Вибжеже

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Руське Село
пол. Wybrzeże


Координати 49°48′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.800° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.800; 22.383Координати: 49°48′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.800° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.800; 22.383

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Дубецько
Населення 334 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-750
Автомобільний код RPR
SIMC 0601165
OSM 3012667 ·R (Гміна Дубецько)
Руське Село. Карта розташування: Польща
Руське Село
Руське Село
Руське Село (Польща)
Руське Село. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Руське Село
Руське Село
Руське Село (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Вибжеже (пол. Wybrzeże), історична назва Руське Село — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 334 особи (2011[1]).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 2 кілометри на південь від центру гміни села Дубецько, 27 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 36 кілометрів на південний схід від центру воєводства — міста Ряшіва.

Назва[ред. | ред. код]

Після етноциду українців у 1944-1947 рр. польська влада стирала з карти назви, які нагадували про автохтонне населення. Були змінені всі назви, які містили означення «руський», у тому числі Руське Село (пол. Ruska Wieś) 19 серпня 1949 р. було перейменоване на Бжежина (Brzeżyna)[2], пізніше — на Вибжеже.

Історія[ред. | ред. код]

До 1772 року Руське Село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського, за податковим реєстром 1589 р. село належало Стадницьким, у селі були 1 і 3/4 лану (коло 44 га) оброблюваної землі.[3] Тут розташовувався давній монастир, точне місце розтшування якого невідоме.[4]

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу австрійської провінції Галіція.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. село знаходилось у Березівському повіті Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, село налічувало 107 будинків і 594 мешканців, складалося з власне села на правому березі Сяну та церкви св. Михайла і фільварку з 5 будинків на лівому березі. Парафіяльна церква належала до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії.[5]

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це населене українцями село Надсяння окупувала Польща. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. — у складі ґміни Дубецько. На 1.01.1939 в селі проживало 950 мешканців, з них 830 українців-грекокатоликів, 65 українців-римокатоликів, 50 поляків і 5 євреїв[6].

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, українців насильно мобілізували в Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решта українців села попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 168 33 115 20
Жінки 166 35 88 43
Разом 334 68 203 63

Церква[ред. | ред. код]

У селі була дерев’яна церква св. Архангела Михаїла з 1674 року. Була дочірньою церквою парафії Дубецько Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, у 1862 р. еригована парафія, до якої належали Полхова, Солонне і Підбуковина.

Українці в 1904 році звели муровану церкву св. Михаїла. Парафія належала до Бірчанського деканату (після Першої світової війни — Порохницького деканату) Перемишльської єпархії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Rozporządzenie Ministra Administracji Publicznej z dnia 19 sierpnia 1949 r. o przywróceniu i ustaleniu nazw miejscowości. Monitor Polski - rok 1949, nr 59, poz. 795 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020.
  3. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 58. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
  4. Крип’якевич І. Середневічні монастирі в Галичині. Спроба каталогу // Записки ЧСВВ, 1926 т.ІІ вип.1-4 , -С.94
  5. Ruska Wieś 2 (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 29. (пол.)
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 24 березня 2018.
  8. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.