Перейти до вмісту

Вескляров Петро Юхимович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Юхимович Вескляров
Вескляров — дід Панас
Вескляров — дід Панас
Вескляров — дід Панас
Інші іменаДід Панас
Народився28 травня (10 червня) 1911 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 січня 1994(1994-01-05) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєврей
Громадянство Російська імперія
 СРСР
 Україна
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноактор, телеведучий, телеактор, актор театру, актор Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКіностудія ім. О. Довженка Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1932—1994
IMDbnm0895247
Нагороди та премії
медаль «За трудову відзнаку»
заслужений артист УРСР

Дід Панас та онук Андрій
Петро Вескляров та внук Андрій

Петро́ Юхи́мович Вескляро́в (10 червня 1911(19110610), Тальне, Уманський повіт, Київська губернія 5 січня 1994, Київ) — український актор та телеведучий. Заслужений артист Української РСР (1973). Більш відомий під творчим псевдонімом «Дід Панас».

Життєпис

[ред. | ред. код]
Петро Юхимович Вескляров, його невістка Уляна Павлівна Весклярова і внук Андрій

Народився 10 червня 1911[1] року в містечку Тальне, що на Черкащині (тоді Київської губернії). Окрім нього в родині було ще двоє братів — старший загинув під час Громадянської війни, а молодший — Ісак Юхимович Векслер (1913—1942) — під час Другої світової війни. Батьки загинули в часи Голокосту.

Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток, згодом його відправляють до Луцька, у Волинський обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. Там же, в Луцьку, познайомився з майбутньою дружиною Галиною, яка працювала секретарем театру, тут народився його син Богдан, який також став актором. Виховував доньку свого брата Аллу. В луцькому театрі зіграв чимало ролей: Миколу Задорожнього з  «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається у багатьох фільмах. Серед них: «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», «Забудьте слово смерть» тощо. Відзнявся у приблизно 50 фільмах. Проте найбільше запам'ятався малечі та старшому глядачеві як казкар Дідусь Панас. Українська вишиванка Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали студію Довженка та дирекцію УТ листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран і він повертався. Відданий українець, який ніколи не зраджував своєї мови та вишиванки, неодноразово звинувачувався у націоналізмі.

Петро Юхимович помер 5 січня 1994 році, прах похований у колумбарії Байкового цвинтаря міста Києва.

Дід Панас, невістка Весклярова Уляна Павлівна та внук Андрій
Петро Юхимович, його невістка Весклярова Уляна Павлівна та внук Андрій

Хронологія

[ред. | ред. код]

19321940 актор Черкаського робітничо-селянського театру, начальник та художній керівник клубу на станції Гребінка.

1941 — призваний у військовий театр Південно-Західного фронту, потрапив у полон, але втік. Згодом потрапив до окупованого гітлерівцями Києва, влаштувався на роботу на залізниці, де організував драматичний гурток. 1946 року був скерований до Луцька — у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де працював до 1959-го.

У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, де народився його син Богдан.[2]

19591982 — на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

З 1962 р. у ролі діда Панаса розповідав на Українському радіо «вечірню казку» для дітей (перед тим Вескляров працював у цій ролі на підміні іншого актора, якого згодом замінив цілком).[2]

19641986 — у ролі діда Панаса вів на Українському телебаченні програму «На добраніч, діти».

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Похований у колумбарії Байкового кладовища. Вдова виїхала до США, перед тим передавши кіноплівки із записами «діда Панаса» братам Капрановим[2].

Пам'ятна дошка актору в місті Тальне

У 2019 році на приміщенні тальнівської школи, на місці якої стояв будинок, де народився Петро Вескляров, встановлено пам'ятну дошку.

У 2022 році у Тальному на Черкащині вулиця Крилова стала вулицею Весклярова.

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Значного поширення набула легенда про те, що, будучи ведучим дитячої програми «На добраніч, діти», яка йшла у прямому ефірі, дід Панас завершив програму такою реплікою: «Отака хуйня, малята…» Речових доказів про те, що таке сталося, немає (з архівів телебачення вдалося зберегти лише одну плівку), свідчення ж свідків є суперечливими. Наприклад, колишній колега Весклярова з телебачення журналіст Володимир Заманський цей факт заперечував[3], а диктор УТ Світлана Білоножко — підтверджує, але вже після ефіру, хоча сама особисто свідком цього не була[2].

Письменник Тимур Литовченко, використавши образ «Діда Панаса», 1999 року створив казковий цикл-пенталогію «Політичні казки Діда Панаса»[4][5], а в 2020 році — ще один цикл казок під назвою «Новітні казки Діда Панаса», який виходить в розділі «Притчі»[6] на інтернет-ресурсі «Лінія оборони»[7].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1980фШколаШколадід
1979фЗабудьте слово «смерть»Забудьте слово «смерть»селянин
1977фЄралашний рейсЕралашный рейсепізодична роль
1975фЮркові світанкиЮркины рассветыдядя Вася
1973фСтара фортецяСтарая крепостьсадівник Корибко
1973фДо останньої хвилиниДо последней минутыселянин
1971фЗухвалістьДерзостьстрілочник
1970фДва дні чудесДва дня чудеслікар похилого віку
1970фСевастопольСевастопольКудря
1969фСерце БонівураСердце БонивураАндрій Іванович, годинникар
1969фПадаючий інійПадающий инейКостас, господар
1968фВеликі клопоти через маленького хлопчикаБольшие хлопоты из-за маленького мальчикамашиніст
1967фВійВийпан ректор / Дорош
1967фЦиганЦыганБудулай-старший
1965фХочу віритиХочу веритьКузьма Єгорович Левченко
1965фГадюкаГадюкаРижков
1964фСумка, повна сердецьСумка, полная сердецчоловік Мотрі
1963фЛюди не все знаютьЛюди не всё знаютФесюк
1962фУ мертвій петліВ мёртвой петлеепізодична роль
1962фСейм виходить з берегівСейм выходит из береговЧубар
1961фЛісова піснядядько Лев
1961фДмитро ГорицвітДмитро ГорицвитФесюк
1961фЗдрастуй, Гнате!Здравствуй, Гнат!Іван Лапшин
1960фРоман і ФранческаРоман и ФранческаЧіно Аліг'єрі
1960фНароджені житиРождённые житьОстап
1960фПрощавайте, голубиПрощайте, голубиІлля Захарович
1960фКров людська — не водицяКровь людская — не водицаСупрун
1959фІваннаИваннаПанас Голуб
1959фОлекса Довбушдід Петрія

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «10 червня - 110 років із дня народження Петра Весклярова (1911-1994), актора театру і кіно, телеведучого (Дід Панас)»[8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вескляров Пётр Ефимович. kiev-necropol.narod.ru. Процитовано 10 липня 2018.
  2. 1 2 3 4 Колискова від Діда Панаса // Україна молода, № 99-100, 10.06.2011
  3. Дід Панас отримував 80 карбованців // Газета по-українськи, № 761, 13.01.2009
  4. Лабораторія Фантастики | Тимур Литовченко
  5. Сведения для энциклопедического справочника «ФАНТАСТЫ СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЫ», 2007 год, с.395-405
  6. «Лінія оборони»: Притчі. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  7. Казочка про Зелену Цензуру. Із серії «Новітні казки Діда Панаса». Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.
  8. Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 21 липня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]