Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хіраґана
Походження
JIS X 0213 1-4-81
Unicode 3091
Катакана
Походження
JIS X 0213 1-5-81
Unicode U+30F1
ВимоваМовиКлас
МФА e (ɰe)
Мови ja, ain
Звук чистий
Транслітерація
Кирилиця Е
Латинка E, WE

або (/we/; МФА: [e] • [ɰe]; укр. е) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 4-го рядка 10-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Опис[ред. | ред. код]

Фонема сучасної японської мови. До XV століття вимовлялася як [ɰe]:

Задньопіднебінний сонорний щілинний:    /w/ → [ɰe]

З XV по XVI століття еволюціонувала в бік звука [e]. До 1946 року вживалася на письмі, позначаючи в ряді слів звук [e].

У сучасній японській мові практично не використовується. Її заміняє  — неогублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення.

Порядок[ред. | ред. код]

Місце у системах порядку запису кани:

Абетки[ред. | ред. код]

Походить від скорописного написання ієрогліфа 恵 (е, благодать).
Походить від скорописного написання ієрогліфа 衛 (е, охорона)

Транслітерації[ред. | ред. код]

Інші системи передачі[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)
Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.
  • 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)
Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.
  • 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版, 1970. (яп.)
Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

Посилання[ред. | ред. код]


Ґодзюон
 н  ва  ра  я  ма  ха  на  та  са  ка  а
 і  рі  мі  хі  ні  ті  сі  кі  і
 в  ру  ю  му  фу  ну  цу  су  ку  у
 е  ре  ме  хе  не  те  се  ке  е
 о  ро  йо  мо  хо  но  то  со  ко  о
Іроха
 і  ро  ха  ні  хо  хе  то  ті  рі  ну  ру  о
 ва  ка  йо  та  ре  со  цу  не  на  ра  му
 у  і  но  о  ку  я  ма  ке  фу  ко  е  те
 а  са  кі  ю  ме  мі  сі  е  хі  мо  се  су
ШаблонОбговоренняПроєкт