Вермонт

From Вікіпедія
Jump to navigation Jump to search
Штат Вермонт
Прапор Вермонту Seal of Vermont
Прапор Печатка[d]
Прізвисько: Штат зелених гір
(англ. The Green Mountain State)
Девіз: Freedom and unity
Vermont in United States (zoom).svg
Карта США з відміченим штатом Вермонт
Офіційна мова немає
Столиця Монтпілієр
Найбільше місто Берлінґтон
Площа 24 923 км² км2 (43ій)
 • Ширина 130 км
 • Довжина 260 км
 • Суша 23,974 км2
 • Вода 949 км2 (3.8 %)
 • Широта 42°44'N по 45°0'43"N
 • Довгота 71°28'W по 73°26'W
Населення 626 042 (49ий)
 • Щільність населення 25.12/км2 (30ий)
Висота[en]  
 • Найвища точка Менсфілд[d]
1,340 м
 • Середня висота 300 м
 • Найнижча точка Озеро Шамплейн
29 м
Перед приєднанням Республіка Вермонт
Приєднання до США 4 березня 1791 (14ий)
Губернатор Філ Скотт
Законодавча влада Генеральна асамблея Вермонтуd
Сенатори Патрік Легі (D)
Берні Сандерс (I/D)
Часові пояси Північноамериканський східний час і Америка/Нью-Йоркd
ISO 3166 US-VT
Абревіатури VT
Сайт vermont.gov

Вермо́нт (англ. Vermont) — штат на північному сході США в регіоні Нова Англія. Межує з Массачусетсом на півдні, Нью-Гемпширом на сході, Нью-Йорком на заході та канадською провінцією Квебек на півночі. Вермонт є другим за найменшим населенням та шостим за найменшою площею з 50-ти штатів США. Столиця штату — місто Монтпілієр — є найменш населеною штатовою столицею в США. Найнаселеніше місто — Берлінґтон — є найменш населеним з американських найбільш населених штатових міст. Статистика Вермонту за рівнем злочинності за період 2016—2018 років робить його найбезпечнішим штатом у державі.

Площа — 24,9 тис. км². Населення — 624 тис. мешканців (2019). Офіційний девіз штату — «Свобода і єдність» (англ. Freedom and Unity). Офіційне прізвисько — «Штат Зелених гір» (слово Вермонт походить від фр. vert mont — «зелена гора»). Прийняте в США скорочення для назви штату — VT.

Історія[edit | edit source]

Період корінних народів[edit | edit source]

У період між 8500 та 7000 роком до н. е., за часів моря Шамплена, корінні народи США заселили та провадили мисливство на території нинішнього Вермонту. Упродовж архаїчного періоду (8 тисячоліття — 1000 р. до н. е.) перебували в стані постійного переселення. Упродовж вудлендського періоду[en] (1000 р. до н. е. — 1600 р. н. е.) корінні народи заклали поселення та торгові мережі, розробили технології виготовлення кераміки, луків і стріл. Станом на 1500 рік, їхнє населення оцінюється чисельністю 10000 осіб.

Упродовж колоніяльного періоду, коли відбувалось заселення французькими колонізаторами, на цій території головно мешкали абенацькі племена, відомі як Міссіквої[en] або Сококи. Східну частину штату ймовірно також заселяли андроскоґґінські[en] та пеннакукські народи[en].

Західніше Місісквої воювали як з ірокезькими Могавками, що заселяли велику Могавкську долину, так і з Могіканами. Велика частина племен згодом утворила Вабанакську конфедерацію[en] за часів Війни Короля Філіпа. Воєнна кампанія англійських колонізаторів розбила та розпорошила більшість вижилих племен абенаків.

Колоніяльний період[edit | edit source]

Вважається, що першим європейцем, що побував у Вермонті, 1535 року став мореплавець Жак Картьє. 30 липня 1609 року французький мореплавець Самюель де Шамплен заявив про претензію на цю територію як на частину Нової Франції. 1666 року французькі колонізатори звели форт Сент-Анне[en] на острові Айсль-ла-Мотт, створивши перше європейське поселення у Вермонті.

Незалежність[edit | edit source]

15 січня 1777 року представники Нью-Гемпширських наділів оголосили про незалежність Вермонту. Упродовж шести місяців свого існування, назалежна держава називалась Республікою Новий Коннектикут.

2 червня 1777 року відбувся другий з'їзд 72-х делегатів, за рішенням якого державі було дано назву Вермонт. Це відбулось за порадою дружнього пенсильванця д-ра Томаса Янґа[en], що був товаришем і ментором Ітана Аллена[en]. Д-р Янґ давав поради щодо того, як досягти прийняття до віднедавна незалежних Сполучених Штатів Америки в ролі 14-го штату. 4 липня було завершено написання Конституції Вермонту[en] у Віндзорській таверні[en], а відтак 8 липня її було прийнято. Цей документом став першою конституцією в Північній Америці, яка забороняла рабство серед дорослих, оголошуючи про здобуття волі рабами-чоловіками у віці 21 року, а жінками у віці 18 років. Конституція також забезпечувала загальне право голосу серед чоловіків, а також оголошувала про підтримку громадських шкіл. Конституція Вермонту була чинною з 1777 по 1786 рік.

