Верлок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верлок
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Радомишльський
Громада Радомишльська міська громада
Код КОАТУУ 1825081201
Основні дані
Засноване 1753
Населення 570
Площа 3,285 км²
Густота населення 173,52 осіб/км²
Поштовий індекс 12252
Телефонний код +380 4132
Географічні дані
Географічні координати 50°29′28″ пн. ш. 29°09′59″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
172 м
Водойми Бистріївка, Коробочка
Місцева влада
Адреса ради 12252, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с.Верлок, вул.Центральна,3 , тел. 7-64-98
Карта
Верлок. Карта розташування: Україна
Верлок
Верлок
Верлок. Карта розташування: Житомирська область
Верлок
Верлок
Мапа

Верло́к — село в Україні, в Радомишльському районі Житомирської області.

Історія[ред. | ред. код]

В першій половині 17 століття село належало Якубу Єрличу (Яков Пліщ-Єрлич), який жив в Бикові. В селі було 35 хат з 180 чол. населення. Це були кріпосні-селяни, які не мали власної землі. У 1754 році за працею Конрада Жеменецького "Тарифи подимного податку на Правобережжі" в селі нараховується 20 будинків. В 1784 році село вже було під владою поміщика Каетона Єлізара, стольника коронного. В кінці 17 століття — належало Крушинським, з 1825–1847 рік — Каніцькому, а з 1844 року — поміщику Боруховському, який після кріпосництва передав землю і все майно пану барону Флоту. Барон побудував у центрі села триповерховий дерев'яний будинок, де жив сам без сім'ї та тримав гарем. Барон був справжнім катом, тому збурив проти себе селян і був змушений втікати. Тому він кинув село і переїхав на хутір Глухів, де в 1890 році його убили з двохствольної рушниці, а в 1924 році дім згорів.

Село входило до Кичкирівської волості (Березецька, Борщівська, Верлооківська, Кичкирівська, Малорачівська, Мінінська, Ставківська, Папірянська, Юрівська с.ради). Так, на на 1900 рік Верлоок - власницьке село за 4 версти від повітового міста, 829 осіб, 127 дворів, православна церква, каплиця, школа грамоти, хлібний магазин. Був пожежний обоз.

Село Вирлоок 07.03.1923 року, в складі Малинської округи, увійшов до Радомишльського району.

Радянська влада[ред. | ред. код]

В 1920 році тут було створено перші органи радянської влади, головою сільської ради був Марченко Панас Олександрович.

В цьому ж році введено ленінський декрет про землю. Перша партійна організація в селі була створена в 1924 році, організатором  якої був голова комуни Герасименко Іван. Першим засновником комсомольської організації був Цюра Володимир Тимофійович. 22 травня 1927 року в селі Верлок утворився осередок КПБУ. Секретарем осередку був обраний Оладько Антон Дорофійович. Першими комуністами були: Оладько Антон Дорофійович, Грищенко Андрій Андрійович. Кандидати: Бондарчук Глаша Кирилівна, Оладько Петро Іванович. 

В 1923 році в селі Верлок  були створені СТОВи, які проіснували всього один рік. 17 січня 1923 року організувалась с-г артіль «Колос». Організаторами її були  Оладько Антон, Шевчук Трохим, Цюра Григір. 

В артілі було 13 сімей — 40 чоловік. Землі було 57,22 десятини.

В 1924 році на базі земель поміщиків і куркулів було створено артіль імені Леніна. Організаторами її були Яцкевич Михайло Борисович і Оладько Петро Іванович. В 1930 році було організовано 2 колгоспи —  один на базі комуни, який і зберіг назву «Електрика» і другий колгосп «Запоріжжя». Обидва ці колгоспи проіснували аж до 1953 року, а в вересні 1953 року обидва колгоспи об'єдналися в один — «Електрика». На час заснування колгоспів членів було: у колгоспі «Електрика» — 110 господарств, у колгоспі «Запоріжжя» — 150 господарств. 15 лютого 1963 року колгосп «Електрика»  добровільно об'єднано з Радомишльським колгоспом імені Леніна.

Верлоцька сільська рада[ред. | ред. код]

Верлоцька сільська радас(до 07. 06. 46 Верлооцька) утворена у 1920 році, що тоді мала назву Сільська рада робочих, селян і червоноармійських депутатів Київської губернії Радомишльського уїзду. У 1937 році вона  мала назву Рада депутатів трудящих Радомишльського району Житомирської області.

За іншими даними - утворена 1923 року у складі с.Верлоок, хх. Глухів Перший, Бистріївка, Коробочка Кичкирівської вол. Радомисльського пов.

