Вибори до Бундестагу 2021

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2017 Німеччина
Вибори до Бундестагу 2021
735 місць у Бундестазі (з них 137 — додаткові)
368 необхідні для більшости
26 вересня 2021
Явка: 46 838 765 (76.6 %) 0.4 %
Перша партія Друга партія Третя партія
Olaf Scholz 2021 cropped.jpg Armin Laschet 2021 (cropped).jpg Annalena Baerbock (2021) cropped.jpg
Лідер Олаф Шольц Армін Лашет Анналена Бербок
Партія СДПН ХДС/ХСС Зелені
Лідер партії з 10 серпня 2020[a] 16 січня 2021 27 січня 2018
Попередні вибори 20.5 % 32.9 % 8.9 %
Місць до виборів 153 246 67
Місць після виборів 206 196 118
Зміна місць 53 50 51
Голосів виборців 11 949 756 11 173 806 6 848 215
Відсоток 25,7 % 24,1 % 14,8 %
Зміна % голосів 5,2 % 8,8 % 5,9 %
Четверта партія П'ята партія Шоста партія
2020-02-14 Christian Lindner (Bundestagsprojekt 2020) by Sandro Halank–2.jpg AfD leadership 2021.jpg Die Linke Leadership 2021.jpg
Лідер Крістіан Лінднер Аліс Вайдель &
Тіно Хрупалла[en]
Джанін Вісслер[en] &
Дітмар Барч
Партія ВДП АДН Ліві
Лідер партії з 7 грудня 2013 24 травня 2021[b]
30 листопада 2019
27 лютого 2021
2 травня 2021[c]
Попередні вибори 10.7 % 12.6 % 9.2 %
Місць до виборів 80 94 69
Місць після виборів 92 83 39
Зміна місць 12 11 30
Голосів виборців 5 316 698 4 802 097 2 269 993
Відсоток 11,5 % 10,3 % 4,9 %
Зміна відсотка голосів 0,8 % 2,3 % 4,3 %
Вибори до Бундестагу 2021

Обраний уряд
ще не
вступив на посаду
Coat of arms of Germany.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Німеччини
 
Категорія КатегоріяІнші країни

Вибори до Бундестагу 2021 — парламентські вибори в Німеччині, що відбулись 26 вересня 2021 року. На них обирали членів 20-го Бундестагу, федерального парламенту Німеччини[1][2]. Цього ж дня у федеральних землях Берлін та Мекленбург-Передня Померанія обирали земельні парламенти[3].

Чинний Федеральний канцлер Ангела Меркель вперше з 2005 року участи у виборах не брала[4][5].

Попередні вибори[ред. | ред. код]

Вибори 2017 року відбулись після чотирирічної великої коаліції між партіями ХДС/ХСС та СДПН. Попри те, що ХДС/ХСС залишалася найбільшою парламентською групою, вони, разом із СДПН, зазнали значних електоральних утрат. Лідер соціал-демократів Мартін Шульц, визнавши незадовільний результат на виборах після чотирьох років перебування в уряді (партія здобула найгірший з 1949 року результат[6]), оголосив, що партія переходить в опозицію[7]. Позаяк коаліція ХДС/ХСС не могла співпрацювати ні з АдН, ні з Лівими через принципові розбіжності в ідеологіях, єдиним можливим варіянтом для формування уряду була так звана Ямайська коаліція[en], що складалася з ХДС/ХСС, ВДП та Зелених[8][9][10]. Переговори між партіями тривали упродовж майже п'яти тижнів, а 20 листопада ВДП вийшла з перемовин, оскільки не змогла владнати протиріччя, питання та конфлікти, що існували між партіями[11]. Федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр закликав партії, що ввійшли до складу нового Бундестагу, сісти за стіл переговорів, аби уникнути проведення нових виборів[12].

