Верлок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верлок
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Радомишльський
Громада Радомишльська міська громада
Код КОАТУУ 1825081201
Основні дані
Засноване 1753
Населення 570
Площа 3,285 км²
Густота населення 173,52 осіб/км²
Поштовий індекс 12252
Телефонний код +380 4132
Географічні дані
Географічні координати 50°29′28″ пн. ш. 29°09′59″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
172 м
Водойми Бистріївка, Коробочка
Місцева влада
Адреса ради вул. Мала Житомирська, 12, м. Радомишль, Радомишльський р-н, Житомирська обл, 12201
староста — вул. Центральна, 1, с. Верлок, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12252; тел. 7-64-98
Карта
Верлок. Карта розташування: Україна
Верлок
Верлок
Верлок. Карта розташування: Житомирська область
Верлок
Верлок
Мапа

Верло́к — село в Україні, у Радомишльському районі Житомирської області.

Історія[ред. | ред. код]

В першій половині 17 століття село належало Якубу Єрличу (Яков Пліщ-Єрлич), який жив в Бикові. В селі було 35 хат з 180 чол. населення. Це були кріпосні-селяни, які не мали власної землі. У 1754 році за працею Конрада Жеменецького «Тарифи подимного податку на Правобережжі» в селі нараховується 20 будинків. В 1784 році село вже було під владою поміщика Каетона Єлізара, стольника коронного. В кінці 17 століття — належало Крушинським, з 1825—1847 рік — Каніцькому, а з 1844 року — поміщику Боруховському, який після кріпосництва передав землю і все майно пану барону Флоту. Барон побудував у центрі села триповерховий дерев'яний будинок, де жив сам без сім'ї та тримав гарем. Барон був справжнім катом, тому збурив проти себе селян і був змушений втікати. Тому він кинув село і переїхав на хутір Глухів, де в 1890 році його убили з двоствольної рушниці, а в 1924 році дім згорів.

Село входило до Кичкирівської волості (Березецька, Борщівська, Верлооківська, Кичкирівська, Малорачівська, Мінінська, Ставківська, Папірянська, Юрівська с.ради). Так, на 1900 рік Верлоок — власницьке село за 4 версти від повітового міста, 829 осіб, 127 дворів, православна церква, каплиця, школа грамоти, хлібний магазин. Був пожежний обоз.

Село Вирлоок 07.03.1923 року, у складі Малинської округи, увійшов до Радомишльського району.

Радянська влада[ред. | ред. код]

В 1920 році тут було створено перші органи радянської влади, головою сільської ради був Марченко Панас Олександрович; в цьому ж році введено ленінський декрет про землю. Перша партійна організація в селі була створена в 1924 році, організатором  якої був голова комуни Герасименко Іван. Першим засновником комсомольської організації був Цюра Володимир Тимофійович. 22 травня 1927 року в селі Верлок утворився осередок КПБУ. Секретарем осередку був обраний Оладько Антон Дорофійович. Першими комуністами були: Оладько Антон Дорофійович, Грищенко Андрій Андрійович. Кандидати: Бондарчук Глаша Кирилівна, Оладько Петро Іванович. 

В 1923 році в селі Верлок  були створені СТОВи, які проіснували всього один рік. 17 січня 1923 року організувалась с-г артіль «Колос». Організаторами її були  Оладько Антон, Шевчук Трохим, Цюра Григір. 

В артілі було 13 сімей — 40 чоловік. Землі було 57,22 десятини.

В 1924 році на базі земель поміщиків і куркулів було створено артіль імені Леніна. Організаторами її були Яцкевич Михайло Борисович і Оладько Петро Іванович. В 1930 році було організовано 2 колгоспи — один на базі комуни, який і зберіг назву «Електрика» і другий колгосп «Запоріжжя». Обидва ці колгоспи проіснували аж до 1953 року, а в вересні 1953 року обидва колгоспи об'єдналися в один — «Електрика». На час заснування колгоспів членів було: у колгоспі «Електрика» — 110 господарств, у колгоспі «Запоріжжя» — 150 господарств. 15 лютого 1963 року колгосп «Електрика»  добровільно об'єднано з Радомишльським колгоспом імені Леніна.[джерело?]

