Веркор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веркор
Vercors
Псевдоніми, криптоніми Vercors
Народження 26 лютого 1902(1902-02-26)[1][2][3][4]
  Париж, Сена[d], Франція[5]
Смерть 10 червня 1991(1991-06-10)[1][2][3][4] (89 років)
  Париж, округ Париж[d], Іль-де-Франс, Франція[6]
Поховання цвинтар Монпарнас
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Alma mater École alsacienne[d]
Мова творів французька
Рід діяльності письменник, ілюстратор[d], драматург, письменник-фантаст[d]

Веркор (Жан Марсель Брюллер (фр. Jean Marcel Bruller) *26 лютого 1902 — †10 червня 1991) — французький письменник, художник-ілюстратор. Помер 10 червня 1991 року в Парижі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Жан Марсель Брюллер народився 26 лютого 1902 року в Парижі. У 1923 році закінчив École Breguet, отримав диплом інженера-електротехніка, проте обрав кар'єру художника-ілюстратора.

У період німецької окупації Франції, влітку 1941 року, Брюллер написав повість «Мовчання моря», присвячену поету Сен-Поль-Ру.

Народився в Парижі в родині видавця Людовика Брюллера і Ернестіни Бурбон. У 1923 році він закінчив École Brequet, отримав диплом інженера-електротехніка, однак надав перевагу кар'єрі художника-ілюстратора та гравера. З 1921 року і до початку Другої світової війни випускає ряд альбомів з малюнками і естампами на злободенні теми, співпрацює як ілюстратор з журналами «Le Rire», «Paris-Flirt», «Frou-Frou», «Fantasio», «La Quinzaine critique», «Marianne», «Annales» та рядом інших, ілюструє твори Андре Моруа, Кіплінга, Сильвестра де Сасі. В деяких альбомах малюнки супроводжувалися досить розлогими текстами, які стали першою пробою пера майбутнього письменника. У 1932 році він стає головним редактором журналу «Allo Paris». З 1935 року співпрацює з тижневиком Народного фронту «Vendredi».

З початком Другої світової війни, в 1939 році, Брюллера призвали до резервного батальйону, демобілізований він був після перемир'я в 1940 році. У період окупації Франції, влітку 1941 року, Брюллер написав присвячену загиблому поетові Сен-Поль Ру повість «Мовчання моря» («Silence de la mer»), яка мала бути опублікована в підпільному журналі П'єра де Лескюра «La Pensée libre», однак здійсненню цього проекту завадив обшук, влаштований гестапо. Тоді де Лескюр і Брюллер прийняли рішення створити власне видавництво. 20 лютого 1942 року вони спільно заснували в Парижі підпільне видавництво «Мінюї» (Les Éditions de Minuit), що стало рупором французького Опору. Логотип видавництва був розроблений Брюллером. «Мовчання моря», віддруковане тиражем 250 примірників, стало першою публікацією видавництва, і першим же твором Брюллера, підписаним псевдонімом «Веркор» (за назвою лісистого передгір'я Альп, де діяв Рух Опору) і сприйнятий сучасниками як маніфест нескореної Франції.

У 1999 році мережа книгарень Франції «FNAC» і французька газета «Монд» провели опитування серед читачів, в ході якого пропонувалося назвати найкращі книги XX століття. «Silence de la mer» опинилася в цьому списку під номером 42 (library.kiwix.org/wikipedia_uk_all/A/100%20книг%20століття%20за%версією%20«Le%20Monde».html). У 1949 році на основі своєї повісті Веркор написав однойменну п'єсу.

З 1942 по 1944 р. в «Мінюї» було опубліковано 27 книг, у тому числі повість Веркора «Хід із зіркою», «Військовий льотчик» Антуана Сент-Екзюпері, твори Франсуа Моріака, Луї Арагона, Ельзи Тріоле, Поля Елюара. Після звільнення Франції видавництво продовжило свою роботу, а Веркор залишався на посту головного редактора до 1948 року.

Пацифіст за своїми переконаннями, після війни Веркор вів активну громадську діяльність, ставши членом Національної та Світової рад світу. У 1952 році Брюллер був обраний на пост голови Національного комітету письменників Франції, проте в 1956 р, обурений придушенням повстання в Угорщині, подав у відставку (як наслідок з’явилася його збірка есе «Заяву про звільнення», або «П. П. К.»). У лютому 1957 року Веркор опублікував есе «Чому я йду» («Pour Prendre Congé»), і оголосив про свою відмову від громадської діяльності, хоча надалі все ж виступав з критикою воєн в Алжирі та В'єтнамі.

Помер 10 червня 1991 року Парижі.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

1 Романи, повісті, оповідання: Мовчання моря (Le Silence de la Mer, 1942); Хода із зіркою (La Marche a l'Etoile, 1943); Зброю ночі (Les Armes de la nuit, 1946); збірник новел - Друкарня «Верден» (L'Imprimerie de Verdun,1947); збірник новел - Очі і світло (Les Yeux et la lumiere, 1948); Могутність дня (La Puissance du jour, 1951); Люди або тварини? (Les Animaux denatures, 1952); Гнів (Coleres, 1956); трилогія - На цьому березі (Sur Ce rivage, 1958-1960); Сільва (Sylva, 1961); Квота, або Прихильники достатку (Quota ou les Plethoriens, 1966) в співавторстві з Коронель; Битва мовчання (La Bataille du silence, 1967); Пліт «Медузи» (Le Radeau de la Meduse, 1969); Казки для гірчичників ( 1971); Як брат (Подібно брату) (Comme un frere, 1973); Ніжне крах (Tendre naufrage, 1974); Коні часу (Le Cheval et la mor, 1977); Вовчий капкан (Le Piege a loup, 1979); Анверскій тигр (Le Tigre d'Anvers, 1986);

2 Есе: Більш-менш людина (Plus ou moins homme, 1950); Видумки француза в Китаї (Les Divagations d'un Francais en Chine, 1956); П.П.К. Чому я йду (P. P. C. Pour prendre conge, 1957); У що я вірю(Ce que je crois, 1975), Анна Болейн (Anne Boleyn, 1985);

3 П’єси: Мовчання моря (Le Silence de la Mer, 1949); Зоопарк або вбивця філантроп (Zoo ou l’assassin philanthrope, 1963); Залізо та оксамит (Le Fer et le Velours, 1969); Театр (Theatre, 1978);

4 Переклади: Гамлет (1965); Цар Едіп (1967); Макбет (1978).

Примітки[ред. | ред. код]