Вертолітний майданчик
Вертолітний майданчик (англ. helipad) — посадкова зона, що використовується гелікоптерами, а також літаки вертикального злету та приземлення, розташований на вертодромі або окремо. Хоча такі літальні апарати можуть злітати й сідати на різноманітних відносно рівних поверхнях, спеціально виготовлений вертолітний майданчик забезпечує чітко позначену тверду поверхню подалі від перешкод, де приземлення і зліт будуть максимально безпечними.
Вертолітні майданчики можуть бути розташовані на вертодромі або в аеропорту, де є паливо, засоби керування повітряним рухом та інші обслуговуючі споруди. Вертодроми зазвичай розташовані поза населеними пунктами, щоб не гелікоптери не створювали додаткове шумове забруднення і мали більше вільного простору.
Хмарочоси нерідко мають вертолітний майданчик на даху для розміщення гелікоптерів служб аеротаксі і евакуації у разі великої пожежі.
Вертолітні майданчики часто застосовуються в великих лікарнях, де вони служать для полегшення медичної евакуації, термінового перевезення пацієнтів повітрям до іншої лікарні або для приймання пацієнтів з віддалених районів, де немає місцевих лікарень чи ще якихось закладів, здатних забезпечити необхідний рівень невідкладної медичної допомоги. У міських умовах такі вертолітні майданчики часто розташовані на даху лікарні.
Великі поліцейські управління можуть використовувати спеціальний вертолітний майданчик як базу для поліцейських гелікоптерів.
Великі судна та нафтові платформи зазвичай мають на борту вертолітний майданчик для екстреного використання. В такому випадку використовується термін «вертолітна палуба» (англ. helicopter deck, helideck, helodeck).
Більші вертолітні майданчики, призначені для масового використання гелікоптерами та іншими літальними апаратами вертикального злету та посадки, називають вертипортами[en] (англ. vertiport, утворене від «вертикальний» і «аеропорт»). Прикладом є Вертипорт Чикаго (Vertiport Chicago) [1], відкритий у 2015 році[2].
Вертолітні майданчики зазвичай будуються з бетону. Пожежники при роботі у віддалених районах (лісова пожежа, степова пожежа тощо) іноді будують для отримання необхідних вантажів тимчасовий дерев'яний вертолітний майданчик. Також майданчик можна облаштувати і в екстремальних умовах, наприклад на кризі. Наприклад, найвищий у світі вертолітний майданчик[3], побудований Індією, розташований на льодовику Сіачен на висоті 6400 м над рівнем моря[4].
Також існують пересувні вертолітні майданчик. Це конструкція з міцною рамою, яку можна використовувати для посадки гелікоптерів у будь-яких місцевостях зі крутизною схилу до 30°, зокрема на пагорбах, річищах, на болотистій місцевості. Такі портативні майданчики можна транспортувати гелікоптером для розміщення там, де йому ж буде потрібно приземлитися.
Вертолітний майданчик позначається колом та/або латинською літерою «H», щоб його було добре видно з повітря. У США біля розташованих на дахах вертолітних майданчиків іноді відображається великими цифрами число, яке позначає граничну вагу, яку може витримати майданчик (у тисячах фунтів). Може бути присутнє і друге число, яке позначає максимальний діаметр ротора (у футах)[5].
Часто, хоч і не завжди, вертолітним майданчикам видаються ідентифікатори місцезнаходження[en]. Вони можуть бути видані відповідним авіаційним органом – наприклад, Федеральне авіаційне управління у Сполучених Штатах, Міністерство транспорту[en] в Канаді, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна асоціація повітряного транспорту тощо. Деякі вертолітні майданчики можуть мати ідентифікатори місцезнаходження з кількох таких джерел, у різному форматі.
- ↑ а б Home – Vertiport Chicago (англ.). Vertiport Chicago. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 15 вересня 2025.
- ↑ а б Vertiport opens in downtown Chicago (англ.). WGN-TV[en]. 30 квітня 2015. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 15 вересня 2025.
- ↑ а б Helicopter landing at Point Sonam Siachen (англ.). adm.helipaddy.com. Архів оригіналу за 04 березня 2016.
- ↑ а б Siachen: The world's highest cold war (англ.). CNN. 17 вересня 2003. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 15 вересня 2025.
- ↑ а б FAA Advisory Circular 150/5390-2B (PDF) (англ.). FAA. 23 листопада 2009. с. 51. Архів оригіналу (pdf) за 23 листопада 2009.