Верхівськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Верхівськ
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський район
Рада/громада Верхівська сільська рада
Код КОАТУУ 5624682701
Основні дані
Засноване 1545
Населення 231
Площа 0,56 км²
Густота населення 1080,36 осіб/км²
Поштовий індекс 35336
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°37′06″ пн. ш. 26°04′12″ сх. д. / 50.61833° пн. ш. 26.07000° сх. д. / 50.61833; 26.07000Координати: 50°37′06″ пн. ш. 26°04′12″ сх. д. / 50.61833° пн. ш. 26.07000° сх. д. / 50.61833; 26.07000
Середня висота
над рівнем моря
201 м
Водойми річка Устя
Місцева влада
Адреса ради 35336, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Верхівськ, вул.Шевченка,59 , тел. 27-53-01
Карта
Верхівськ. Карта розташування: Україна
Верхівськ
Верхівськ
Верхівськ. Карта розташування: Рівненська область
Верхівськ
Верхівськ

Верхі́вськ — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 605 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Устя.

Посилання[ред. | ред. код]


Верхівськ

З Ясенинич дещо на захід над протилежним боком Омелянки довгою смугою простяглось село Верхівськ. Воно теж від півдня примикає до автотраси Рівне — Клевань — Луцьк, а з півночі роз'єднується лише річковим мостом із Ясениничами. Від заходу село має незвичні висоти, пронизані балками, ярами. В інвентарі Луцького замку за 1545 рік згадується «городня с Верховска». Це поки що найдавніші вісті про село з давнім статусом «деревні», єпархіально приналежної до Ясенинич. І тепер церкви тут нема. Акт 1563 року при описі «граней» земельних огідь засвідчує, що «близ Верховского става» проходить межа володінь Ф.Грушвицького та Я. Пісницького. Тоді, як видно, чомусь Верхівськ Іменували Верховом. У 1595 році Юрій Чарторийськкй підтверджує належність Верхівська до Пересояницького монастиря. Про це в описі границь читаємо: «до дороги з Верховска из Макотерт под мост и гостинец дядковицкий». За документом 1705 року «Верховск» мав водяний млин, круподерню, вітряк, крамницю, фільваркові забудови, великий панський сад, пасіку. Тоді село нараховувало 49 дворів і понад 240 мешканців. Карта 1772 року фіксує село піл назвою Верховка. Так зрідка й в тодішніх поземельних планах. Але з 1806 року майнові документи, офіційні довідники засвідчують лише назву Верхівськ (Верховск). І так до наших днів. Назва Верхівськ зягадкова. У ній допустиме видозмінене ім'я урочища Верх абоо відбиття прізвища Верх, що відомо з 1225 року («И князь великий Юрьи Всеволодовичь посла мужа сгоего Йвана Верха»). Таке особове Верх могло розвинутись із імені Верхослав, засвідчене з 1137 року («І Всеволод Мстиславович оддав у Ляхи дочку свою Верхуславу») як побажальне новонародженому в значенні «Нехай стане верховодом, хай буде славним!» Але чому в документоване Верхів? Може, із-за того, що його перенесено з Верхова Острозького району, звідки прибули переселенці. Подібне з достовірністю засвідчено в сусідніх Дядьковичах, де хутір Мощаницю названо за іменем такого и села Здолоунівського району. Це солідаризується з народною версією, за якою первісно село іменували Зверхів, оскільки перші поселяни прибули «з верхів», тобто висотних місць. Проте документований Верхів (Верхов) міг стосуватись не усього села, а певної її дільниці. Допустимий теж помилковий запис, що міг стосуватись і поданого картографічного Верхівка («Верховна»). Як відомо, наші географічні назви на «ськ» мають різну генетичну природу, але переважно символізують специфіку місцевості. З цих позицій Верхівськ легко осмислити як формування на ідеї «поселення, засноване на верху». Верхівськ у нас єдиний, але має споріднене, як Верхівцеве, Верхівці, Верхівця, Верхівка, Верхи, а також численні двокомпонентні назви зразка Верхне, Висоцьке., Верхня Кринка, Верхобуж, Верхолісся, Верхоярівка. До Верхівська належав хутір Дубровий. Його заснували в 1930 році на західній околиці урочища Дуброва (Діброва). Сільські дільниці (кутки, вулиці) іменували переважно за назвами перших поселенців, як Рундики, До Гусака, Якубівка. Були й інші: Підлісна «неподалік колишнього лісу»; Поперечна, Поздовжня, Корчовини «на місці корчунку»; Тюрма «ніби в околиці колишньої тюрми»; До Кривич «в напрямку села Кривич»; Село «центр»; Гайова' «неподалік гаю». А ось ще окремі інші назви Верхівська:. Селище «поле на місці старинних дворових забудов»; Грудки «пасма висот серед боліт»; Береги «надрічкові луги»; Чеське поле «орний ґрунт на маєтності чеха»; Клинове поле «нива неподалік урочища Клин»; За городами «присадибні ділянки за клунями»; У криницю, або Коло криниці «поле з джерельною криницею»; Попова волока «культивована земля, належна священику»; Поле за Стінкою «ґрунт по другому боці Стінки»;Стінка «широка межа», «межова доріжка до гумен»; Леонове поле «на маєтності Леона»; Безодня «болотисте, драговинне місце»; На ямах «сінокіс серед мористих ям»; Боляки «пасовисько і зарослях будяків»; Морозів лужок, Набережна.


