Ветлуга (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Ветлуга
Vetluga COA (Kostroma Governorate) (1779).png
Герб міста
Vetluga. Heritage housing at Lenin Street beginning.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Нижньогородська область
Муніципальний район Ветлузький район
Код ЗКАТУ: 22218501000
Код ЗКТМО: 22618101001
Основні дані
Час заснування: 1606 рік
Населення 8470 человек (2016)
Поштові індекси 606860
Телефонний код +7 83150
Географічні координати: 57°51′20″ пн. ш. 45°46′52″ сх. д. / 57.85555555558377705° пн. ш. 45.78111111113877740° сх. д. / 57.85555555558377705; 45.78111111113877740Координати: 57°51′20″ пн. ш. 45°46′52″ сх. д. / 57.85555555558377705° пн. ш. 45.78111111113877740° сх. д. / 57.85555555558377705; 45.78111111113877740
Висота над рівнем моря 110 м
Мапа
Ветлуга (Росія)
Ветлуга
Ветлуга

Ветлуга (Нижньогородська область)
Ветлуга
Ветлуга

Ветлуга у Вікісховищі?


Ветлу́га (марій. Юр) — місто (з 1778) Нижегородської області Росії. Адміністративний центр Ветлузького муніципального району.

Вид кварталу у церкви Катерини Великомучениці

Географія[ред. | ред. код]

Автодорожній міст через Ветлугу

Місто розташоване на правому підвищеному березі річки Ветлуги, при впадінні в неї річки Красниці, за 47 км на північ від залізничної станції Урень на новій лінії Транссибу. Через місто проходить автодорога Р157 Урень — Котлас.

Історія[ред. | ред. код]

Населений пункт був заснований в 1636 рік у (за іншими даними — в XIII столітті). Статус міста отримав в 1778 рік у. Місто було адміністративним центром найбільшого в Поветлужьї повіту[1].

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 120,8 тис. люд.

  • в тому числі росіяни — 98,2 %;
  • Марійці — 1,6 %.
  • У повітовому місті Ветлузі проживало 5 179 люд.

Марійське поселення в районі сучасного міста[ред. | ред. код]

Місто Ветлуга є одним із стародавніх поселень на річке Ветлугі. Вважається, що на цьому місці в XIII століття правителем марійського Ветлузького князівства (розташовувалося на заході Марійського краю) було засновано місто Юр.

Точний час заснування і місцезнаходження міста не відомо. Більшість істориків вважає, що воно знаходилось у лівобережній низькою заболоченій частині Поветлужье на березі річки Юр'ївка (притоці річки Ветлуги) поблизу місця розташування сучасного міста Ветлуги. За іншою версією, місто Юр знаходився на правому (високому) березі Ветлуги в точності на місці розташування сучасного міста.

Відомо, що в 1280-х роках кугуз Бай зміцнив вже існувала до того моменту селище Юр. У той час місто було одним з основних укріплених пунктів князівства. Через Поветлужье проходив з півночі на південь дуже важливий сухопутно-водний шлях з Північна Двіни на басейн Волгу. Через місто також проходила з заходу на схід велика сухопутна дорога з костромських земель в марійські.

У XIV столітті Ветлузький кугуз Ош Пандаша об'єднав родову знати, залучив на свій бік татар і в ході дев'ятнадцятирічної війни розбив Галич-мерського князя Андрія Федоровича.

У січні 1468 рік а рать галицьких князів під начальством князя Семена Романовича Ярославського, який діяв за наказом Великого князя московського Івана III Васильовича, завоювала місто[2].

