Президентські вибори в Польщі 2010

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дострокові вибори президента Польщі у зв'язку із загибеллю президента країни Леха Качинського були призначені на 20 червня 2010 року. Оскільки за результатами першого туру жоден із десяти кандидатів не набрав більшости голосів, 4 липня 2010 року відбувся другий тур, у якому кандидат від партії «Громадянська платформа» Броніслав Коморовський, здобувши 53,01 % голосів, переміг кандидата від партії «Право та справедливість» Ярослава Качинського.

Призначення дострокових виборів[ред. | ред. код]

Чергові всенародні вибори президента Польщі в 2010 році повинні були пройти між 19 вересня і 3 жовтня, оскільки п'ятирічний термін чинного президента Леха Качинського спливав 23 грудня 2010 року.

10 квітня 2010 року президент Качинський загинув в авіаційній катастрофі. У зв'язку з цим застосовується положення Конституції, згідно з яким не пізніше ніж через 2 тижні від дня відкриття вакансії на президентській посаді маршал Сейму Польщі, який виконує згідно зі ст. 131 Конституції обов'язки президента Польщі, має призначити нові вибори на будь-яку неділю не пізніше як через 60 днів.

У своєму зверненні до нації виконувач обов'язків президента Польщі Броніслав Коморовський 10 квітня заявив, що ухвалить рішення про дату виборів після консультацій з усіма фракціями Сейму[1]. Дата, оголошена 21 квітня, припала на найпізнішу можливу дату — 20 червня.

Умови[ред. | ред. код]

У разі, якщо в першому турі виборів жоден із кандидатів не набирав більше 50 % голосів виборців, через два тижні проводився другий тур, у якому брали участь 2 кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів, отриманих у першому турі (у другий тур пройшли Качинський та Коморовський).

Право голосу мали всі громадяни Польщі, які мають 18 повних років на день голосування (за винятком недієздатних за законом та позбавлених виборчого права).

Кандидати[ред. | ред. код]

Висунення кандидатів у президенти для чергових виборів розпочалося ще до трагедії 10 квітня. Цього дня загинули два ймовірні кандидати в президенти — сам Лех Качинський («Право і справедливість»), який збирався балотуватися на другий термін, і віцемаршал Сейму Єжи Шмайдзінський, який представляв Союз демократичних лівих сил.

Не брали участь у виборах чинний прем'єр-міністр Польщі від партії «Громадянська платформа», який посів друге місце на виборах 2005 року Дональд Туск, а також досить популярний експрезидент Олександр Кваснєвський (висування його неможливе за Конституцією, оскільки він уже перебував два терміни на посаді). Відмовився від участі у виборах Томаш Наленч[pl] від центристської «Соціал-демократії Польщі».

Створили ініціативні групи підтримки та розпочали збір підписів 23 кандидати (всі чоловіки). Шестеро з них не змогли у встановлений термін зібрати початкові 1000 підписів. Зі 17 кандидатів, що залишилися, лише 10 зібрали на свою підтримку необхідні 100 тисяч підписів і, отже, отримали право балотуватися в президенти[2].

Польська національна виборча комісія за підсумками збору підписів зареєструвала для участі у виборах наступних кандидатів у президенти:

Опитування[ред. | ред. код]

Другий тур[ред. | ред. код]

Дата Інститут Кандидат Не визначились Джерело
Броніслав Коморовський Ярослав Качинський
7 травня 2010 TNS OBOP 61 % 39 % - [3]
10 травня 2010 SMG/KRC 54 % 41 % 5 % [4]
12 травня 2010 GfK Polonia 53 % 34 % 13 % [5]
14 травня 2010 TNS OBOP 55 % 39 % 6 % [6]
17 травня 2010 SMG/KRC Millward Brown 58 % 33 % 9 % [7]
2 червня 2010 PBS DGA 64 % 36 % - [8]
4 червня 2010 SMG/KRC Millward Brown 56 % 35 % 9 % [9]
9 червня 2010 SMG/KRC Millward Brown 54 % 36 % 7 % [10]

Результати[ред. | ред. код]

Кандидат Партія Перший тур Другий тур
Голосів % Голосів %
Броніслав Коморовський Громадянська платформа 6 981 319 41,54 8 933 887 53,01
Ярослав Качинський Право і справедливість 6 128 255 36,46 7 919 134 46,99
Гжегож Наперальський Союз демократичних лівих сил 2 299 870 13,68
Януш Корвін-Мікке Свобода і законність 416 898 2,48
Вальдемар Павляк Польська селянська партія 294 273 1,75
Анджей Олеховський Незалежний (Альянс демократів) 242 439 1,44
Анджей Леппер Самооборона Республіки Польща 214 657 1,28
Марек Юрек Праве крило Республіки 177 315 1,06
Богуслав Зентек[pl] Польська лейбористська партія — Серпень 80 29 548 0,18
Корнель Моравецький Незалежний (Солідарність, що бореться) 21 596 0,13
Загалом

16 806 170 100,00 16 853 021 100,00
Дійсні бюлетені
16 806 170 99,30 16 853 021 98,84
Недійсні/порожні бюлетені
117 662 0,70 197 396 1,16
Голосів загалом

16 923 832 100,00 17 050 417 100,00
Зареєстрованих виборців/явка
30 813 005 54,92 30 833 924 55,30
Джерело: PKW, PKW

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Обращение Коморовского [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.](пол.)
  2. Wybory 2010. Dziesięciu kandydatom na prezydenta udało się zebrać 100 tys. podpisów. Архів оригіналу за 9 травня 2010. Процитовано 17 червня 2010. 
  3. Wybory 2010: Komorowski - 50 proc., Kaczyński - 36 proc. (TNS OBOP) (Polish). gazeta.pl. 7 травня 2010. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2010. 
  4. Wybory 2010. Nowy sondaż. Komorowski bez zmian, Kaczyńskiemu rośnie poparcie (Polish). gazeta.pl. 10 травня 2010. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2010. 
  5. Najnowszy sondaż: Komorowski słabnie, Kaczyński 28 proc. (Polish). Rzeczpospolita. 12 травня 2010. 
  6. Sondaż: ponad połowa wyborców chce zagłosować na Komorowskiego. PAP. 14 травня 2010. Архів оригіналу за 17 травня 2010. Процитовано 17 червня 2010. 
  7. Sondaż: duża przewaga marszałka. TVN24. 17 травня 2010. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2010. 
  8. Sondaż: Komorowski traci, ale nadal ma prawie 50 proc. poparcia. Gazeta Wyborcza. 2 червня 2010. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2010. 
  9. Wybory 2010. Sondaż: Komorowski i PO tracą poparcie. TVN24. 4 червня 2010. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2010. 
  10. Wybory 2010. Sondaż: Komorowski rośnie w siłę, ale wygrywa dopiero w drugiej turze (Polish). TVN24. 9 червня 2010. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 17 червня 2010.