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

15 липня 1941 року село Верлок було зайняте німецькими військами, внаслідок чого було спалено 30 хат колгоспників, 8 колгоспних приміщень, заподіяно матеріальних збитків колгоспу та жителям села. 40 жителів було вигнано на каторжні роботи в Німеччину, звідки повернулося 22 людини.

На фронті загинуло 95 жителів села. Нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу 106 громадян села.[джерело?]

Післявоєнні часи[ред. | ред. код]

Після війни з 1946 по 1962 рік побудовано 38 будинків колгоспників, електростанцію на 40 кіловат, хмелесушарку, 3 свинарники, 2 конюшні, кормокухню, авто гараж на 6 машин, пожежне депо, водонапірну башту.

29 червня 1960 року, у зв'язку із заселенням хуторів і фактичним злиттям окремих поселень, об'єднано хутір Коробочка з с. Верлоком у складі Верлоцької с/р.

В 1955 році було зведено сільською радою обеліск на братській могилі, яка знаходиться на сільському кладовищі. Дата захоронень — 27 грудня 1943 року.[джерело?]

Часи незалежности[ред. | ред. код]

До 16 травня 2017 року — адміністративний центр Верлоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області[1].

Школа[ред. | ред. код]

Заснована у 1896 році священиком Грищинським. Знаходилася спочатку у неіснуючому зараз приміщенні напроти сучасного медпункту.

До 1917 року рівень письменності в селі був низький, середню освіту мали лише 8 чоловік. У школі працювали 8 приїжджих вчителів і священик, котрий читав Закон Божий. На той час вона була трирічною церковно-приходською, з 1918 року по 1941 роки діяла початкова чотирирічна, потім — семирічна, з 1960 — восьмирічна, а з 1987 року — дев'ятирічна.

Директорували в школі в різні часи Коченко Микола Іванович, Овдій Іван Кузьмич, Губа Євдокія Прокопівна, Синиця Тодось Денисович, Мартинчук Дмитро Філімонович, Герасимчук Панкрат Володимирович, Грищук Олена Григорівна, Кобилинський Олександр Миколайович, а з 2014 року по 2014 — Шкідченко Ліна Леонідівна. Нині — Римаренко Олександр Дмитрович. До 1957 року школу відвідували діти з Верлока, Бистріївки, Глухова Першого.

Багато з випускників працювало та працює у СТОВ «Нива» та інших господарствах. Є серед випускників науковці (кандидат технічних наук В.Петуховський, доктор сільгоспнаук М.Коденська, доктор біологічних наук В.Тугай), журналісти (Микола Попович — колишній працівник районної газети"Зорі Полісся", Володимир Яцкевич — головний редактор обласної газети «Ехо»), генерал-майор Ю.Кузьменко — начальник невідомчої охорони м. Москви тощо.

У 2016 році школа зустріла своє 120-річчя.

З 2017 року школа стає філією Радомишльської гімназії зі збереженням у ній статусу «дев'ятирічної».[джерело?]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятник сільським ковалям[ред. | ред. код]

19 червня 2010 року у Верлоці було урочисто відкрито пам'ятник сільським ковалям — славним династіям Яцкевичів, Новицьких, Тужиків, Кучинських. Пам'ятник було виготовлено за ініціативи верлочанина, головного редактора газети «Ехо», депутата обласної ради Володимира Михайловича Яцкевича. Допомагали йому у цій благородній справі радник Верховного отамана Українського козацтва, генерал-отаман О.Матвійчук і Верлоцький сільський голова Кучерявенко Василь Анатолійович.  Виготовив унікальний пам'ятник М.Пилипчук із міста Коростишева.[джерело?]

Пам'ятний хрест[ред. | ред. код]

14 жовтня 2010 року було освячено архієпископом Овруцьким Віссаріоном пам'ятний хрест при в'їзді в с. Верлок, який було встановлено за сприяння отамана війська козачого Житомирського округу Матвійчука О. В., сільського  голови Кучерявенка В. А. та головного редактора обласної газети «Ехо» Яцкевича В. М.[джерело?]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]