Соціал-демократи на чолі з Мартіном Шульцом заявили про готовність до участи в переговорах щодо формування нового коаліційного уряду з ХДС/ХСС[13]. У грудні 2017 партійний з'їзд СДПН проголосував за початок зондувальних переговорів[14]. На партійному конгресі в січні 2018 року більшістю голосів делегати партії підтримали коаліційні перемовини[15]. 26 лютого ХДС підтримала «велику коаліцію» із соціал-демократами[16]. Понад 463 тис. членів СДП з 20 лютого до 2 березня проголосували за коаліційну угоду з ХДС/ХСС, результати оприлюднили 4 березня[6]. Загалом 78 % депутатів взяли участь у голосуванні, з них 66 % проголосували за формування нового коаліційного уряду[17]. 12 березня 2018 лідери партій ХДС, ХСС та СДП підписали угоду про створення коаліційного уряду[18]. 14 березня 2018 року Бундестаг обрав Меркель канцлером, що стало її четвертим терміном на цій посаді. 364 члени Бундестагу проголосували «за», 315 — «проти», 9 утримались, 4 голоси були недійсними, — утім, голосів було на 9 більше за 355, необхідних для більшости[19][20][21].

Сформувався новий, четвертий уряд Ангели Меркель.

Основні кандидати[ред. | ред. код]

У січні 2021 року партію ХДС очолив прем'єр-міністр землі Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет[22]. Утім, про готовність балотуватися на канцлерську посаду від блоку ХДС/ХСС оголосили двоє кандадатів — Лашет, та прем'єр-міністр Баварії та голова партії Християнсько-соціальний союз з 2019 року Маркус Зедер[23][24]. Традиційно кандидатом від блоку є голова ХДС як старшої партії, однак Зедер є популярнішим у країні, аніж Лашет, до того ж, на тлі значного падіння рейтингів ХДС міг би бути більш виграшним кандидатом[25][26]. Кандидата на канцлерську посаду визначав ХДС[27], правління якого ухвалило рішення про висунення Лашета як кандидата в канцлери від блоку ХДС—ХСС. За нього проголосувало 77,5 % ради партії — 31 член, за Зедера — 9[28].

У серпні 2020 року за пропозицією співголів партії Саскії Ескен і Норберта Вальтера-Бор'янса СДПН номінувала віцеканцлера та міністра фінансів Німеччини з 2018 року Олафа Шольца[29]. У травні 2021 року на віртуальному партійному з'їзді делегати партії прийняли передвиборчу програму та офіційно затвердили його своїм кандидатом у канцлери. За це рішення проголосувало 96,2 % делегатів: 513 проголосували «за», 20 — «проти», 12 — утримались[30].

У квітні 2021 року партія Союз 90/Зелені оголосила про висунення співголови партії Анналени Бербок кандидатом у канцлери[31]. На партійному онлайн-з'їзді в червні 2021 року Бербок офіційно висунули кандидатом у канцлери, її кандидатуру підтримали 678 із 688 делегатів. Партійні списки разом із нею очолив співголова партії Роберт Габек[32].

Виборча система[ред. | ред. код]

Бюлетень на виборах 26 вересня 2021 на 168 виборчому округу

У Німеччині використовується пропорційна виборча система. Виборці отримують по одному бюлетеню, утім, мають два голоси: перший можуть віддати за обраного кандидата в одномандатному окрузі, другий — за партійний список. Загалом Німеччина поділена на 299 виборчих округів, кожен із яких обирає простою більшістю голосів свого депутата, яких проходить до Бундестагу. Першим голосом (ліва шпальта) обираються прямі мандати, які складають половину кількости членів Бундестагу — 299 депутатів з 598[33][34].

Другий голос (права шпальта) є важливішим, позаяк ним обирається партія, а не конкретна особа. Він визначає, скільки місць отримає кожна партія. Результати цього голосування мають вирішальне значення, оскільки воно визначає відсоток місць у нижньому парламенті, який, зі свого боку, голосує при виборі канцлера. Прохідний поріг становить 5 %. У кожної партії, представленої на виборах, є свій список у кожній федеральній землі. За ці списки виборці голосують другим голосом. Сумою других голосів вирішується, які партії будуть представлені в парламенті. У співвідношенні до дійсних других голосів визначається частка депутатських мандатів, що припадає на ту чи іншу партію. Потім від загальних мандатів віднімається кількість прямих, які партія вже отримала, а решту мандатів згодом розподіляють між кандидатами в партійних списках[33][34][35].

