Верин (Миколаївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Верин
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Миколаївський район (Львівська область) Миколаївський район
Рада/громада Веринська сільська рада
Код КОАТУУ 4623081801
Облікова картка с. Верин 
Основні дані
Засноване 1452
Населення 1680
Площа 1,52 км²
Густота населення 1105,26 осіб/км²
Поштовий індекс 81635[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°29′04″ пн. ш. 23°59′25″ сх. д. / 49.48444° пн. ш. 23.99028° сх. д. / 49.48444; 23.99028Координати: 49°29′04″ пн. ш. 23°59′25″ сх. д. / 49.48444° пн. ш. 23.99028° сх. д. / 49.48444; 23.99028
Середня висота
над рівнем моря
259 м
Водойми Дністер
Місцева влада
Адреса ради 81635, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Верин, тел. 5-30-71
Карта
Верин is located in Україна
Верин
Верин
Верин is located in Львівська область
Верин
Верин


Верин — село в Україні, в Миколаївському районі Львівської області. Населення становить 1680 осіб. Орган місцевого самоврядування — Веринська сільська рада.

Історія[ред.ред. код]

Найдавніша письмова згадка про село датується 1469 роком. У ній йдеться про те, що Верин разом з іншими селами Дроговизького староства через борг передане королем шляхтичеві Тарлу. Майже через 30 років, у 1498-му, а потім і у 1512 році Верин спустошений ордами кримського хана. Окрім того великих збитків зазнавали жителі села від постійних грабежів з боку шляхетських військ.

У 1711 році село Верин потерпало від нашестя сарани: через голод тієї зими загинуло 15 голів худоби. Пізніше, з кінця XVIII сторіччя частину повинностей влада замінила селянам роботами з обслуговування рудні в сусідньому селі Демня. За роботи, виконані понад інвентар, веринчанам платили як найманим робітникам. Підробляли селяни і на ґуральні в селі Дроговиж, а також на вапнярках Гольдберга на околиці села.

За часів Австро-Угорської імперії в селі існувала громадська каса, на утриманні громади працював магазин. До середини XIX століття у Верині не було школи. Лише в другій половині сторіччя у власному помешканні місцевий дяк почав вчити дітей азбуки. У 1910 році у Верині збудовано кам'яний будинок сільської управи з тюрмою у підвалі, а з 1918 року в селі запрацювала читальня «Просвіти».

У 1917 році на території села розташовувалися частини Вишколу Українських січових стрільців. До легіону УСС увійшли також жителі Верина: Михайло Томіцький, Іван Курах та Михайло Біляк.

Селяни брали участь в діяльності Організації українських націоналістів. На околиці села є символічна могила Василя Біласа й Дмитра Данилишина, членів ОУН, страчених поляками. На цьому місці обох «оунівців» затримали польські жандарми 30 листопада 1932 року.

У 1948 році радянська влада організувала у селі колгосп, початкову, а потім семирічну школу, клуб, бібліотеку.

Про назву села[ред.ред. код]

Колись у Західній Україні проживали давні булгари, предки сучасних чувашів, тому, можливо, назва села має булгарське походження. В чуваській мові є слово вěрене «клен». Кленів в селі багато, тому така гіпотеза має під собою підстави. Тепер чуваші заселяють місця, далекі від Верина, але їхні предки залишили в Західній Україні після себе назви багатьох населених пунктів, таких, як, наприклад, Жукотин, Верини, Хирів, Гавареччина, Кимир, Кукезів, Куткир, Якторів та багато інших.[2]

Відомі люди[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Дзвіниця церкви святого Архистратига Михаїла (XVIII ст.) — пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер — 2330-М.
  • Пам'ятник на честь скасування панщини — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер — 1601.
  • Веринь — археологічна пам'ятка, група давніх, переважно багатошарових стоянок.

У 2010 році Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області з ініціативи Мінприроди провело конкурс «Національне дерево України» й з 18 заявок обрало віковий дуб села Верин найстарішим деревом на Львівщині.

Заповідний дуб, що росте біля місцевої церкви, має обхват 8 метрів, висоту — 12 м. А його вік становить 1000 років[3].

За легендою, у цьому місці зупинявся Богдан Хмельницький. Начебто сидів він під тим деревом, яке і тоді вже було немолоде, зрізав гілку дубового і каже: «Буду тим патиком панів бити, якщо шабля зламається». Ймовірно, що із цим дубом пов'язаний народний переказ про німецького снайпера часів Другої світової війни. Він сидів у схроні під дубом і, вистрілюючи по одному саперів, не давав налагодити переправу через Дністер. Тільки через декілька днів радянські розвідники захопили його і влаштували йому нелюдське катування[4].

Світлини[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.