Верхня Мануйлівка
село Верхня Мануйлівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Кременчуцький район |
Рада | Мануйлівський старостат Кременчуцького району |
Код КАТОТТГ | UA53020090080075007 |
Облікова картка | ВР України |
Основні дані | |
Населення | 586 |
Поштовий індекс | 39120 |
Телефонний код | +380 5342 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°20′43″ пн. ш. 33°43′38″ сх. д. / 49.34528° пн. ш. 33.72722° сх. д.Координати: 49°20′43″ пн. ш. 33°43′38″ сх. д. / 49.34528° пн. ш. 33.72722° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
73 м |
Відстань до обласного центру |
82,4 км |
Відстань до районного центру |
25,4 км |
Найближча залізнична станція | Козельщина |
Відстань до залізничної станції |
25,7 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 39120, Полтавська обл., Козельщинський р-н, с. Верхня Мануйлівка, вул. Горького, 40 |
Сільський голова | Щеглова Віра Антонівна |
Карта | |
Мапа | |
|
Верхня Мануйлівка — село в Україні, у Козельщинській селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 586 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Мануйлівська сільська рада.
Після ліквідації Козельщинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Кременчуцького району[1]. Відстань до райцентру становить близько 25 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Староста — Віра Антонівна Щеглова, діловод — Таміла Борисівна Артюх.
Географія[ред. | ред. код]
Село Мануйлівка виникло наприкінці XVII — на початку XVIII століття. Сучасне село Верхня Мануйлівка знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією Псла, а за 1,5 км розташовано село Нижня Мануйлівка, нижче за течією за 4 км розташовано село Піски. Навколо — сосновий ліс. На правому березі Псла розташований Ландшафтний заказник «Псільський».
Історія[ред. | ред. код]
Відомо, що землі, де розташоване село, були заселені здавна. Біля Верхньої Мануйлівки виявлено поховання (трупоспалення) перших століть до нашої ери. Село засноване, імовірно, наприкінці XVII — на початку XVIII століття, і значиться як Мануйлівка. У документах є згадка про нього, датована 1729 роком.
У сільській вигадці, популярній й донині, говориться, що село нібито заснували козаки, вихідці із Запорізької Січі, які пливли вгору по Дніпру, шукаючи вільних земель, щоб оселитися там.
З XVII століття село входило в Говтвянську сотню Миргородського полку; у селі було 88 дворів посполитих селян, підлеглих безпосередньо гетьмансько-старшинській адміністрації.[2]
У 1728 році гетьман України Данило Апостол віддав Мануйлівку «на ранг» судді Миргородського полку Федору Остроградському, який згодом, у 1741 році, одержав грамоту від Генеральної канцелярії на вічне і потомствене володіння селом. Але вже в 1784 році Мануйлівка згідно з грамотою цариці Катерини II перейшла у власність Марфи Лалош (вдова Андрія Федоровича Остроградського, у другому шлюбі за бригадиром Костянтином Лалош).[2]
У перші десятиліття існування села через постійну боротьбу з весняними повенями частина жителів Мануйлівки переселилась на більш підвищену місцевість, де незабаром утворилося село, назване Верхньою Мануйлівкою або Горою.
Швидкому розвитку села сприяли вигідне географічне положення та багаті угіддя. У 1859 році в селі вже було 267 дворів, де проживало 1897 осіб. У цей час значна частина мануйлівських земель стала власністю князя О. П. Ширінського-Шихматова.[2]
Пізніше власницею села стала Наталія Остроградська (Ширінська-Шихматова), а потім її донька, так звана "мануйловская благодетельница" Олександра Орловська.
23 червня 2023 року у селі демонтували погруддя Максиму Горькому.[3]
Освіта[ред. | ред. код]
У селі знаходиться Мануйлівський ліцей, де навчається до 80 дітей. Також працює відділення ДЮСШ.
Культура[ред. | ред. код]
Також у Мануйлівці вже декілька років проводяться змагання дельтапланеристів на Кубок Олександра Величка.[4] На ці змагання приїжджають із сусідніх держав.
Розбудова інфраструктури і культурно-просвітницька діяльність мануйлівських княгинь[ред. | ред. код]
Олександра Орловська зі своєю матір'ю Наталією розбудували інфраструктуру і провели велику культурно-просвітницьку роботу села. Вони збудували чотири школи, чайну для всіх охочих, заснували аматорський театр, лікарню з усім необхідним (працював лікар О.Орловський, медсестра, були медикаменти і необхідні інструменти), першу у повіті безкоштовну бібліотеку-читальню, в яку самі купували книги, столичні журнали і газети.
Особистості[ред. | ред. код]
У 1897 та в 1900 роках у Верхній Мануйлівці жив і працював у літній час радянський письменник Максим Горький, якого запросила і повністю утримувала за свій рахунок княгиня Олександра Орловська. Тут у 1897 році народився син письменника Максим [5]. Оповідки і радянська влада приписували письменникові культурно-просвітницьку діяльність мануйлівських княгинь, але як згадувала пізніше дружина сталініста Катерина Пєшкова: "«Рады были приглашению княгини Орловской, так как у нас не было и сантима в кармане...»[6]
У Мануйлівці Горький написав повісті й оповідання: «Подружжя Орлови», «Ярмарок у Говтві», «Троє», «Мальва», «Тьху» та почав писати свій великий твір «Фома Гордєєв».[7]
Із Верхньої Мануйлівки родом дружина Григора Тютюнника Людмила Василівна, тому відомий український письменник часто тут бував та працював.
У 1937 році декілька місяців у Мануйлівській школі працював Олесь Гончар. Пізніше хтось з мануйлівчан написав на майбутнього письменника донос, і той ледве врятувався від НКВС.
У 1926 році у Мануйлівці гостював Остап Вишня. Тут письменник написав свої найкращі усмішки.
Тут народився відомий метеоролог Володимир Семенович Самойленко[8]
У Мануйлівці бували видатні люди: Андрій Головко, Євген Гуцало, Павло Тичина, Феодосій Роговий, Скиталець, Іван Карпенко-Карий, Олександр Орловський, Густав Нейгауз, Євграф Крендовський та ін.
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, 1967, с. 425.
- ↑ У Кременчуцькому районі нарешті демонтували пам'ятник радянському письменнику Горькому. Кременчуцька газета (укр.). Процитовано 24 червня 2023.
- ↑ Новости — AVISPRO — Парапланы в Кременчуге на сайті AVISPRO (рос.)
- ↑ Константин Буркут. Об одном литературном музее Полтавщины или Поездка в Верхнюю Мануйловку
- ↑ Як і чому створили образ «буревісника революції» для Верхньої Мануйлівки. Telegraph. 20 червня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область, 1967, с. 426.
- ↑ Самойленко Владимир Семенович (1896 – 1987). www.ocean.ru. Процитовано 19 серпня 2022.
Джерела та примітки[ред. | ред. код]
- За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 115. — ISBN 5-88500-033-6.
- Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — 352 с.
|
|
|