Верхівцеве (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Верхівцеве

Верхівцеве — П'ятихатки
Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний
Верхівцеве — Запоріжжя-Кам'янське
Придніпровська залізниця
Дніпровська дирекція
м. Верхівцеве

Будинок вокзалу 0917.jpg
48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750Координати: 48°29′00″ пн. ш. 34°13′39″ сх. д. / 48.48333° пн. ш. 34.22750° сх. д. / 48.48333; 34.22750
Дата відкриття 18 травня
Рік відкриття 1884 (138 років)
Попередня назва Любомирівка
(до 1 січня 1904)
Тип вузлова
Колій 44
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Архітектори вокзалу Горленський Ігнатій Платонович
Вулиця Вокзальна
Відстань до Києва, км 461
Відстань до ст. Дніпро-Головний, км 72
Відстань до ст. Кривий Ріг-Головний, км 97
Код станції 456404 ?
Код «Експрес-3» 2210815 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе
Верхівцеве. Карта розташування: Дніпропетровська область
Верхівцеве
Верхівцеве
Верхівцеве на Вікісховищі

Верхі́вцеве — вузлова залізнична станція 1-го класу Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці між станціями Верхньодніпровськ (14 км), Вільногірськ (17 км) та Божедарівка (20 км). Розташована на перетині трьох ліній Верхівцеве — П'ятихатки, Верхівцеве — Кривий Ріг-Головний, Верхівцеве — Запоріжжя-Кам'янське у середмісті Верхівцевого Кам'янського района Дніпропетровської області.

На вокзалі станції знаходяться зал чекання, каси продажу квитків на поїзди приміського та далекого сполучення, камери схову, багажне відділення.

Історія[ред. | ред. код]

Станцію відкрито 18 травня 1884 році при прокладанні першої дільниці на стику Кам'янської та Саксаганської гілок новозбудованої Катерининської залізниці[1]. Первинну назву Любомирівка станція отримала від сусіднього села.

1898 року побудовано залізничну лінію Колачевське — П'ятихатки — Любомирівка, яка стала головним ходом залізниці, а станція стала вузловою.

1903 року на станції розташовувалось оборотне депо, контора начальника 9-ї дільниці колійної служби, лікарня, комора матеріальної служби, однокласна залізнична школа з трьома відділеннями[2].

Станом на 1905 рік вантажообіг головного ходу був незначним, а на Довгінцевському напрямку сягнув 120 млн пудів, переважно (більше 95 млн пудів) вантажів відправлення[3].

1 січня 1904 року станція перейменована на честь першого начальника Катерининської залізниці Олександра Верховцева.

Впродовж 1930-х років побудовано сортувальну гірку[3].

Під час Другої світової війни колійне господарство станції було дуже пошкоджено під час бомбардувань.

У 1950-х роках проведено електрифікацію станції, утворено енергодільницю, споруджено нові приміщення локомотивного та вагонного депо.

2004 року для запуску руху перших швидкісних поїздів проведено реконструкцію пасажирської частини станції та капітальний ремонт історичного приміщення вокзалу.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції зупиняються поїзди далекого та приміського сполучення[4].

Підприємства станції[ред. | ред. код]

На станції працюють 14 підрозділів різних підприємств «Укрзалізниці».

Локомотивне депо[ред. | ред. код]

Вагонне депо[ред. | ред. код]

Енергодільниця[ред. | ред. код]

Колійна машинна станція[ред. | ред. код]

Центр механізації колійних робіт[ред. | ред. код]

Керівники[ред. | ред. код]

У різний час станцію очолювали:

  • Яковлєв Ілларіон Аврамович (1940-ві)
  • Саплахіді М. П. (1950-ті)
  • Літвиненко Василь Пилипович (1970-ті)
  • Фурсов Григорій (1980-ті)
  • Сліченко Олексій Анатолійович
  • Заєць Іван Ілліч (2000-ні)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (рос. дореф.) Историческій очеркъ развитія Железныхъ дорог Россіи съ ихъ основанія по 1897 г. включительно. Выпускъ второй. С.-Петербургъ. Типографія Министерства Путей Сообщенія. 1899 г.
  2. рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ І-й. (Введеніе и часть первая). Изданіе Екатерининской желѣзной дороги. Екатеринославъ. Товарищество "Печатня С.П.Яковлева". 1903. — 191 + I с., (стор. 127)
  3. а б рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ XIV. Новороссія и Крымъ.  — С.-Петербург, 1910. Изданіе А.Ф.Дебріена, (стор. 581)
  4. Розклад руху потягів по станції Верхівцеве. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]