Верніка
| Верніка | |
|---|---|
| грец. Βερενίκη | |
 | |
| Народилася | 28 |
| Померла | не раніше 79 |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | монарх |
| Титул | принцеса і королева[d] |
| Рід | Іродіади |
| Батько | Ірод Агріппа I |
| Мати | Cyprosd[1] |
| Брати, сестри | Ірод Агріппа II, Drusillad і Mariamned |
| У шлюбі з | Марко Юлій Олександрd, Ірод Халкіський і Марк Антоній Полемо II |
| Діти | Berenicianusd і Julius Hyrkanosd |
Верніка (Береніка, Berenice, бл 28 — після 79) — юдейська цариця, дочка Ірода Агріппи I та Кіпри (Кіпрос), сестра і співравителька Ірода Агріппи II. Була коханкою майбутнього імператора Тита.
Шлюби[ред. | ред. код]
Перший раз її видали заміж у 13 років за Марка Юлія Олександра, сина алабарха Олександра Лісимаха. Проте скоро і десь перед 44 роком її чоловік помер і Верніка залишилася вдовою. Після смерті Марка була видана вдруге за свого дядька — царя Ірода Халкіського. У шлюбі народилися два сини Беренікіан і Гіркан. Овдовіла вдруге у 48 році та оселилася при дворі свого брата Ірода Агріппи II. З іншої сторони імператор Клавдій по смерті Ірода Халкіського передає і права на князівство померлого Ірода Халкіського — Іроду Агріппі II.
Близько 65 року Верніка стала дружиною царя Кілікії Марка Антонія Полемо II. Для вступу в шлюб цар зробив обрізання і прийняв юдаїзм.[2] За переказами Йосипа Флавія, Береніка через свою нестриманість незабаром покинула свого чоловіка і продовжила жити при дворі брата. За чутками свого часу Береніка була в кровозмішаному зв'язку зі своїм братом Агріппою. Йосиф Флавій також повідомляє, що вона одружилася з царем Полемо ІІ так як «розраховувала покінчити з усіма плітками».[2].
Новий Завіт[ред. | ред. код]
Дії Апостолів описують подію 60 року, коли апостол Павло був на суді у Кесарії Палестинській перед Порцієм Фестом, Іродом Агріппою II, та Вернікою:
та викладають їх ставлення до апостола:
Імператор Тит[ред. | ред. код]
Імператор Тит приїхав у Юдею 67 року на зміну Цестію Галлу коли там спалахнуло повстання проти Риму і закохався у Верніку[3]. Цим зв'язком пояснюється і друге повернення Тита у Юдею у 69 році. Лише у 75 році Верніка слідує за Титом у Рим як його заручена. У аристократичній верхівці Рима наростало невдоволення цим зв'язком і вона змушена покинути місто. Проте після сходження на трон Тита у 79 році Верніка знову у Римі. Її сподівання не збулись — імператор Тит із державницьких міркувань розлучається з нею. Після цього слід її у історії зникає.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кипрос // Еврейская энциклопедия — СПб: 1911. — Т. 9. — С. 480.
- ↑ а б Йосиф Флавій. Юдейські стародавності (рос.)
- ↑ Светоній. Життя дванадцяти цезарів. Божественний Тит гл 7. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верніка |
- Ilan, Tal (1992). Julia Crispina, Daughter of Berenicianus, a Herodian Princess in the Babatha Archive: A Case Study in Historical Identification. The Jewish Quarterly Review, New Ser. University of Pennsylvania Press. 82 (3/4): 361—381. doi:10.2307/1454863. JSTOR 1454863.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - Macurdy, Grace H. (1935). Julia Berenice. The American Journal of Philology. The Johns Hopkins University Press. 56 (3): 246—253. doi:10.2307/289676. JSTOR 289676. Процитовано 28 вересня 2012.
- Crook, John A. (1951). Titus and Berenice. The American Journal of Philology. The Johns Hopkins University Press. 72 (2): 162—175. doi:10.2307/292544. JSTOR 292544. Процитовано 2 жовтня 2012.
|
