Взаємний фонд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Взаємний фонд або фонд взаємних інвестицій (англ. mutual fund) —  портфель акцій, ретельно відібраних і придбаних професійними фінансистами на вкладення багатьох тисяч дрібних вкладників. Вартість акції фонду дорівнює вартості сумарних інвестицій фонду (за вирахуванням боргу), поділеній на число акцій. Основна перевага для вкладників — зменшення ризику, оскільки інвестиції розподілені серед великої кількості різних підприємств.

Перший взаємний фонд — Massachusetts Investors Trust — був створений в США в 1924 році. Спочатку поширенням паїв займалися незалежні фірми-андеррайтери. Вони отримували дохід за рахунок комісій, які платили інвестори при покупці паїв[1].

До 1998 року в США налічувалося 3513 взаємних фондів. До 2000 року було відкрито 164, 1 млн рахунків, тобто близько двох на сім'ю[2].

Найбільшими взаємними фондами володіють такі компанії як JPMorgan Chase, Morgan Stanley, Allianz (діяльність здійснюється через приналежну Allianz американську компанію Pimco), Goldman Sachs, Citigroup.

Більшість існуючих брокерів мають договори з основними керуючими компаніями на продаж паїв їх фондів.

У російському законодавстві поняття взаємний фонд не визначено, однак існує брат-близнюк — пайовий інвестиційний фонд (ПІФ).

Див. також[ред. | ред. код]

  • Пайовий інвестиційний фонд
  • Загальний фонд банківського управління
  • Фонд, що торгується на біржі
  • Хедж-фонд

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Джон Богл. Не верьте цифрам! Размышления о заблуждениях инвесторов, капитализме, «взаимных» фондах, индексном инвестировании, предпринимательстве, идеализме и героях = Don’t Count On It!. — М. : Альпина Паблишер, 2013. — 545 с. — ISBN 978-5-9614-1816-3.
  • Роберт Шиллер. Иррациональный оптимизм. Как безрассудное поведение управляет рынками. — М. : Альпина Паблишер, 2013. — 422 с. — ISBN 978-5-9614-1845-3.
  • Экономика инвестиционных фондов: монография / А. Е. Абрамов, К. С. Акшенцева, М. И. Чернова, Д. А. Логинова, Д. В. Новиков, А. Д. Радыгин, Ю. В. Сивай; под. общ.ред. А. Д. Радыгина. — М. : Издательский дом «Дело» РАНХиГС, 2015. — 720 с. — ISBN 978-5-7749-1047-2.