Існують також додаткові мандати. У разі, якщо котрась із партій за мажоритарною системою здобула більше мандатів, ніж за пропорційною, отримує додаткові місця в Бундестазі. Раніше великі партії мали бонус більшої кількості парламентарів. Задля збереження пропорції, отриманої за другими голосами, починаючи з 2013 року іншим партіям дають додаткові мандати, які це компенсують[33][36].

Опитування[ред. | ред. код]

Opinion polls Germany 2021.svg

Попередні результати[ред. | ред. код]

Bundestag 2021.svg
Партія Виборчий округ Партійний список Місць
загалом
+/–
Голосів % Місць Голосів % Місць
Соціал-демократична партія (СДПН) 12 228 363 26.4 121 11 949 756 25.7 85 206 +53
Християнсько-демократичний союз (ХДС) 10 445 571 22.5 98 8 770 980 18.9 53 151 −49
Союз 90/Зелені 6 465 502 14.0 16 6 848 215 14.8 102 118 +51
Вільна демократична партія (ВДП) 4 040 783 8.7 0 5 316 698 11.5 92 92 +12
Альтернатива для Німеччини (АдН) 4 694 017 10.1 16 4 802 097 10.3 67 83 −11
Християнсько-соціальний союз (ХСС) 2 787 904 6.0 45 2 402 826 5.2 0 45 −1
Ліві 2 306 755 5.0 3 2 269 993 4.9 36 39 −30
Вільні виборці 1 334 093 2.9 0 1 127 171 2.4 0 0 0
Партія захисту людей, довкілля та тварин (Tierschutzpartei) 163 047 0.4 0 674 789 1.5 0 0 0
Низова демократична партія Німеччини (dieBasis) 734 621 1.6 0 628 432 1.4 0 0 Нова
Партія (Die PARTEI) 542 804 1.2 0 461 487 1.0 0 0 0
Команда Тоденгефера 5 699 0.0 0 214 281 0.5 0 0 Нова
Партія піратів Німеччини 60 843 0.1 0 169 889 0.4 0 0 0
Вольт Німеччина 78 211 0.2 0 165 153 0.4 0 0 Нова
Екологічна демократична партія 152 886 0.3 0 112 351 0.2 0 0 0
Національно-демократична партія (НДП) 1 089 0.0 0 64 608 0.1 0 0 0
Союз південношлезвізьких виборців (СПВ) 34 979 0.1 0 55 330 0.1 1[d] 1 +1
Партія досліджень здоров'я 2 845 0.0 0 49 331 0.1 0 0 0
Гуманісти 12 727 0.0 0 47 838 0.1 0 0 0
Альянс С — Християни для Німеччини 6 218 0.0 0 40 126 0.1 0 0 0
Партія Баварії (BP) 36 798 0.1 0 32 901 0.1 0 0 0
V-Partei³ 10 679 0.0 0 31 966 0.1 0 0 0
Незалежні для демократії, орієнтованої на громадян 13 415 0.0 0 22 770 0.0 0 0 0
Сірі 2 354 0.0 0 19 364 0.0 0 0 0
Марксистсько-ленінська партія 22 745 0.0 0 17 994 0.0 0 0 0
Містяни. Партія хіп-хопу 1 887 0.0 0 17 861 0.0 0 0 0
Німецька комуністична партія 5 439 0.0 0 15 157 0.0 0 0 0
Альянс захисту тварин 7 369 0.0 0 13 686 0.0 0 0 0
Європейська партія любові 874 0.0 0 12 946 0.0 0 0 Нова
Ліберально-консервативні реформатори 10 826 0.0 0 11 184 0.0 0 0 Нова
Лобісти за дітей 9 195 0.0 0 0 Нова
III. Шлях 513 0.0 0 7 830 0.0 0 0 Нова
Садова партія 2 095 0.0 0 7 611 0.0 0 0 0
Громадянський рух 1 556 0.0 0 7 485 0.0 0 0 Нова
Демократія у русі 2 618 0.0 0 7 291 0.0 0 0 0
Людський світ 657 0.0 0 3 794 0.0 0 0 0
Рожеві/Альянс 21 351 0.0 0 3 537 0.0 0 0 Нова
Партія прогресу 3 234 0.0 0 0 Нова
Партія соціальної рівності 1 535 0.0 0 0 0
Рух за громадянські права «Солідарність» 824 0.0 0 737 0.0 0 0 0
Кліматичний список Баден-Вюртемберг 3 957 0.0 0 0 Нова
Родинна партія Німеччини 1 815 0.0 0 0 0
Демократія шляхом референдуму 1 085 0.0 0 0 0
Сірі пантери 960 0.0 0 0 Нова
Партія батьківщини Тюрингії 549 0.0 0 0 Нова
Інші 258 0.0 0 0 Нова
Bergpartei, die "ÜberPartei" 222 0.0 0 0 0
Незалежні та групи виборців 110 799 0.2 0 0
Дійсних голосів 46 339 602 98.9 46 419 448 99.1
Недійсні голоси/порожні бланки 499 163 1.1 419 317 0.9
Голосів загалом 46 838 765 100 299 46 838 765 100 436 735 +26
Зареєстрованих виборців/Явка 61 168 234 76.6 61 168 234 76.6
Джерело: Bundeswahlleiter
Результати голосування
СДПН
  
