Взуттєва колодка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Last side.jpg
Anatomical last top.jpg
1 - Last bottom.jpg

Взуттєва колодка (також чоботарська колодка, копи́л[1], розм. копи́то) —  пристосування для підтримки форми взуття в процесі її виготовлення, за формою нагадує людську стопу. Колодка визначає зовнішній вигляд і зручність взуття і являє собою центральний, найбільш важливий, складний і тісно пов'язаний з наукою компонент виробництва взуття [2].

Класифікація[ред. | ред. код]

Відповідно до ВРЕ, існують три типи колодок:

  • затяжні, що використовуються для скріплення і формування деталей взуття;
  • прасувальні — для прасування підошов
  • оздоблювальні — для використання при обробці верху взуття.

Люксімон и Ма[3]  пропонують інші класифікації колодок:

  • за висотою підбору;
  • за формою носака 
  • за матеріалом;
  • за стилем взуття (спортивне сандалі, тощо);
  • за способом виготовлення (вручну або на верстаті).

Історія[ред. | ред. код]

Колодки VII століття із Алеманії

Використання колодок у виробництві взуття почалося в сивій давнині. Спочатку вони виготовлялися повністю вручну. Однак, вже в 1815 році Т. Бланчард[en] винайшов копіювальний токарний верстат для обробки предметів неправильної форми (спочатку використовувався для виготовлення гарматних стволів), який потім був використаний для виготовлення колодок [2]. Вдосконалені токарно-копіювальні верстати використовуються у виробництві колодок і понині. До середини XIX століття для правої і лівої ноги зазвичай використовувалися одні і ті ж колодки, взуття тому можна було носити на будь-який нозі [2]. До 1880 року в США використовувалися тільки цілі розміри взуття і три повноти, після 1880 року з'явилися розміри з кроком ½ (спроба в XX столітті ввести крок ¼ виявилася невдалою через подорожчання запасів у взуттєвих магазинах); в XXI столітті американська система розмірів включає кілька повнот, зазвичай від ААА (вузькі) до EE (широкі) [4].

Виготовлення[ред. | ред. код]

Створення колодки повністю залежить від майстерності її виробника, який обточує заготовку до тих пір, поки не досягне потрібної форми, керуючись при цьому кількома вимірами [5]. Після створення еталонної колодки вона масштабується з тим, щоб дати можливість виготовлення взуття різних розмірів.

Як матеріал для виготовлення колодок застосовуються дерево, пластмаси і метал (зокрема, з металу виконуються колодки для формування і вулканізації підошви). На початку XXI століття виробники колодок воліють пластмаси, зазвичай поліетилен (як високої, так і низької щільності). Незважаючи на те, що цей матеріал важче дерева і дорожче інших альтернативних матеріалів, його легше обробляти на верстатах з ЧПК. [6]

Фразеологія[ред. | ред. код]

  • Існують вирази «на один копил» (про людей з однаковими якостями, зокрема, недоліками), «робити на свій копил» (по-своєму)[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Копил // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б в Luximon, 2012, с. 194
  3. Luximon, 2013, с. 179-180
  4. Luximon, 2012, с. 195
  5. Luximon, 2012, с. 193
  6. Luximon, 2013, с. 179

Література[ред. | ред. код]