Верушка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верушка
нім. Veruschka Gräfin von Lehndorff
Veruschka Gräfin von Lehndorff 001.jpg
Ім'я при народженні нім. Vera Gottliebe Anna Gräfin von Lehndorff
Народилася 14 травня 1939(1939-05-14)[1][2][…] (81 рік)
Кенігсберг, Вільна держава Пруссія, Німеччина[1]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність модель, кіноакторка
Знання мов німецька[4]
Титул граф[d]
Рід Lehndorffd
Батько Heinrich Graf von Lehndorff-Steinortd
Родичі Jan von Haeftend
Зріст 183 см
Волосся блондин
Очі блакитніd
IMDb nm0902610

Верушка (нім. Veruschka; ім'я при народженні графиня Вера Готтлібе Анна фон Лендорф, нім. Vera Gottliebe Anna Gräfin von Lehndorff, також Вера фон Лендорф, або Верушка фон Лендорф; нар. 14 травня 1939, Кенігсберг, Східна Пруссія) — німецька модель та акторка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 14 травня 1939 року в місті Кенігсберг, Східна Пруссія (нині російський Калінінград) в старовинній дворянській родині. Її батьками були граф Генріх фон Лендорф (1909—1944) та графиня Готтлібе фон Кляйнен (1913—1993). Крім неї в родині було ще три дочки — Марі Елеонор (1937—2018), Габрієль (нар. 1942) та Катаріна (нар. 1944). Їхнім двоюрідним дядьком був хірург та письменник граф Ганс фон Лендорф (1910—1987). 4 вересня 1944 року їхнього батька було страчено за участь у замаху на Гітлера, відомому як Змова 20 липня, або Операція «Валькірія». Родина була позбавлена майна та титулу, їхню матір було відправлено до трудового табору, а Веру разом з Марі Елеонор та Габрієль віддано до дитячого будинку в місті Бад-Закса. По завершенні Другої світової війни вона разом з матір'ю та сестрами мешкали у лагерях для біженців, через постійні переміщення Вері довелося змінити 13 шкіл.

Після школи вона вивчала дизайн та живопис у Флоренції. В Італії Вера, чий зріст досяг 183 сантиметрів, почала працювати у якості моделі, взявши псевдонім Верушка. У1960-х та на початку 1970-х років вона працювала в Італії, Франції та США, з'явилася на 800 обкладинках та співпрацювала з такими метрами як Сальвадор Далі, Річард Аведон, Ірвінг Пенн, Діана Вріланд, Гельмут Ньютон, Стівен Майзель, Петер Ліндберг та Пітер Біерд. У 1966 році відбувся її кінодебют у фільмі «Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні (вона зіграла саму себе, яка протягом п'яти хвилин позує головному герою в його студії; врешті, саме цей епізод потрапив на постер стрічки, яка здобула Золоту пальмову гілку на 20-му Каннському кінофестивалі).

У 1971 році вона зіграла головну роль у кінодрамі свого близького друга фотографа Франко Рубартеллі «Верушка. Поезія жінки» (італ. Veruschka, poesia di una donna).

У 1984 році вона разом з Дельфін Сейріг виконали головні ролі у фільмі режисера Ульріки Оттінгер «Доріан Грей у дзеркалі жовтої преси».

У 1986 році було видано альбом «Метаморфози» художника Хольгера Трюльцшема, для якого вона позувала вкрита фарбою у стилі боді-арт.

У 2004 році режисер Пол Морріссі, відомий своєю співпрацею з Енді Ворголом, відзняв про неї документальний фільм «Верушка. Життя перед камерою».

У 2006 році з'явилася в епізодичній ролі графині Валленштейн у фільмі «Казино Рояль» з циклу про Джеймса Бонда, за участю Деніела Крейга та Єви Грін.

У 2011 році Вера фон Лендорф видала автобіографічну книгу «Верушка. Моє життя» (нім. Veruschka. Mein Leben)[5].

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1966 ф Фотозбільшення Blow-Up Верушка
1971 ф Верушка. Поезія жінки Veruschka, poesia di una donna Вера
1972 ф Саломея Salomé Мірріна
1976 ф Погані думки Cattivi pensieri коханка Маріо Марані
1979 ф Міло-Міло Milo-Milo Барбара
1979 ф Колір тіла Couler chair Анна
1984 ф Доріан Грей у дзеркалі жовтої преси Dorian Gray im Spiegel der Boulevardpresse Доріан Грей
1985 ф Наречена The Bride Графиня
1989 ф Червоний оркестр L'orchestre rouge Анна Максимович
2006 ф Казино Рояль Casino Royale графиня Валленштейн

Цитата[ред. | ред. код]

«Гельмут Ньютон якось сказав мені: "Знаєш, а ми ж працюємо, аби наповнювати сміттєві баки". І він правий. В решті решт, усі наші фотографії осідають на смітнику, серед кухонних відходів та старого ганчір'я. Чудовий мотлох, що втратив сенс».

Примітки[ред. | ред. код]