25.74%
ХДС/ХСС
  
24.07%
Зелені
  
14.75%
ВДП
  
11.45%
АдН
  
10.35%
Ліві
  
4.89%
Вільні виборці
  
2.43%
Tierschutzpartei
  
1.45%
dieBasis
  
1.35%
Die PARTEI
  
0.99%
Інші
  
2.53%
Місця у Бундестазі
СДПН
  
28.03%
ХДС/ХСС
  
26.67%
Зелені
  
16.05%
ВДП
  
12.52%
АдН
  
11.29%
Ліві
  
5.31%
СПВ
  
0.14%

Результати[ред. | ред. код]

Партії-переможці за виборчими округами.
Результати голосування за партійними списками за землями.
Список місць за землями.

Явка на виборах склала 76,6 %, що на 0,4 % більше, ніж на попередніх виборах 2017 року — тоді вона склала 76,2 %[37]. У новому 20-му Бундестазі буде 735 депутатів, що перевищить попередній рекорд у 709 депутатів після виборів 2017 року. У виборах брала участь рекордна кількість кандидатів — 6211, серед яких 2024 жінок[38].

Соціал-демократична партія Німеччини посіла перше місце, отримавши 25,7 % голосів виборців — на 5,2 % більше, ніж на виборах 2017 року. Блок ХДС/ХССХДС — 18,9 %, у ХСС, який може висуватись лише у Баварії, — 5,2[39]) отримав 24,1 % (проти 32,9 % на минулих виборах), посівши друге місце, — це стало найгіршим результатом за всю історію існування партії[37][40]. «Зелені» отримали 14,8 % голосів виборців (на 5,9 % більше, ніж на виборах 2017 року), що стало їхнім найкращим результатом за всю історію існування партії[41][42][43]. Вільні демократи посіли четверте місце з 11,5 % голосів виборців, що на 0,8 % більше, аніж на виборах 2017 року[37]. «Альтернатива для Німеччини» посіла п'яте місце з 10,3 % (проти 12,6 на попередніх виборах) та стала останньою партією, якій вдалось подолати 5-відсотковий бар'єр[43][44]. «Лівим» не вдалось подолати 5-відсотковий бар'єр, позаяк ті набрали лише 4,9 %, не пройшовши до Бундестагу вперше з 2002 року[45]. Однак вони усе ж зможуть сформувати свою фракцію в Бундестазі, оскільки три кандидати від «Лівих» отримали прямі мандати[43]. Також уперше за 70 років до Бундестагу пройшла партія данської меншини «Союз виборців Південного Шлезвіга», яка буде представлена одним депутатом[46].

Формування уряду[ред. | ред. код]

Уранці 27 вересня лідер Соціал-демократичної партії Німеччини Олаф Шольц оголосив, що його партія отримала мандат на формування уряду, та заявив, що панівний блок ХДС/ХСС має перейти в опозицію[47]. Також він повідомив, що прагне створити так звану коаліцію «Світлофор[en]» із «Зеленими» та вільними демократами[48]. У випадку успішних переговорів панівний блок забезпечить собі більшість у 412 голосів[49]. Шольц висловив сподівання, що новий федеральний уряд вдасться сформувати до Різдва[50].