Війна за незалежність США[edit | edit source]

Битва під Беннінґтоном[en] 16 серпня 1777 року стала визначальною подією в історії штату Вермонт і США загалом. Об'єднані американські війська під керівництвом генерала Джона Старка[en] атакували Гессенську колону в Гусіку (штат Нью-Йорк), що розташований відразу біля Беннінґтона. Внаслідок бойових дій загинули або були взяті в полон практично всі воїни Гессенського війська. Генерал Берґойн[en], не зумівши впоратись із цими втратами, 17 жовтня того ж року разом із 6000 вцілілими бійцями здався в Сататозі (штат Нью-Йорк).

Битви під Беннінґтоном[en] та Саратогою вважаються переломною точкою в Війні за незалежність США, позаяк вони завершились першими значними поразками британської армії. Річниця битви досі відзначається у Вермонті як офіційне свято.

Битва під Габбардтоном[en] (7 липня 1777 року) була єдиною битвою під час Війни за незалежність у межах нинішніх кордонім Вермонту. Не зважаючи на технічну поразку Континентальних сил, ослаблена британська армія навіть не стала далі доганяти американців, які відступили з форту Тікондероґа[en].

Прийняття до Союзу[edit | edit source]

Вермонт залишався самоврядною суверенною республікою з центром у містечку Віндзор упродовж 14 років. Незалежний Вермонт випускав власні монети з 1785 по 1788 роки, а також володів власною національною поштовою службою. Томас Чіттенден обіймав посаду губернатора Вермонту упродовж 1778—1789 та 1790—1791 років.

Оскільки штат Нью-Йорк продовжував заявляти про права на територію Вермонту, останній не міг бути прийнятим до Союзу[en] відповідно до частини 3, статті IV Конституції, допоки не буде досягнуто згоди з боку Нью-Йорку. 6 березня 1790 року законодавчі збори Нью-Йорку дали свою згоду на основі досягнутої згоди про точні кордони між двома штатами. Під час зустрічі членів комісій від Нью-Йорку та Вермонту, переговорники з боку останнього наполягали на вирішення конфліктів щодо прав власності на майно з ньюйорківцями, аби не відкладати цю справу для подального вирішення у федеральному суді. Перемовини було успішно заверешено в жовтні 1790 року зі згодою Вермонту виплатити Нью-Йорку 30 000$, що будуть розподілені між тими ньюйорківцями, які заявляли про своє право на землю у Вермонті, передбачене земельними патентами Нью-Йорку. У січні 1791 року з'їзд у Вермонті проголосував 105—4 за петицію до Конгресу щодо вступу до федерального союзу. 18 лютого 1791 року Конгрес ухвалив рішення про прийняття Вермонту до Союзу на правах 14-го штату від 4 березня 1791 року. Вермонт став першим штатом, що вступив до Союзу після первісних 13-ти штатів.

Переглянута конституція 1786 року, яка встановлювала сильніший розподіл державної влади, була чинною до 1793 року, ще два роки після того, як Вермонт було прийнято до Союзу[en].

Згідно з законом «Про забезпечення свободи для всіх мешканців штату», рабство було офіційно заборонено у Вермонті 25 листопада 1858 року, менш ніж за три роки до Громадянської війни в США. Вермонтці забезпечували низку притулків для втікаючих до Канади рабів, що потім увійде до історії під назвою Підпільна залізниця.

Громадянська війна[edit | edit source]

Вермонт 1827 року. Межі відтак відтоді змінились

Із середини 1850-х років частина вермонтців стали активістами, виступаючи проти рабства, яке раніше з докладеними зусиллями було обмежене до функціонування на Півдні. Уродженець Вермонта аболіціоніст Таддеус Стівенс[en] представляв округ Пеннсильванія в Конгресі. Він став національним лідером і просувачем радикальних республіканських[en] цілей після Громадянської війни в США. Із занепадом Партії вігів постала Республіканська партія, кандидатів від якої підтримував сам Вермонт. 1860 року штат проголосував за Авраама Лінкольна на виборах президента США, забезпечивши йому найстрімкішу перемогу серед усіх штатів.

Упродовж Громадянської війни в США Вермонт відправив 33 288 чоловіків до служби у збройних силах США. 5 224 вермонтці (понад 15 %) загинули, були смертельно поранені в бою або померли від інших хвороб.

Найпівнічнішою воєнною сутичкою став Рейд у Сент-Олбанс[en] — пограбування трьох банків у місті Сент-Олбанс, що відбулося в жовтні 1864 року, виконане 21 агентом Конфедерації. Поліцейський загін переслідував рейдерів Конфедерації аж до Канади, де декількох із них було впіймано. Затриманих відповідно до закону було передано канадським органам. Канада відшкодувала втрати банків, відпустила, а відтак повторно заарештувала декого зі злочинців.

Післявоєнний період — дотепер[edit | edit source]

Географія[edit | edit source]

Канада Канада
size Нью-Йорк Gray compass rose.svg size Нью-Гемпшир
size Массачусетс

Рельєф височинно-гористий (Зелені гори); мішані ліси, в горах хвойні.

