Верхньосадове
| село Верхньосадове | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
_5.JPG) | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Бахчисарайський район | ||||
| Рада | Верхньосадівська сільська рада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA01020070010032091 | ||||
| Облікова картка | Верхньосадове | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1676 | ||||
| Населення | 2 436 | ||||
| Площа | 2,485 км² | ||||
| Поштовий індекс | 99802 | ||||
| Телефонний код | +380 692 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 44°41′18″ пн. ш. 33°42′22″ сх. д. / 44.68833° пн. ш. 33.70611° сх. д.Координати: 44°41′18″ пн. ш. 33°42′22″ сх. д. / 44.68833° пн. ш. 33.70611° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
78 м | ||||
| Відстань до обласного центру |
31 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Верхньосадова | ||||
| Відстань до залізничної станції |
1,5 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | вул. Севастопольська, 82, с. Верхньосадове, Нахімовський р-н, м. Севастополь, 99802 | ||||
| Карта | |||||
  Верхньосадове | |||||
 Верхньосадове | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
.svg)
Верхньосадо́ве (до 1945 року — Дуванкой, крим. Duvanköy) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Розташоване в долині річки Бельбек за 31 км на північний схід від Севастополя і за 1,5 км від залізничної станції Верхньосадова. Через село проходить автошлях Н06 (Сімферополь — Севастополь). Дворів — 886, населення становить 2 436 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка населеного пункту зустрічається в османському документі 1676 року, це було громадське кримськотатарське село під назвою Диван кіой.[1]
Назва Дуванкой означала — село із заїздом, оскільки тут можна було зупинитися перепочити, змінити коней тощо. Дуванкой був центром Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії. Станом на 1886 рік в ньому мешкало 890 осіб, налічувалось 168 дворових господарств, існували 2 мечеті, школа, поштова станція, 6 лавок, 3 пекарні, 3 харчевні[2]. За 3 версти — мечеть, цегельний завод, поташний завод, лавка. За 4 версти — православна церква, винокурний завод. За 6 верст — православна церква. За 8 верст — 2 мечеті, лавка. За 10 верст — мечеть. За 14 верст — мечеть. За 16 верст — мечеть. За 18 верст — 3 мечеті. За 20 верст — 2 мечеті, кузня. За 22 версти — мечеть, лавка. За 2 версти — залізнична станція Бельбек. За 9 верст — 2 казарми.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1574 осіб (825 чоловічої статі та 749 — жіночої), з яких , 1472 — магометанської[3].
У січні 1918 року в селі встановлено радянську владу. У 1925 році утворене Товариство спільного обробітку землі, на базі якого у 1930 році створений радгосп «Гігант».
До німецько-радянської війни село входило до Бахчисарайського району Кримської АРСР. У війні брали участь 130 жителів села. За участь у партизанському русі орденом Леніна нагороджено П. Д. Безрукова[4].
Після звільнення села від німецьких військ почала працювати Дуванкойська сільська рада. У червні 1945 року село було перейменоване на Верхньосадове[5].
1945 року в селі встановлений бетонний обеліск на місці подвигу п'яти моряків-чорноморців: політрука Миколи Фільченкова, червонофлотців Івана Красносільського, Данила Одинцова, Юрія Паршина, Василя Цибулька. Подвиг відомий зі статті «Подвиг п'яти моряків», що була опублікована 14 травня 1942 року в центральній газеті «Червоний флот» – органі Народного комісаріату військово-морського флоту, та має сумнівну достовірність.[6]
1967 року відкрито Народний музей «4-й сектор Оборони Севастополя», у якому з 1972 року перебуває Діорама «Героїчна загибель п'яти матросів Чорноморського флоту у листопаді 1941 року», перша сільська діорама на території СРСР.
На початку 1970-х років в селі було 550 дворів і мешкало 1 980 осіб. Працював радгосп «Садівник» садово-виноградного напряму. Із 2 206,5 га сільськогосподарських угідь виноградники займали 100 га, сади — 285,5 га. З допоміжних підприємств працювали холодильник на 500 тонн для зберігання винограду, фруктів і овочів, цех переробки винограду потужністю чотири тисячі тонн. Також на той час працювали середня школа (304 учня, 27 вчителів), будинок культури із залом на 600 місць, дві бібліотеки з фондом близько 15 тисяч книжок, медичний пункт, пошта, телеграф, АТС, два магазина, кафетерій, їдальня[4].
7 вересня 2023 року село перейшло зі складу міста зі спеціальним статусом Севастополь до Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим.[7][8]
Пам'ятки археології[ред. | ред. код]
Біля с. Верхньосадове знаходяться два поселення і курган. Пам'ятки розташовані на південному березі р. Бельбек, у районі залізничної станції Верхньосадова. Щодо поселень даних немає, щебенистий курган заввишки 1 м, діаметром 3 м не розкопувався.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Село Верхньосадове: життя між річкою і трасою. Крым.Реалии (укр.). 26 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- ↑ Хто є Хто. Міста і села України. Севастополь
- ↑ Подвиг у села Дуванкой: по следам советского мифа. Крым.Реалии (рос.). 19 вересня 2020. Процитовано 21 листопада 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»
- ↑ Кравченко Евеліна. Пам'ятки таврів
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||
.png)
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |