Верховний Суд (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верховний суд
Klov Palace. Listed ID 80-382-0462. - 8 Pylypa Orlyka Street, Pechersk Raion, Kiev. - Pechersk 28 09 13 396.jpg
Кловський палац — одна з будівель Верховного Суду України
Вид Верховний суд
Юрисдикція Україна
Дата заснування 15 грудня 1917
Голова Верховного суду Данішевська Валентина Іванівна
Вступив на посаду 30 листопада 2017
Розташування Київ
Офіційний сайт

Верхо́вний Суд — найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Це касаційна інстанція, у певних випадках — суд першої або апеляційної інстанції.

Діяльність Верховного Суду регулюється Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
України
 
Category КатегоріяІнші країни

Історія[ред. | ред. код]

Період Української Народної Республіки та Української Держави[ред. | ред. код]

15 (2) грудня 1917 року Центральна Рада ухвалила Закон «Про утворення Генерального Суду Української Народної Республіки». Цей судовий орган складався з трьох департаментів: цивільного, карного й адміністративного – і виконував на території України всі функції, належні досі Правительствуючому Сенатові в справах судових і в справах нагляду над судовими установами та особами судового відомства. Члени Генерального Суду УНР мали звання генеральних суддів, яких обирала Центральна Рада на внесення Генерального Секретаріату. Генеральний Суд УНР знаходився в Києві[1].

5 травня 1918 року гетьманом Української держави Павлом Скоропадським було підписано Закон про титул, іменем якого твориться суд, – «іменем закону Української держави». 2 червня 1918 року прийнято Закон щодо структури та повноважень Генерального Суду. Згідно із цим Законом Генеральний суд складався з 3 департаментів: цивільного, карного, адміністративного. Також у Законі зазначалося, що він чинний тільки до прийняття Закону про Державний Сенат. Закон про створення Державного Сенату – найвищої судової інстанції – було ухвалено 8 липня 1918 року. Передбачалося, що голови й сенатори (члени) Цивільного генерального суду, Карного генерального суду, Адміністративного генерального суду входять до складу Державного Сенату. Очолює Державний Сенат його голова – президент. Його призначав сам гетьман. Першим президентом Державного Сенату було призначено Миколу Василенка. Членів Державного Сенату призначав президент. Кандидати на посаду членів Державного Сенату повинні були мати вищу юридичну освіту та щонайменше 15-річний стаж роботи «в судовому відомстві» на посадах не нижче судового «слідчого чи товариша прокурора окружного суду» або «в стані присяжного адвоката» чи мати «учений ценз Магістра або Доктора» чи «лекторів юридичних наук у вищих школах». Сенатору заборонялася будь-яка інша діяльність, окрім наукової та викладацької[2].

Після антигетьманського повстання під проводом Директорії було відновлено діяльність судових установ УНР, створених Центральною Радою.

2 січня 1919 року було затверджено Закон про поновлення роботи Генерального Суду. Відповідно до цього Закону найвищий судовий орган країни отримав назву – Найвищий суд УНР[3].

Після встановлення радянської влади[ред. | ред. код]

16 грудня 1922 ВУЦВК (Всеукраїнський центральний виконавчий комітет) затвердив Положення про судоустрій УСРР, яким було створено Найвищий Суд УСРР[4] — згодом Верховний Суд УРСР.

В незалежній Україні[ред. | ред. код]

З 1991 року найвищий судовий орган України отримав назву Верховний Суд України. У 2016 році після прийняття Верховною Радою України змін до Конституції та нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було утворено новий Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України.

Верховний Суд розпочав свою діяльність з 2017 року. Одночасно триває процес ліквідації колишнього Верховного Суду України.

В.о. Голови ВСУ В. І. Гуменюк оприлюднив листа від імені суддів Верховного Суду України, в якому висловлює незгоду з ліквідацією Суду, адже, на їх думку, в Конститції йдеться лише про перейменування органу, а не про ліквідацію[5][6].

Одна з будівель Верховного Суду.

Склад, структура та правовий статус реформованого Верховного Суду за Законом України від 2 червня 2016 року[ред. | ред. код]

У 2016 році були внесені зміни до Конституції і прийнято новий закон про «Судоустрій і статус суддів», згідно з якими найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд (ст. 125 Конституції, ст. 17 Закону).

Новий Верховний Суд почав діяти 15 грудня 2017 року, у 100-річчя заснування Генерального суду УНР[7].

До складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше двохсот. У складі Верховного Суду діють:

  • Велика Палата Верховного Суду;
  • Касаційний адміністративний суд;
  • Касаційний господарський суд;
  • Касаційний кримінальний суд;
  • Касаційний цивільний суд.

У Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду для вирішення питань, визначених Конституцією України та Законом. Пленум є колегіальним органом, до складу якого входять усі судді Верховного Суду (ст. 46 Закону).

Голови Верховного Суду[ред. | ред. код]

Науково-консультативна рада та офіційне друковане видання[ред. | ред. код]

Науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для підготовки наукових висновків з питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Верховний Суд України має офіційний друкований орган, у якому публікуються матеріали судової практики, матеріали з питань організації діяльності судів та інш. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]