Вескляров Петро Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Вескляров
Вескляров — дід Панас
Вескляров — дід Панас
Ім'я при народженні Пінхас Весклер[1]
Народився 28 травня (10 червня) 1911
Тальне, Україна
Помер 5 січня 1994(1994-01-05) (82 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство УРСР
Україна Україна
Діяльність актор, телеведучий, телеактор, актор театру
Роки діяльності 1932—1994
IMDb nm0895247
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Дід Панас та внук Андрій
Петро Вескляров та внук Андрій

Петро́ Юхи́мович Вескляро́в (9 червня 1911(19110609), Тальне, Черкащина — 5 січня 1994, Київ) — український актор і телеведучий єврейського походження. Заслужений артист України (1973). Більше відомий під творчим псевдонімом «Дід Панас»

Життєпис[ред. | ред. код]

Петро Юхимович Вескляров (справжнє прізвище Весклер),  народився 09 червня 1911[2] році в райцентрі Тальне, що на Черкащині. Пишався своїм козацьким, українським корінням. Коли діти на вулицях питали його: «Дідусю, а Ви козак?» Він ствердно відповідав: «Так, дитинко -  я, мій дід, всі ми козаки, бо походимо з Коліївщини». 

За деякими розповідями прізвище Петра Юхимовича зазнало змін під час війни з нацизмом: від єврейського Вескляр до Вескляров. Це сталося після втечі з нацистського фільтраційного табору. Петру Юхимовичу вдалося приховати своє єврейське походження [3]

Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток, згодом його відправляють до Луцька, у Волинський обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. Там було зіграно чимало ролей: Миколу Задорожнього з  «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається у багатьох фільмах. Серед них: «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», « Забудьте слово смерть» тощо. Відзнявся коло 50 фільмах. Проте найбільше запам'ятався малечі та старшому глядачеві, як байкар Дідусь Панас. Українська вишиванка Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали студію Довженка та дирекцію УТ листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран і він повертався. Відданий українець, який ніколи не зраджував своєї мови та вишиванки неодноразово звинувачувався у націоналізмі.

Петро Юхимович помер 5 січня 1994 році, прах похований у колумбарії Байкового цвинтаря міста Києва.

Дід Панас, Весклярова Уляна Павлівна, та справжній внук Андрій
Уляна Весклярова, син Андрій та Петро Юхимович (дідусь)

Хронологія[ред. | ред. код]

19321940 — актор Черкаського робітничо-селянського театру, начальник та художній керівник клубу на станції Гребінка.

1941 — призваний у військовий театр Південно-Західного фронту, потрапив у полон, але втік. Згодом потрапив до окупованого гітлерівцями Києва, влаштувався на роботу на залізниці, де організував драматичний гурток. 1946 року був скерований до Луцька — у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де працював до 1959-го.

У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, де народився його син Богдан.[4]

19591982 — на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

З 1962 р. у ролі діда Панаса розповідав на Українському радіо «вечірню казку» для дітей (перед тим Вескляров працював у цій ролі на підміні іншого актора, якого згодом замінив цілком).[4]

19641988 — у ролі діда Панаса вів на Українському телебаченні програму «На добраніч, діти».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Похований у колумбарії Байкового кладовища. Вдова виїхала до США, перед тим передавши кіноплівки з записами «діда Панаса» братам Капрановим.[4]

У 2019 р. на приміщенні тальнівської школи, на місці якої стояв будинок, де народився Вексляров П.Ю., встановлено пам'ятну дошку.

Пам'ятна дошка актору в м. Тальне

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Значного поширення набула легенда про те, що, будучи ведучим дитячої програми «На добраніч, діти», яка йшла у прямому ефірі, дід Панас завершив програму такою реплікою: «Отака хуйня, малята…». Речових доказів про те, що таке сталося, немає (з архівів телебачення вдалося зберегти лише одну плівку), свідчення ж свідків є суперечними. Наприклад, колишній колега Весклярова з телебачення журналіст Володимир Заманський цей факт заперечував[3], а диктор УТ Світлана Білоножко — підтверджує, але вже після ефіру, хоча сама особисто свідком цього не була[4]. Цілком ймовірно, що це була чергова спроба партійних функціонерів дискредитувати Весклярова, щоб в такий спосіб посунути відомого українського діяча з центрального телебачення.

Фільмографія[ред. | ред. код]

1973 - Стара фортеця. - (Садівник Корибко)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1]
  2. Вескляров Пётр Ефимович. kiev-necropol.narod.ru. Процитовано 2018-07-10. 
  3. а б («Газета по-українськи» за 12 січня 2009): https://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/_did-panas-otrimuvav-80-karbovanciv/277302 Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «ГПУ» визначена кілька разів з різним вмістом
  4. а б в г Колискова від Діда Панаса // Україна молода, № 99-100, 10.06.2011