Пура Я. О. Наш край у назвах. — Рівне, 1994. — 216 с.

В селі Верхівськ публічно-шкільна бібліотека, фонд якої становить 8 тисяч 350 книг. Бібліотека знаходиться у Чеському дерев'яному приміщені, якому більше 150 років. Містить 2 кімнати, площа яких становить 50 м.кв., заснована бібліотека у 1950 роках.


1.)Іванцов Арсен Іванович народився 9 жовтня 1925 році в с. Плоска Рівненського району, Рівненської області. На фронт пішов у 1944 році. Воював у п'ятій армії, яка штурмувала Берлін, через місяць була перекинута за на Далекосхідний фронт, під командуванням маршала Міряцкова.

  Брав участь у боях в Манжурії. З боями дійшов до Харбіна. Нагороджений за Перемогу над Японією орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня та орденом за Мужність.

2.)Баланович Михайло Петрович народився у 1923 році у м. Березов Оскишнівського району.

 У 1944 році звільняв  Рівне від німецько-фашистських загарбників, також воював біля  Цумані.
 Нагороджений орденом Великої  Вітчизняної  війни ІІ ступеня за Перемогу у та орденом за Мужність.


ПОЛОЖЕННЯ про герб та прапор села Верхівськ Рівненського району Рівненської області

1. Перша відома згадка про Верхівськ датована 1545 роком, коли це поселення утримувало городню у Луцькому замку, було власністю князів Чорторийських-Клеванських. До 1630 року, згідно дарчої грамоти, належало до Пересопницького православного монастиря. Згодом Верхівський маєток мав різних власників. Селяни займались землеробством та ставковим господарством. У часи Російської імперії, Української революції село належало до Дядьковицької волості, Польської держави — Дядьковицької гміни. За часів радянської доби у Верхівську утворено сільську раду, якій підпорядковані села Ясениничі, Кривичі, Макотерти, Шостаків, Пересопниця. 2. Назва села Верхівськ означає поселення, засноване на верху. Географічні назви на «ськ» мають різну генетичну природу, але переважно символізують специфіку місцевості. 3. Герб є символом сільського самоврядування, який знаменує надання селу певних прав. 4. Герб Верхівська: щит перетятий шахоподібною біло-зеленою стрічкою (подібна стрічка присутня у великому гербі князів Чорторийських), у верхній частині на блакитному тлі жовте вістря, яке символізує верх, що вказує на назву села. Верх увінчує жовтий колос, що уособлює сільське господарство, як основний вид заняття мешканців села. У нижній частині на чорному полі — герб князів Чорторийських -Клеванських, Щит вписано у декоративний картуш та увінчано сільською короною. 5.Зображення герба поміщується: — на будинку сільської ради; — у залах, де відбуваються сесії сільської ради; — при в'їздах до села; — на бланках вихідної документації; — на печатці сільської ради. 6. Відтворюване зображення герба села, незалежно від його розмірів, завжди повинно точно відповідати кольоровому зображенню. 7. Опис прапора села Верхівськ: Прапор села є одним із символів самоврядування. Прапор Верхівська створено за чинними канонами із використанням гами кольорів герба села. Квадратне полотнище, на блакитному тлі жовте вістря, що символізує верх, що вказує на назву села. Верх увінчує жовтий колос, що уособлює сільське господарство, як основний вид заняття мешканців села. Внизу прапора — шахоподібна біло-зелена стрічка (подібна стрічка присутня у великому гербі князів Чорторийських). Відтворюване зображення прапора села, незалежно від його розмірів, завжди повинно точно відповідати кольоровому зображенню. 8. Кольори герба та прапора символізують: — блакитний — красу та величність; — жовтий — це колір небесних світил, колір Сонця, сонячного проміння, без якого неможливе існування життя. Це кольори національного герба України. — чорний — є кольором землі, яка в українській традиції завжди вважалася святою і була сакральним оберегом.

Автор проекту Микола Федоришин