Згідно з наказом президії Верховної Ради УРСР від 30.12 1963р. Радомишльський район був ліквідований, і Верлоцька сільська рада стала відноситись до Малинського району Житомирської області аж до 1965 року. Опісля район знову став Радомишльським по цей час.

Хутори[1][ред. | ред. код]

Станом на 15.06.26 в підпорядкуванні значаться хх. Гале Болото, За Долиною, Шабадаївка, на 13.02.28 - хх. Рикова та Чубаря.

Хутір Шабадаївка на 13.02.28 на обліку не значиться.

Хутори За Долиною, Рикова, Чубаря станом на 01.10.41 на обліку не значиться.

13.02.28 Хутір Гале Болото відійшов до складу Борщівської сільської ради, станом на 01.10.41 так само на обліку не значиться.

В 2 вересня 1954 року населений пункт Глухів І, що входив до складу с.Верлока, відійшов до міськради м. Радомишля з кількістю населення 360 чоловік.

29 червня 1960 року, у зв'язку із заселенням хуторів і фактичним злиттям окремих поселень, об'єднано хутір Коробочка з с.Верлоком у складі Верлоцької с/р.

Село Бистріївка (до 1939 року - хутір).[ред. | ред. код]

Хутір Бистріївка числиться:

  • у складі Верлооківської с/ради Радомишльського р-ну - 07.03.1923р;
  • у складі Борщівської с/ради - 13.02.28. Станом на 01.10.41 на обліку не значиться.

Село Бистріївка:

  • у складі Верлоцької с/р. Радомишльського р/ну - 07.06.46
  • у складі Верлоцької с/р Малинського р-ну - 30.12.62
  • у складі Верлоцької с/р Радомишльського р/ну - 04.01.65.

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

15 липня 1941 року село Верлок було окуповане гітлерівськими загарбниками внаслідок чого було спалено 30 хат колгоспників, 8 колгоспних приміщень, заподіяно матеріальних збитків колгоспу та жителям села. 40 жителів було вигнано на каторжні роботи в Німеччину, звідки повернулося 22 людини.

На фронті загинуло 95 жителів села.

Громадяни села Верлок під час війни активно вели боротьбу з німецькими загарбниками як на фронті, так і в тилу ворога.

Партизан Стягайло Микола Яковлевич утримував в селі явочну квартиру для партизан. Бондарчук Глаша Кирилівна і Бондарчук Лисавета Пилипівна працювали зв'язковими в партизанському загоні Наумова.

Нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу 106 громадян села.

Післявоєнні часи[ред. | ред. код]

Після війни з 1946 по 1962 рік побудовано 38 будинків колгоспників, електростанцію на 40 кіловат, хмелесушарку, 3 свинарники, 2 конюшні, кормокухню, авто гараж на 6 машин, пожежне депо, водонапірну башту.

В 2 вересня 1954 року населений пункт Глухів І, що входив до складу с.Верлока, відійшов до міськради м. Радомишля з кількістю населення 360 чоловік.

29 червня 1960 року, у зв'язку із заселенням хуторів і фактичним злиттям окремих поселень, об'єднано хутір Коробочка з с.Верлоком у складі Верлоцької с/р.

В 1955 році було зведено сільською радою обеліск на братській могилі, яка знаходиться на сільському кладовищі. Тут поховані радянські воїни, що загинули, захищаючи наше село. Дата захоронень — 27 грудня 1943 року.

Всього на братській могилі лежить 66 чоловік. З них: 10 офіцерів, 52 сержантів і солдат.

Школа[ред. | ред. код]

Заснована школа у 1896 році священиком Грищинським. Знаходилася спочатку у вже неіснуючому зараз приміщенні напроти сучасного медпункту.

До жовтневого перевороту 1917 року рівень письменності в селі був низький, середню освіту мали лише 8 чоловік. У школі працювали 8 приїжджих вчителів і священик, котрий читав Закон Божий. На той час вона була трирічною церковно-приходською, з 1918 року по 1941 роки діяла початкова чотирирічна, потім — семирічна, з 1960 — восьмирічна, а з 1987 року — дев'ятирічна.

Директорували в школі в різні часи Коченко Микола Іванович, Овдій Іван Кузьмич, Губа Євдокія Прокопівна, Синиця Тодось Денисович, Мартинчук Дмитро Філімонович, Герасимчук Панкрат Володимирович, Грищук Олена Григорівна, Кобилинський Олександр Миколайович, а з 2014 року по 2014 — Шкідченко Ліна Леонідівна. Нині - Римаренко Олександр Дмитрович. До 1957 року школу відвідували діти з Верлока, Бистріївки, Глухова Першого.

