Вернигора Кирило Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вернигора Кирило Маркович
Народився 17 березня 1877(1877-03-17)
слобода Бобриківська Міуського округу Області війська Донського, тепер село Бобрикове Антрацитівського району Луганської області
Помер невідомо
Національність українець
Партія ВКП(б)

Кирило Маркович Вернигора (нар. 17 березня 1877(18770317), слобода Бобриківська Міуського округу Області війська Донського, тепер село Бобрикове Антрацитівського району Луганської області — ?) — український радянський діяч, голова Луганського окрвиконкому та голова Луганської міської ради.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в бідній селянській родині. З восьмирічного віку працював у слюсарній майстерні в Ростові-на-Дону, був 5 років учнем столяра, потім столяром на будівництві Ростовської електростанції. У 1897 році переїхав до Луганська, де працював столяром.

У 1899 році мобілізований до російської імператорської армії, служив у артилерії Севастопольській фортеці, з 1902 року — в Санкт-Петербурзькій артилерійській школі нестройовим токарем-майстровим.

Після демобілізації повернувся до Луганська, з 1905 року працював столяром в Луганських залізничних майстернях, займався самоосвітою.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У березні 1917 року обраний головою залізничного революційного комітету Луганська, у червні 1917 року — головою залізничної профспілки, в серпні 1917 року був висунутий кандидатом в депутати Луганської міської думи за списком РСДРП(б).

Після німецького вторгнення в квітні 1918 року був заарештований і до серпня 1918 року перебував у в'язниці. Після звільнення переховувався на Козловській копальні, працював столяром. Із-за перерви в партійному стажі в грудні 1918 року був вимушений повторно вступати в РКП(б).

З березня 1919 року — секретар Луганського повітового комітету КП(б)У, учасник Луганської оборони. Був евакуйований до Москви, потім направлений в Оренбург, де працював профуповноваженим місцевих залізничних майстерень. У квітні 1920 року повернувся до Луганська, працював агітатором повітової надзвичайної комісії.

З 1 червня 1920 року — завідувач відділу залізничного політвідділу, з грудня 1921 по вересень 1924 року — на керівній роботі на залізниці в Луганську.

З 15 вересня 1924 року — голова Луганського окружного бюро професійних спілок.

З 21 листопада 1925 по січень 1926 року — голова виконавчого комітету Луганської окружної ради та голова Луганської міської ради.

2 лютого 1926 року повернувся на роботу в Луганські залізничні майстерні.

Подальша доля невідома.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]