"Послав на черемису князя Семена Романовича, а з ним багатьох дітей боярських двору свого; і совокупівшеся, вси пойдоша з Галича на Николин день, Грудень 6, і пойдоша ліски без шляху, а зима була велми студена. Тоя ж зими генваря 9, на Хрещення Господнє, рать великого князя прийшов в землю черемісскую, і багато зла учініша мешканця того краю людей ізсекоша, а інших у полон поведоша, а інших ізожгоша; а коні їх і всяку живність, чого не можна з собою имати, то все ізсекоша; а що було живота їх, то все взяша, і повоеваша всю землю ту, а досталь пожгоша, а до Казані за єдиний день не доходили і, возвратівшеся, приидоша до великого князя вси здорові. "

"І була убивства людська велика, і кровьмі поліяся варварська земля; блату і нетрі, і озера і річки намостішаяся черемісскімі кістьми ".

Юр був зруйнований і спалений повністю. Прилегла місцевість була спустошена, залишалася малонаселеній кілька десятиліть. Поступово вона заселялася російськими переселенцями, які заснували поблизу цього місця кілька сіл.

Історія міста Ветлуги[ред. | ред. код]

У першій половині XVII століття правобережжі Ветлуги вже було заселено російськими, де між іншими селами існувала село Шулепнікова Ветлузького волості Костромського намісництва. В 1606 рік у Дозорець Іван Ситін і Михайло Тюхін засвідчили на цьому місці Воскресенський цвинтар і село Щуплікову (в пізніших документах — Щупліно, Щулепніково). В 1637 рік у село була подарована царем Михайлом Федоровичем княжні Мстиславській. З будівництвом в першій половині XVIII століття церкви село отримує нове ім'я: Верхнє Воскресіння.

В 1778 рік у село було куплено дійсним таємним радником Костромським генерал-губернатором Олексієм Петровичем Мельгунова за 8600 рублів разом з усім майном і населенням, що складається з 82 душ чоловіків (рахунок вівся тільки чоловічого населення). За Указом Катерини II від 5 (18) вересня 1778 рік а село було перетворено в Повіт (Росія) Ветлугу (Костромське намісництво, Унженскому провінція ). Сам Мельгунов і попросив для колишнього свого села статус міста.

Але в народі є інша легенда про те, як Верхнє Воскресенське стало містом Ветлугу. Нібито жителі села, затіявши перетворити його в місто, послали делегацію бити про те чолом матінці-імператриці. Прийняв їх Потьомкін, обіцяв задовольнити прохання з умовою, що вони в своїх сільських костюмах і постолах станцюють «російського» перед Катериною. Ветлужане протанцювали на палацовому паркеті, цариця, вдосталь посміявшись, підписала указ про заснування міста Ветлуги. З тих пір пішов вислів «Ветлузького личакарі виплясалі Ветлугу».

Під час Уренського заколоту місто з 29 серпня по 4 вересня 1918 року перебуває під владою заколотників.


== Населення

Чисельність населення
1856[3]1897[3]1913[3]1931[3]1939[3]1959[4]1970[5]
3000520064005900810010 0169817
1979[6]1989[7]1992[3]1996[3]1998[3]1999[8]2000[3]
10 04810 19010 20010 20010 40010 29810 200
2001[3]2002[9]2003[3]2005[3]2006[3]2007[3]2008[10]
10 100964196009400940094009386
2009[10]2010[9]2011[10]2012[11]2013[12]2014[13]2015[14]
9413895489598800873085558503
2016[15]2017[16]
84708501

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ветлузький повіт до 1917 року
  2. Сколько лет городу Ветлуга?
  3. а б в г д е ж и к л м н п р Народная энциклопедия «Мой город». Ветлуга (город). Архів оригіналу за 2014-06-17. Процитовано 2014-06-17. 
  4. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  5. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  6. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  7. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22. 
  8. Постановление Законодательного Собрания области от 17.06.1999 № 184 «Об установлении формулы расчета суммы единого налога на вмененный доход, значения базовой доходности, повышающих (понижающих) коэффициентов в сфере розничной торговли на территории Нижегородской области». Архів оригіналу за 2016-05-02. Процитовано 2016-05-02. 
  9. а б Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 2014-07-30. Процитовано 2014-07-30. 
  10. а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
  11. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  12. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16. 
  13. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02. 
  14. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  15. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  16. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31.