Міста[edit | edit source]

У Вермонті є 9 інкорпорованих міст[en]:

Міста Вермонту за населенням (Перепис 2010 року)
Місто Населення
Берлінґтон
42 417
Саут-Берлінґтон
17 904
Ратленд
16 495
Барр
9 052
Монтпілієр
7 855
Вінускі
7 267
Сент-Олбанс
6 918
Ньюпорт
5 005
Вердженнес
2 741

Найбільшим містом за чисельністю населення є Берлінґтон. Його метрополійна територія також є найнаселенішою в штаті з оціненою чисельністю населення 218 395 осіб (2017).

Найбільші містечка[edit | edit source]

Хоч ці містечка і є достатньо великими, щоб називатись містами, втім вони не є інкорпоровані[en].

Містечка Вермонту за населенням (Перепис 2010 року)
Містечко Населення
Ессекс
19 587
Колчестер
17 067
Беннінґтон
15 764
Братлборо
12 046
Мілтон
10 352
Гартфорд
9 952
Спринґфілд
9 373
Віллістон
8 698
Міддлбері
8 496
Барр
7 924
Сент-Джонсбері
7 603
Шелбурн
7 144

Клімат[edit | edit source]

Середньорічна температура в штаті становить 6 °C. Вермонт розміщений в зоні вологого континентального клімату з багнистими веснами[en], здебільшого легким раннім літом, спекотним серпнем; осені барвисті[en]: пагорби Вермонту набувають червоного, помаранчевого та (цукрові клени) золотистого листяного забарвлення з наближенням холодної погоди. Зими холодніші з підвищенням висоти. За класифікацією кліматів Кеппена, у Вермонті наявний теплий вологий континентальний клімат (Dfb).

Геологія[edit | edit source]

У Вермонті розрізняють п'ять різних фізикогеографічних регіонів. Категоризовані за геологічними та фізичними властивостями, це: Північно-східні нагір'я, Зелені гори, Таконічні гори, Шамплейнове пониззя та Підніжжя Вермонту.

Флора[edit | edit source]

Фауна[edit | edit source]

Демографія[edit | edit source]

Характеристика населення[edit | edit source]







Circle frame.svg

Расовий/етнічний склад населення Вермонту
(н/і — неіспаномовні; іспаномовні вважаються окремою категорією)

   Білі н/і (92.79%)
   Чорні н/і (1.24%)
   Корінні американці н/і (0.32%)
   Азійці н/і (1.78%)
   острівні тихоокеанці н/і (0.03%)
   Інші н/і (0.05%)
   Дві або більше раси н/і (1.89%)
   Іспаномовні будь-якої раси (1.91%)
   Інше (-0.010000000000006%)

94,3 % мешканців штату самоідентифікувалися як білошкірі неіспаномовного та нелатиноамериканського походження[en] (2013). За результатами перепису населення 2010 року, Вермонт був другим найбілішим штатом США після Мену.

2009 року 12,6 % мешканців віком від 15 років були розлучені (п'ятий за величиною показник у США). 2008 року медіанний вік вермонтців становив 40,6 року, а робочої сили — 43,7 року (середньодержавний показник — 41,1 року).

Вермонт посідає перше місце за кількістю людей, що ідентифікують себе належними до ЛГБТ-спільноти — 5,3 % мешканців штату. Густина ЛГБТ-населення є другою за величиною в США, поступаючись лише округу Колумбія.

У слід за загальнодержавною тенденцією споживання опіоїдів (майже потроєння), кількість осіб, що звертаються за медичною допомогою у зв'язку із залежністю від опіоїдів, зросла з 650 осіб 2011 року до 7 500 осіб 2016 року.

Мовний склад населення (2010)[edit | edit source]

Мови Частка людей старше 5 років, %
Англійська 94,56
Французька 1,78
Іспанська 1,20
Німецька 0,44
Китайська 0,22
Сербсько-хорватська 0,15
В'єтнамська 0,13
Італійська 0,11
Російська 0,11
Непальська 0,09
інші 1,34

Релігія[edit | edit source]

Релігія у Вермонті (2014)[1]
Релігія Відсоток
Немає
  
37%
Протестантство
  
30%
Католицтво
  
22%
Православ'я
  
1%
Юдаїзм
  
2%
Індуїзм
  
1%
Буддизм
  
1%
Інша
  
3%
Не знає
  
2%

Економіка[edit | edit source]

Молочне тваринництво, вирощування овочів та фруктів (яблука, кленовий сироп); видобуток мармуру, граніту; лісові господарства; виробництво меблів, офісного устаткування, паперу і устаткування для паперової промисловості.

Добувається біла глина, граніт, мармур, сланець; туризм, прекрасне місце для зимових видів спорту.

Адміністративно-територіальний устрій[edit | edit source]

Відомі люди[edit | edit source]

Галерея[edit | edit source]

Примітки[edit | edit source]

  1. Religious Landscape Study. pewforum.org. May 11, 2015. Процитовано January 14, 2018. 

Література[edit | edit source]