Вестсплейнінг

Вестсплейнінг (англ. Westsplaining; поєднання слова west і неформальної форми splaining з герундієм explaining) — пейоративний термін, що використовується для критики спрощених суспільно-політичних поглядів представників західного світу на Центральну та Східну Європу, які формуються через призму західноєвропейських інтерпретацій. Термін описує ситуації, коли історичні та поточні відносини регіону з Московією, Російською імперією, СРСР та Російською Федерацією подаються некоректно або з ігноруванням локального досвіду .

Термін набув вірусної популярності під час російського вторгнення в Україну 2022 року після того, як викладач Варшавського університету Ян Смоленський та науковий співробітник університетів Конкордія та Гарварду Ян Дуткевич описали його як «феномен людей з англосфери, які гучно нав'язують свою аналітичну схему та політичні рецепти Центрально- та Східний Європейському регіонам, ігноруючи голоси з регіону».

Термін утворений за аналогією з менсплейнінгом, whitesplaining, jewsplaining та rightsplaining — поняттями, що познають упереджену чи дискримінаційну комунікацію на підставі статі, раси, релігії або політичної ідентичності.

Використання до 2022 року

У 2019 році журналіст Едвард Лукас описав westsplaining як поширене явище на конференціях, дипломатичних зустрічах та онлайн-соціальних мережах. За його спостереженнями, воно проявлялося в тому, що західні аналітики критикували недовіру східноєвропейських країн до «діалогу з Росією». Лукас виділяв три групи західних коментаторів:

-
правих, які «таємно захоплюються російськими військовими інтервенціями»;

- лівих, які вбачають у НАТО, США та витратах на оборону «справжній ворог»;

-
«просто жадібних»..

Російське вторгнення в Україну

У своєму есе від 4 березня 2022 року в The New Republic Смоленський і Дуткевич стверджували, що значна частина англомовного політичного та академічного дискурсу щодо російського вторгнення в Україну 2022 року ігнорувала аналіз східноєвропейських дослідників. Вони критикували політологів і коментаторів різних політичних спектрів, зокрема Джона Міршаймера, Теда Галена Карпентера, Вольфганга Стріка, Джеффрі Сакса, Янніса Варуфакіса, Такера Карлсона та інших, за трактування війни винятково через призму відносин НАТО—США—Росія, нехтуючи правом України на самовизначення. Смоленський і Дуткевич стверджують, що «[в]західних рамках занепокоєння Росії визнаються, а Східної Європи — ні».

Нас та інших дослідників Східної Європи дратує цей нестримний потік західних науковців і експертів, які змилостившись, вирішили пояснити, що ж відбувається в Україні та Східній Європі.

Правознавець Патрік Лабуда визначає westsplaining як схильність пояснювати російське вторгнення в Україну 2022 року виключно через розширення НАТО, ігноруючи чинник російського імперіалізму. Він застеріг, що існує «реальний ризик» того, що юристи-міжнародники можуть відтворювати такі західноцентричні інтерпретації у ширшому контексті правового аналізу вторгнення.

За Лабудою, подібні пояснення ігнорують ключову обставину: розширення НАТО відбувалося не через імперські амбіції США, а як реакція на тривалу історію російських вторгнень до сусідніх країн. Багато держав Центральної та Східної Європи не забули досвід життя під тоталітарною радянською окупацією у другій половині ХХ століття. Саме тому вступ до НАТО розглядався ними як спосіб гарантувати власну безпеку та незалежність на тлі зростання реваншистських настроїв у Росії.

Східноєвропейські інтелектуалки, зокрема анархістка Зося Бром і філософиня Тереза Гандль, критикували частину західної лівиці за ігнорування політичної суб’єктності народів Східної Європи та знецінення їхнього історичного досвіду імперського пригнічення.

У червні 2022 року термін продовжував широко застосовуватися щодо «високостатусних» західних користувачів Twitter, які заперечували аналогію між російським расизмом щодо українців та расизмом проти чорношкірих американців.

Деякі спостерігачі відзначали, що westsplaining часто супроводжується уявленням про глобальне протистояння «свободи» та «авторитарної темряви», що нерідко виключає питання дискримінації за статтю, расою, сексуальністю чи інвалідністю.

⸻

Реакції

Вихід польської політичної партії «Razem» з коаліції Прогресивний інтернаціонал та мережі DiEM25 був частково пов’язаний із поширенням серед окремих західних членів цих об’єднань інтерпретацій, що розглядали російське вторгнення в Україну переважно через призму розширення НАТО, не висловлюючи при цьому чіткої підтримки українському суверенітету.

Грецького економіста та політика Яніса Варуфакіса критики, зокрема Смоленський і Дуткевич, звинувачували у використанні аргументації, характерної для westsplaining[3]. Варуфакіс, відповідаючи на закиди, заявив, що його позицію неправильно трактують. Він зазначив, що усвідомлює існування поширеної серед східноєвропейців думки про те, що навіть за умов відсутності розширення НАТО Росія все одно могла б здійснити напад на Україну, проте не поділяє цього твердження. На його думку, як ця позиція, так і протилежна гіпотеза — що нерозширення НАТО могло б запобігти війні та подальшому напруженню в регіоні — є недоведуваними контрафактними припущеннями. Він також підкреслив, що характеристика його аргументації як «західницької» не сприяє конструктивному та взаємоповажному діалогу всередині лівого руху.

Див. також

• Менсплейнінг