Вернер фон дер Шуленбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вернер фон дер Шуленбург
нім. Friedrich-Werner von der Schulenburg
Friedrich-Werner Erdmann Matthias Johann Bernhard Erich Graf von der Schulenburg.jpg
Народився 20 листопада 1875(1875-11-20)
Німецька імперія Кемберг
Помер 10 листопада 1944(1944-11-10) (68 років)
Третій Рейх Берлін
повішення
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Ім'я при народженні Friedrich-Werner Erdmann Matthias Johann Bernhard Erich Graf von der Schulenburg
Діяльність дипломат, посол Німеччини в СРСР (19341941)
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Учасник Перша світова війна і Битва на Марні
Титул граф
Посада посол
Звання капітан
Партія НСДАП
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
|

Фрідріх Вернер фон дер Шуленбург (нім. Friedrich-Werner Graf von der Schulenburg) (нар.20 листопада 1875, Кемберг пом.10 листопада 1944, Берлін) — німецький дипломат, посол Німеччини в СРСР (19341941). Не підтримував загарбницьку політику нацистів, був серед ініціаторів пакту Молотова—Ріббентропа. Один із учасників змови проти Адольфа Гітлера, яка завершилась невдалим замахом 1944 року. Кавалер ордена Залізного хреста першого ступеня.

Біографія[ред. | ред. код]

Вернер фон дер Шуленбург народився 20 листопада 1875 у Кемберзі в сім'ї військового — батько його, Бернгард фон дер Шуленбург, був підполковником німецької армії. Кар'єру дипломата розпочав ще за часів Першої світової війни, працюючи послом та консулом у багатьох державах. Брав участь у Першій світовій війні як солдат, за що згодом отримав орден Залізного хреста першого ступеня[1]. З 1934 по 1941 працював послом Німеччини в СРСР, перебуваючи на цій посаді, він посприяв укладенню та підписанню Пакту Молотова-Ріббентропа 2324 серпня 1939. Будучи противником війни між Німеччиною та Радянським Союзом, Вернер фон дер Шуленбург завжди намагався підтримувати діалог між двома країнами. Під час Німецько-радянської війни бажав відновити мир між державами шляхом встановлення дипломатичних зв'язків з Москвою; він мав намір здійснити спробу налагодження контактів між Берліном та столицею СРСР, перетнувши лінію Східного фронту, однак ця спроба так і не була здійснена, і війна продовжувалася. Вернер фон дер Шуленбург узяв участь у змові проти Адольфа Гітлера, яка завершилася замахом на життя німецького фюрера 20 липня 1944. У випадку успішного завершення замаху Шуленбург мав стати міністром закордонних справ нової Німеччини, однак план та дії опозиції зазнали краху, після чого Шуленбург був заарештований та засуджений до смертної кари Народним судом Німеччини, який відбувся 23 жовтня 1944. 10 листопада 1944 Вернер фон дер Шуленбург був страчений у берлінській в'язниці Плетцензее.

Участь у переговорах з СРСР[ред. | ред. код]

15 серпня 1939 Вернер фон дер Шуленбург за вказівкою з Берліна прибув до Москви, щоб повідомити міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова про майбутній візит його німецького колеги Йоахіма фон Ріббентропа та про готовність з боку Ріббентропа та фюрера розпочати діалог між двома державами. Однак, прийнявши німецького посла, Молотов відмовився негайно прийняти Ріббентропа. Формальною причиною такого рішення з боку Молотова стало те, що радянській стороні начебто потрібен час на організацію цього візиту. Проте, як стверджує російський історик Леонід Млечін, реальною причиною виступило бажання офіційної Москви взяти ситуацію, що склалася, під свій контроль та диктувати Німеччині свої правила в обмін на нейтралітет у Другій світовій війні. Сам Шуленбург став заручником ситуації: з боку офіційного Берліна від нього вимагали прискорити візит Ріббентропа, а СРСР, зі свого боку, намагався цей візит відтягнути, тому довго не давав послові чіткої відповіді на питання стосовно візиту німецького міністра закордонних справ. Урешті-решт Гітлер, який мав намір негайно заручитися нейтралітетом СРСР для успішного ведення бойових дій у Європі та виключення можливості об'єднання СРСР з Британією та Францією проти Німеччини, 20 серпня 1939 в особистому листі, адресованому Сталіну, погодився, хоча й з деякими застереженнями, на пропозиції щодо радянсько-німецького мирного договору, висунуті офіційною Москвою. 23 серпня 1939 Вернер фон дер Шуленбург був присутнім як учасник на підписанні Пакту Молотова-Ріббентропа про ненапад.[2]

