Веселинівка (Баришівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Веселинівка
Veselynivka bar gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Веселинівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220280801
Облікова картка Веселинівка 
Основні дані
Населення 1399
Площа 6,59 км²
Густота населення 212,29 осіб/км²
Поштовий індекс 07560
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°14′56″ пн. ш. 31°16′11″ сх. д. / 50.24889° пн. ш. 31.26972° сх. д. / 50.24889; 31.26972Координати: 50°14′56″ пн. ш. 31°16′11″ сх. д. / 50.24889° пн. ш. 31.26972° сх. д. / 50.24889; 31.26972
Середня висота
над рівнем моря
95 м
Водойми р. Ільтиця
Відстань до
обласного центру
55 км
Відстань до
районного центру
6 км
Місцева влада
Адреса ради 07560, c. Веселинівка, вул.Леніна,58 , тел. 3-73-32
Карта
Веселинівка. Карта розташування: Україна
Веселинівка
Веселинівка
Веселинівка. Карта розташування: Київська область
Веселинівка
Веселинівка

Веселинівка у Вікісховищі?

Весели́нівка (до 1946 — Скопці) — село у Баришівському районі районі Київської області

Розташовано на річці Альта. Населення — 1,4 тис. чол.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 55 км від столиці України міста Києва, 18 км від районного центру міста Баришівка, 6 км від автомагістралі М03 Київ — Харків.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Веселинівка. Садибний будинок Семіградової. Кін. 19 ст.
Веселинівка. Садибний будинок Семіградової. Кін. 19 ст.

Відоме з початку — середині XVI століття за назвою Скопці, сучасна назва — з 1946 року.

Походження пов'язане з відродженням чи заснуванням містечка Баришівка, що зводилось козаками та селянами з Правобережжя[1][2]

За даними на 1859 рік у власницькому та казенному селі Скопці Переяславського повіту Полтавської губернії, мешкало 2913 осіб (1443 чоловічої статі та 1470 — жіночої), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква, сільське училище та сільська управа[3].-->

Веселинівка. Вище училище ткацтва. 1910р.
Веселинівка. Вище училище ткацтва. 1910р.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Скопецької волості, мешкало 3267 осіб, налічувалось 618 дворових господарств, існували православна церква, школа, земська станція, 5 постоялих будинків, 5 лавок, 39 вітряних млинів, 2 маслоробних заводи[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4068 осіб (2001 чоловічої статі та 2067 — жіночої), з яких 4056 — православної віри[5].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі є дитсадок, школа, будинок культури та церква.[6]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Комплекс споруд садиби поміщиці Семиградової, Будівля млину. 1910 р.

В селі народилися:

Братські могили воїнів Радянської Армії та пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Веселинівка, центр села
Братські могили воїнів Радянської Армії та пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Веселинівка, центр села

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прошлое Полтавской территории и ее заселение. Полтава, 1914. — стор. 200
  2. Тетяна Люта, кандидат історичних наук, НаУКМА. Джерела до історії київського землеволодіння та рукописна карта Київщини 40-х років XVII ст. // Наукові записки. Том 3. Історія.
  3. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3149)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-176)
  6. СТОВ «Старинська птахофабрика», Миронівський хлібопродукт
  7. Микола Мироненко: «Я знаю, що я вмираю, але моя місія — боротися зі злом, і я її виконаю до кінця»

Посилання[ред. | ред. код]