Багато з випускників працювало та працює у СТОВ «Нива» та інших господарствах. Є серед випускників науковці (кандидат технічних наук В.Петуховський, доктор сільгоспнаук М.Коденська, доктор біологічних наук В.Тугай), журналісти (Микола Попович — колишній працівник районної газети"Зорі Полісся", Володимир Яцкевич — головний редактор обласної газети «Ехо»), генерал-майор Ю.Кузьменко — начальник невідомчої охорони м.Москви тощо.

У 2016 році школа зустріла своє 120-річчя.

З 2017 року школа стає філією Радомишльської гімназії зі збереженням у ній статусу "девятирічної".

Пам'ятник сільським ковалям[ред. | ред. код]

19 червня 2010 року у Верлоці було урочисто відкрито пам'ятник сільським ковалям — славним династіям Яцкевичів, Новицьких, Тужиків, Кучинських. Пам'ятник було виготовлено за ініціативи верлочанина, головного редактора газети «Ехо», депутата обласної ради Володимира Михайловича Яцкевича. Допомагали йому у цій благородній справі радник Верховного отамана Українського козацтва, генерал-отаман О.Матвійчук і Верлоцький сільський голова Кучерявенко Василь Анатолійович.  Виготовив унікальний пам'ятник М.Пилипчук із міста Коростишева.

Пам'ятний хрест[ред. | ред. код]

14 жовтня 2010 року було освячено архієпископом Овруцьким Віссаріоном пам'ятний хрест при в'їзді в с. Верлок, який було встановлено за сприяння отамана війська козачого Житомирського округу Матвійчука О. В., сільського  голови Кучерявенка В. А. та головного редактора обласної газети «Ехо» Яцкевича В. М. 

Етнограф Похилевич Л. І. «Сказания о населенных местностях Киевской губернии»[ред. | ред. код]

«Вирлоок, село по ручью Коробочке, в 2-х верстах ниже Борщева, а от Радомысля только в 4-х. Жителей обоего пола 448. В1784 году было 180 в 35 домах; земли числится в имении 2132 десятины. В половине прошлого века Вырлоок принадлежал Якову Плишу-Ерличу, жившему в Быкове, как видно из эрекции, выданной им в 1753 году вырлоокскому жителю Матфею Яковенко, на посвящение к церкви здешней во священника. В 1784 году Вырлоок принадлежал Каэтану Олизару, стольнику коронному; в конце прошлого века Крушинским, с 1837 года Каницкому, а с 1844 года настоящему помещику Якову Боруховскому. Близ Вырлоока проходит древний вал, по видимому, служивший некогда укреплением для Радомысля или древнего Мыкгорода.

Церковь деревянная, во имя святителя Николая, построена 1766 года на место древнейшей.  По штатам состоит в 7-м классе; земли имеет 49 десятин.

Дополнение: Вupлоок. Иордан Каницкий продал имение Боруховскому в 1850 году; по силе же выкупного договора 1863 года крестьяне при содействии правительства приобрели в собственность из общего количества земель 570 десятин за 17990 рублей.»

Верлоцькі писанки[ред. | ред. код]

За матеріалами статті Володимира Молодико "Верлоцькі писанки - в унікальній музейній колекції"[2].

Журналіст з Радомишля випадково наштовхнувся на зображення писанки, яка була експонатом музею "Катерини Скаржинської, представниці давнього дворянського роду, що був створений нею на Полтавщині у маєтку на хуторі Круглику поблизу Лубен". Автор пояснює, що верлоцькі писанки подано в каталозі за номерами з 667-го до 697-го. Вісім їх зображень вміщено на кольорових таблицях, 23 – на чорно-білих. Деякі писанки означені за назвами: «Бокова ружа» (дві писанки з такою назвою – №№ 667 і 668), «Дубове листя» (669, 672), «Квітки»(670), «Безкінечник» (671, 687), «Ружа» (674, 675), «Гачки» (677), «Сорок гілок» (679), «Хрести» (680,681), «Три листки»(684), «Баранячі роги» (685), решта назв не мають.

Всього в Верлока подано 31 писанка, наявність яких є значним внеском для культурної спадщини краю. До музею вони доставлені К. В. Болсуновським (значна частина була передана від Гижицького). В каталозі, укладеному С.К.Кулжинським[3], міститься докладний опис писанок, подані їх зображення.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795 - 2006 роки (укр). Житомир: Волинь. 2007. с. 620 с. ISBN 966-690-090-4. 
  2. Молодико Володимир. Радомишль. Місто з глибини віків: Верлоцькі писанки – в унікальній музейній колекції. Радомишль. Місто з глибини віків. Процитовано 2016-05-31. 
  3. Електронна бібліотека "Культура України". elib.nplu.org. Процитовано 2016-05-31. 

Посилання[ред. | ред. код]