Вербозілля лучне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вербозілля лучне
Lysimachia nummularia kz.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Мирсінові (Myrsinaceae)
Рід: Вербозілля (Lysimachia)
Вид: Вербозілля лучне
Біноміальна назва
Lysimachia nummularia
L., 1753
Синоніми
Ephemerum nummularia (L.) Schur
Lysimachia rotundifolia F.W.Schmidt
Lysimachia suaveolens Schönh. ex Garcke
Lysimachusa nummularia (L.) Pohl
Nummularia centimorbia Fourr.
Nummularia prostrata Opiz
Nummularia repens Gilib.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Lysimachia nummularia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lysimachia nummularia
EOL logo.svg EOL: 583459
IPNI: 701260-1
ITIS logo.svg ITIS: 23993
IUCN logo.svg МСОП: 167913
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 175113
The Plant List: kew-2493033

Вербозілля лучне,[1] [2] вербозілля лучний чай,[1] вербозілля сланке,[2] дубричка плозюща[2] (Lysimachia nummularia) — багаторічна рослина з роду вербозілля родини мирсінових.

Народні назви[ред.ред. код]

Адамове ребро, Барвінок дикий, Перерва, Повій жовтий, Пристрітник, Розхідник.

Квітки вербозілля лучного

Морфологія[ред.ред. код]

Стебло повзуче, що вкорінюється у вузлах, звичайно неветвисте і голе. Листя на коротких черешках, супротивні, округло-яйцеподібні або округло-овальні, тупі або загострені. Квіти розташовані по одному в пазухах середніх листів, досить великі, золотисто-жовті, всередині з бурими залозистими крапками. Плоди — коробочки, які розкриваються стулками. Цвіте у червні — липні. Плоди дозрівають в серпні — вересні.

Екологія[ред.ред. код]

Росте на луках, по берегах річок, серед чагарників, на сирому ґрунті.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Європейсько-середземноморський вид. Зустрічається в лісових і лісостепових районах, на півночі степових районів. На крайньому півдні степових районів росте тільки в долинах річок, в Криму рідко.

Області поширення[ред.ред. код]

Хімічний склад[ред.ред. код]

Рослина містить дубильні речовини, аскорбінову кислоту, сапоніни.

Використання[ред.ред. код]

У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої квітучої рослини. У народній медицині різних країн надземну частину вживали всередину при шигельозі, проносі, судомах, як протицинговий засіб, зовнішньо — як ранозагоювальний, протизапальний, для усунення поганого запаху з рота, при ревматизмі. З листя можна отримати жовту фарбу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.