У 1943, в ході Німецько-радянської війни, Вернер фон дер Шуленбург бажав відновити втрачені дипломатичні контакти з Радянським Союзом, для цього йому потрібно було перетнути лінію фронту та встановити зв'язок з урядом СРСР. Він мав намір зробити це за допомогою офіцерів вермахту, опозиційно налаштованих до Гітлера та його зовнішньо- та внутрішньополітичного курсу, в тому числі Хеннінга фон Трескова. Однак зробити це виявилося нереальним, тому як варіант розглядалося встановлення зв'язків з СРСР через Стокгольм. Проте й ця спроба завершилася невдачею, оскільки друг одного зі змовників, що проживав у Норвегії та який мав зустрітися з послом СРСР у Швеції Олександрою Коллонтай для забезпечення налагодження радянсько-німецьких контактів, так і не зміг цього зробити.[3]

Вернер фон дер Шуленбург ще за декілька тижнів до початку німецько-радянської війни, ризикуючи репутацією та власним життям, намагався через свого колегу — посла СРСР в Німеччині Володимира Деканозова — попередити Й. Сталіна про намір Гітлера напасти на Радянський Союз, маючи при цьому достовірні факти. Однак спроба зробити це зазнала невдачі — Сталін не повірив німецькому дипломатові, незважаючи навіть на те, що його про загрозу німецького нападу перед цим вже попереджали Ріхард Зорге та Вінстон Черчілль.

Участь у змові проти Гітлера[ред. | ред. код]

Вернер фон дер Шуленбург, представник «старої» прусської аристократії Німеччини, був опозиційно налаштований до нацистського режиму та його політики. Опозиційність його поглядів підкріплювалась також тим, що він разом з іншим майбутнім учасником антигітлерівської змови, Ульріхом фон Гасселем, наприкінці 1930-х — початку 1940-х був відсторонений від служби.[4][5] Крім цього, Шуленбург мав тісні дружні відносини з рядом членів Крайзауського гуртка, який теж був опозиційно налаштований до тодішнього діючого режиму.[6] Однак основною причиною опозиційності Шуленбурга було те, що він виступав за дружні відносини з СРСР, що суперечило зовнішній політиці Третього Рейху. Після провалу змови 20 липня 1944 разом з більшою частиною інших її учасників постав перед Народним трибуналом, голова якого, Роланд Фрайслер, характеризувався особливою жорстокістю.[7][8] 23 жовтня 1944 Вернеру фон дер Шуленбургу було винесено смертний вирок, який виконано 10 листопада 1944 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ю. П. Кожаев. 1939—1941 гг: внешняя политика Советского Союза: историко-документальный очерк. — Российская экономическая академия им. Г. В. Плеханова, 1999, стр. 48
  2. Леонид Млечин. Сталин: Наваждение России. — Издательский дом «Питер», с. 139—141 (рос.)
  3. Курт Финкер. Заговор 20 июля 1944 года. Дело полковника Штауффенберга. — М., Изд. «Прогресс», 1976, с. 203
  4. Елена Прудникова. Двойной заговор: Тайны сталинских репрессий. — М., ЗАО «ОЛМА Медиа Групп», 2006. — с. 255
  5. Даниил Мельников. Заговор 20 июля 1944 года в Германии. Легенда и действительность. — М., Издательство Института международных отношений, 1962. — с. 168
  6. Курт Финкер. Заговор 20 июля 1944 года. Дело полковника Штауффенберга. — М., Изд. «Прогресс», 1976, с. 203
  7. Курт Финкер. Заговор 20 июля 1944 года. Дело полковника Штауффенберга. — М., Изд. «Прогресс», 1976, с. 322
  8. История гестапо / Пер. с фр. Ю. А. Немешаев и др. — Смоленск: Фирма «Русич», 1993. — с. 428

Посилання[ред. | ред. код]