Верховна Рада Литовської РСР
Верховна Рада Литовської Радянської Соціалістичної Республіки лит. Lietuvos Tarybų Socialistinės Respublikos Aukščiausioji Taryba | |
Загальна інформація: | |
Юрисдикція: | Литовська РСР |
Тип: | однопалатний парламент |
Дата заснування: | 1940 |
Дата ліквідації: | 1991 |
Попередник: | Сейм Литовської Республіки |
Наступник: | Сейм Литовської Республіки |
Структура: | |
Депутатів: | Динамічний склад (за нормою: 1 депутат на 10 тисяч осіб населення)[1] (1967) — 290 (1971) — 300 (1975) — 320 (1980) — 375 |
Голова ВР ЛРСР: | Льонгінас Шепетіс (останній) з червня 1981 до 10 березня 1990 |
Голова Президії ВР ЛРСР: | Альгірдас Бразаускас (останній) з 15 січня 1990 до 11 березня 1990 |
Вибори: | |
Останні вибори: | лютий 1990 |
Верховна Рада Литовської РСР (ВР ЛРСР) (лит. Lietuvos TSR Aukščiausioji Taryba) — вищий однопалатний орган державної влади Литовської РСР, що діяв з 1940 по 1992. Обраний прорадянським самопроголошеним народним сеймом, який розпустив законний уряд Литви (4-й сейм) та проголосив добровільне входження Литви до складу СРСР у 1940.
Склад Верховної Ради ЛРСР | ||||
---|---|---|---|---|
Рік | 1967 | 1971 | 1975 | 1980 |
Кількість депутатів | 290 | 300 | 320 | 350 |
Члени КПРС | 67% | 68% | 67% | 67% |
Представники робітничого класу | 51% | 50% | 50% | 50% |
Жінки | 32% | 32% | 34% | 35% |
Представники молоді | 11% | 17% | 20% | 20% |
З вищою освітою | 42% | 45% | 48% | 51% |
Переобрані депутати | 31% | 31% | 33% | 30% |
Вибори проходили:
- в січні 1941
- в лютому 1947
- в січні 1951
- в лютому 1955
- в березні 1959
- в березні 1963
- в березні 1967
- в червні 1971
- в червні 1975
- в лютому 1980
- в лютому 1985
- в лютому 1990
Явка виборців на всіх виборах була задекларована близькою до 90 відсотків, рекордна явка була на виборах у 1947 й склала 97,91%[2].
Кількість обраних депутатів була динамічною, пропорційно до кількості населення в республіці — з розрахунку 1 депутат на 10 тисяч жителів.
Ім'я | З | До | Примітки |
---|---|---|---|
Болесловас Баранаускас | 25 серпня 1940 | 1951 | в період 1941–1944 перебував у РРФСР |
Феліксас Беляускас | 1951 | 1955 | |
Владас Нюнка | 1955 | 18 квітня 1963 | |
Антанас Баркаускас | 18 квітня 1963 | 24 грудня 1975 | |
Рінгаудас Сонгайла | 24 грудня 1975 | 16 січня 1981 | |
Льонгінас Шепетіс | Червень 1981 | 10 березня 1990 | |
Вітаутас Ландсберґіс | 11 березня 1990 | 11 березня 1990 | посада скасована, став головою «Відновленого Сейму» |
Президія ВР ЛРСР була постійно діючим органом Верховної Ради. Її голова де-юре був главою республіки. Президія в складі голови, двох заступників, секретаря і 13 інших членів були обрані під час першого засідання ВР ЛРСР[3]). Формально у нього була абсолютна влада в Республіці, за винятком сесій ВР ЛРСР; він міг змінювати закони, ратифікувати міжнародні договори тощо. Однак, насправді ця влада була лише формальністю, оскільки де-факто абсолютна влада була в руках першого секретаря Комуністичної Партії ЛРСР.
Ім'я | Від | До | Примітки |
---|---|---|---|
Юстас Палецкіс | 25 серпня 1940 | 14 квітня 1967 | в період 1941–1944 перебував у РРФСР |
Мотеюс Шумаускас | 14 квітня 1967 | 24 грудня 1975 | |
Антанас Баркаускас | 24 грудня 1975 | 18 листопада 1985 | |
Рінгаудас-Бронісловас Сонгайла | 18 листопада 1985 | 7 грудня 1987 | |
Вітаутас Астраускас | 7 грудня 1987 | 15 січня 1990 | |
Альгірдас Бразаускас | 15 січня 1990 | 11 березня 1990 |
Тимчасова посада, яка існувала до перетворення Верховної Ради в Сейм.
- Вітаутас Ландсберґіс (10 березня 1990 — 22 листопада 1992)
- Парламентські вибори в Литовської РСР (1990)
- Саюдіс
- Комуністична партія Литви
- Сейм Литовської Республіки
- ↑ Арвидас Анушаускас (Arvydas Anušauskas). Литва, 1940-1990 (Lietuva, 1940–1990). — Vilnius : Литовский исследовательский центр геноцида и сопротивления (Lietuvos gyventojų genocido ir rezistencijos tyrimo centras), 2005. — P. 450. — ISBN 9986-757-65-7. (лит.)
- ↑ Юозас Скирюс, Родная история (лит.)
- ↑ Йонас Зинкус (Jonas Zinkus). Литовская Советская Энциклопедия (Tarybų Lietuvos enciklopedija). — Вильнюс : Главная редакция энциклопедий, 1985. — Т. I. — С. 133.(лит.)