Веселі витівки Тіля Уленшпігеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселі витівки Тіля Уленшпігеля
нім. Till Eulenspiegels lustige Streiche
КомпозиторРіхард Штраус[1]
Створено1894[1]

«Веселі витівки Тіля Уленшпігеля» (або «Веселі пустощі Тіля Уленшпігеля»; нім. Till Eulenspiegels lustige Streiche), тв. 28 — симфонічна поема Ріхарда Штрауса, написана 1895 року, присвячена Артуру Зайдлю. Орієнтовна тривалість звучання — 15 хвилин.

У 1894 році Штраус задумав оперу на одну дію на сюжет про німецького народного героя Тіля Уленшпігеля і почав накидати для неї лібрето, однак ця робота не просунулася далеко, і в підсумку композитор використав ідею для створення симфонічного твору, завершивши його 6 травня наступного року. 5 листопада 1895 року поема вперше прозвучала в Кельні у виконанні Гюрценіх-оркестру під керуванням Франца Вюльнера; сам автор через репетиції своєї першої опери «Гунтрам» не зміг взяти участь в прем'єрі і вперше диригував цією музикою 29 листопада в Мюнхені.

«Уленшшпігель» належить до вершинних виявів програмної музики Штрауса: це, за словами біографа Штрауса Майкла Кеннеді, його «вдала і дотепна» симфонічна поема[2]. В одночастинній формі поеми виділяються 27 програмних епізодів — від народження до смерті героя, проте заголовки цих епізодів, які спочатку містилася в партитурі, автор оприлюднити не захотів. 1944 року, до 50-річчя твори, Штраус повернувся до партитури і вніс до неї невеликі редакційні зміни, але більшістю виконавців вони не враховуються.

Кілька фортеп'янних перекладів (в тому числі дві редакції Отто Зінґера-молодшого, для одного і для двох фортеп'яно) були видані відразу ж після прем'єри. На музику «Уленшпігеля» Вацлав Ніжинський в 1916 році поставив і станцював балет[3].

Серед диригентів, що здійснили аудіозапис «Уленшпігеля», — автор, Карл Бем, Яша Горенштейн, Герберт фон Караян, Рудольф Кемпе, Клеменс Краус, Майкл Тілсон-Томас, Вільгельм Фуртвенглер і багато інших.

Використання музики

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Grove Music OnlineOUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40117
  2. Michael Kennedy. Richard Strauss: Man, Musician, Enigma — Cambridge University Press, 2006. — P. 84.(англ.)
  3. Portray in ballet — Strauss's gay tale // The New York Times, October 24, 1916.(англ.)
  4. а б в г Балет, 1981.

Посилання

[ред. | ред. код]