Верроський повіт
| Верроський повіт | ||||
 | ||||
 | ||||
| Губернія | Ліфляндська | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Верро | |||
| Створений | 1783 | |||
| Скасований | 1920 | |||
| Площа | 3744,2 верст² | |||
| Населення | 97 185 осіб (1897) | |||
Верроський повіт (ест. Võru kreis, нім. Kreis Werro, рос. Верроский уезд) — адміністративна одиниця Ліфляндської губернії Російської імперії, згодом Естонії, що існувала у 1783—1920 роках. Повітове місто — Верро.
Історія[ред. | ред. код]
1745 року в складі Ризької губернії було створено Дерптський повіт. 1783 року він увійшов до складу Ризького намісництва. Того ж року російська імператриця Катерина II відокремила південні та південно-східні терени в окремий повіт. Його центром мало стати державне володіння Вана-Койола. 1784 року вона дала ризькому генерал-губернаторові Йоганну фон Броуну дозвіл викупити володіння та заснувати там нове місто. 21 серпня того ж року Броун підписав указ про заснування міста Верро, яке стало повітовим центром. 1796 року, після поділу Ризького намісництва, Верроський повіт увійшов до складу Ліфляндської губернії. 1920 року територія повіту увійшла до складу незалежної Естонії.
Населення[ред. | ред. код]
За Всеросійським переписом населення 1897 року, у Перновському повіті проживали 97 185 осіб, у повітовому Верро — 4152 особи[1]. Національний склад повіту на 1897 рік[2]:
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
На 1913 рік у повіті було 47 волостей[3]:
- Олександрівська,
- Бентенська,
- Вальг'єрська,
- Веріорська,
- Верроська,
- Вітінська,
- Гангофська,
- Геймадріська,
- Ерасверська,
- Зоммерпаленська,
- Ільценська,
- Каг'ярвська,
- Казеріцька,
- Кароленська,
- Кахквасська,
- Кергельська,
- Киомаська,
- Корастська,
- Крабійська,
- Кротузська,
- Ланамецька,
- Ласкська,
- Лінамезька,
- Лосійська,
- Мексійська,
- Менціцька,
- Міссоська,
- Мейзекацька,
- Нейгаузенська,
- Ново-Анценська,
- Ново-Розенська,
- Нурайська,
- Оравська,
- Пельгська,
- Перийська,
- Раугеська,
- Реписька,
- Рогозинська,
- Саарська,
- Салусська,
- Старо-Анценська,
- Старо-Койольська,
- Старо-Розенська,
- Тиммоська,
- Толамаська,
- Урвастська,
- Цоррусська.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лифляндская губерния - Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи. web.archive.org. 30 вересня 2022. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Верросский уезд - Распределение населения по родному языку. web.archive.org. 24 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 5 березня 2023.
- ↑ Волостныя, станичныя, сельския... web.archive.org. 16 червня 2017. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 5 березня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Верро / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Справочная книга по судебно-мировым округам Лифляндской, Курляндской и Эстляндской губерний. Рига, 1899.
- Hupel, August Wilhelm (1782). Topographische Nachrichten von Lief- und Ehstland. Dritter und lelzter Band. Riga: zu finden bey Johann Friedrich Hartknoch. с. 525—580.
- Bienenstamm, H. von (1826). Geographischer Abriß der drei deutschen Ostsee-Provinzen Rußlands, oder der Gouvernemens Ehst-, Liv- und Kurland. Riga: Deubner. с. lk. 95–117.
- Bornhaupt, Christian (1855). Entwurf einer geographisch-statistisch-historischen Beschreibung Liv-, Ehst- und Kurlands, nebst einer Wandkarte. Riga: W.F. Häcker. с. 101.
