Вечірниця дозірна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вечірниця дозірна
Nyctalus noctula.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Підряд: Кажани (Microchiroptera)
Надродина: Vespertilionoidea
Родина: Лиликові (Vespertilionidae)
Рід: Вечірниця (Nyctalus)
Вид: Вечірниця руда
Біноміальна назва
Nyctalus noctula
(Schreber, 1774)
Mapa Nyctalus noctula.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Nyctalus noctula
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Nyctalus noctula
EOL logo.svg EOL: 1038529
ITIS logo.svg ITIS: 632069
IUCN logo.svg МСОП: 14920
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 51300

Вечірниця дозірна[2] або вечірниця руда[2] (Nyctalus noctula) — вид кажанів роду Вечірниця (Nyctalus) з родини Лиликові (Vespertilionidae), один із трьох видів вечірниць у фауні України. У ЧКУ (2021) вид має статус «вразливий».

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений в Європі, Азії та Північній Африці. Загалом поширення виду пов'язане з різноманітними лісостанами. Інколи мешкає у містах, багато цих тварин живе в Гамбурзі, Відні, Брно та інших великих європейських містах.

Морфологія[ред. | ред. код]

Довжина тулуба й голови становить 5–10 см, хвіст 35–65 мм, розмах крил 35 см, що робить цю вечірницю одним з найбільших видів кажанів Західної та Центральної Європи. Вага від 16 до 49 грамів. Забарвлення варіюються від золотисто до темно-коричневого зверху і зазвичай блідо-коричневого знизу.

Екологія[ред. | ред. код]

Зазвичай починає полювати із заходом сонця, раніше за більшість європейських кажанів. Літає високо та швидко, піднімається над верхівками дерев звичайних для цієї тварини лісових районів. Воліє селитися в невеликих гаях, може пролітати на відстань до 20 км від місця сну. Удень зазвичай ховається в дуплах або інших укриттях.

На додаток до типового для кажанів ультразвуку, сигнали якого у цього виду звучать на частотах 18–20 кГц, що використовується для ехолокації, цей кажан видає різкі крики, якими привертає представників протилежної статі.

Зазвичай харчується жуками, міллю, крилатими мурахами, інколи нападає на дрібних птахів[3].

Гібернація[ред. | ред. код]

Узимку руда вечірниця впадає у сплячку, як і решта кажанів помірних широт. Зазвичай для цього дупла занадто холодні, тому тварина шукає печери або штучні споруди, такі як горища. Часто місця сплячки знаходяться у сотнях кілометрів від районів мешкання улітку.

Починаючи з 2000–2005 року, в Україні та суміжних країнах частішають зимові знахідки вечірниці дозірної. Цей вид часто знаходять у стані зимової сплячки в різноманітних господарських приміщеннях, у будівлях університетів та адміністрацій та інших нежитлових спорудах. Щороку фахівці Українського центру охорони кажанів виявляють до 10 місць перебування, всі у містах, у кожному від 10–20 до кількох сотень вечірниць.

Охоронний статус[ред. | ред. код]

Хоча ця вечірниця знаходиться під відносною загрозою, вона більш поширена й чисельна, ніж решта європейських кажанів, багато в чому завдяки здатності мешкати у містах. Від 2009 року вид включено до Червоної книги України [4]. Охороняється згідно з низкою міжнародних угод [5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The IUCN Red List of Threatened Species. Nyctalus noctula. 
  2. а б Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 157.
  3. Nielson, John. "Giant Bats Snatch Birds from Night Sky," NPR. April 18, 2007. Accessed May 17, 2007.
  4. Вечірниця Nyctalus noctula // Червона книга України, 2009
  5. Nyctalus noctula (Schreber, 1774) // Український центр охорони кажанів

Джерела[ред. | ред. код]