний час золотою або срібною лопатою, її не можна було збирати, поки не випала вранішня роса і не зволожила рослини. Така вербена повинна була принести здоров'я і навіть багатство.

Поширення[ред. | ред. код]

Вид має природне поширення у Європі (крім Скандинавії й Ісландії), північній і східній частинах Африки, Туреччині, півдні Азії, Кореї, Японії, Австралії[2].

В Україні зростає на всій території, на вологих забур'янених місцях та узбіччях доріг.

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

В усіх частинах рослини міститься отруйна речовина — вербеналін. Крім того, в траві виявлено вітамін С, кумарин, дубильні речовини, органічні та інші сполуки. В медицині використовується для стимуляції блювотного рефлексу.

Медичне застосування[ред. | ред. код]

Вербену використовують при шкірних захворюваннях, у тому числі від золотухи. Застосовують також при артеріосклерозі і тромбозах, в гомеопатії її використовують при нирковокам'яній хворобі. В індійській медицині свіжі листки призначають при гарячці та як відволікаючий засіб.

Розмноження[ред. | ред. код]

Розмножується насінням і вегетативно. У підготовлений ґрунт (переораний чи скопаний на глибину 22—25 см, в який внесено 0,3 т/100 м² органічних добрив) насіння висівають на глибину 1—1,5 см, ширина міжрядь — 50—55 см. Сходи з'являються на 9—10-й день, масово — на початку третьої декади. В перший рік життя рослина утворює генеративні пагони заввишки 55 см. Вони цвітуть у кінці липня, достигають — у кінці вересня. Плодоносить регулярно.

Вегетативно розмножують живцями, які нарізають у липні і укорінюють під склом. Так вони перезимовують. Навесні їх можна використовувати як маточні екземпляри для живцювання.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Verbena officinalis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 30.10.2018.  (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]