Лідер ХДС Армін Лашет, попри невдачу на виборах, повідомив про готовність почати перемовини щодо формування уряду, сподіваючись сформувати «Ямайську коаліцію[en] із «Зеленими» та вільними демократами[51]. Лідер ХСС Маркус Зедер заявив про «тяжку поразку» блоку та повідомив, що кращі шанси сформувати уряд — у лідера СДПН Олафа Шольца[52]. 28 вересня 2021 року відбулось перше зондування між «Зеленими» та вільними демократами[53]. Від цих партій залежить, хто стане новим канцлером[54]. Основними варіантами формування уряду вважаються «Ямайська коаліція» та «Світлофор»[54][55].

У жовтні 2021 року лідери Соціал-демократичної, Вільної демократичної та партії «Союз 90/Зелені» оголосили про готовність перейти від «зондувальних» до офіційних переговорів про формування коаліції[56].

Для формування уряду після виборів 2017 року, які відбулись у вересні, знадобилось 172 дні[50]. Якщо Ангела Меркель, яка виконує обов'язки канцлера до формування уряду, залишить посаду після 17 грудня 2021 року, їй вдасться перевершити Гельмута Коля за тривалістю перебування на канцлерській посаді — кількість днів його перебування на посаді склала 5 869[57][58].

Див. також[ред. | ред. код]

Нотатки[ред. | ред. код]

  1. СДП номінувала Шольца кандидатом у канцлери 10 серпня 2020, однак лідером партії він не є
  2. Вейдель обрали кандидатом 24 травня 2021, але співлідером партії вона не є.
  3. Барча анонсували кандидатом у канцлери 2 травня 2021, але співлідером він не є.
  4. Аби потрапити до Бундестагу, партіям необхідно набрати щонайменше 5% голосів на загальнонаціональному голосуванні або здобути 3 прямі мандати, однак СПВ як партія національної меншини (у цьому випадку данської та фризької) позбавлений необхідности подолання 5-процентного бар'єра, йому лишень було досить набрати стільки голосів, щоб забезпечити собі одне місце, відповідно до німецького виборчого права.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вибори в Бундестаг відбудуться 26 вересня 2021 року. Deutsche Welle (українською). 9 грудня 2020. Процитовано 25 серпня 2021. 
  2. Election to the 20th German Bundestag on 26 September 2021 (англійською). The Federal Returning Officer. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 25 серпня 2021. 
  3. Вибори в Німеччині: Зелені готові до коаліції як з СДПН, так і ХДС/ХСС. Deutsche Welle (українською). 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021. 
  4. Меркель заявила, що цього року виступає з останнім новорічним зверненням. Інтерфакс (українською). 31 грудня 2020. Процитовано 25 серпня 2021. 
  5. Меркель заявила, що на п’ятий прем’єрський термін не піде. Укрінформ (українською). 4 червня 2020. Процитовано 25 серпня 2021. 
  6. а б У ФРН соціал-демократи починають поштове голосування щодо "великої коаліції". Deutsche Welle (українською). 20 лютого 2018. Процитовано 25 серпня 2021. 
  7. Соціал-демократична партія Німеччини піде в опозицію – Мартін Шульц. Радіо Свобода (українською). 24 вересня 2018. Процитовано 25 серпня 2021. 
  8. Іноземна преса: чи буде "ямайська коаліція" у Німеччині?. BBC News (українською). 25 вересня 2017. Процитовано 25 серпня 2021. 
  9. Вибори в Німеччині: поворотний момент в історії країни. НВ (українською). 25 вересня 2021. Процитовано 25 серпня 2021. 
  10. "Ямайка" чи уряд меншості: чим завершаться коаліційні переговори у Німеччині. Європейська правда (українською). 14 листопада 2017. 
  11. Ліберали вийшли з переговорів щодо формування коаліції в Німеччині. Укрінформ (українською). 20 листопада 2017. Процитовано 25 серпня 2021. 
  12. Штайнмаєр закликав до переговорів щодо формування уряду. Deutsche Welle (українською). 20 листопада 2017. Процитовано 25 серпня 2021. 
  13. Соціал-демократи Німеччини готові до переговорів щодо коаліції. Європейська правда (українською). 24 листопада 2017. Процитовано 25 серпня 2021. 
  14. СДПН переобрала Шульца лідером і підтримала переговори щодо створення уряд. Укрінформ (українською). Процитовано 25 серпня 2021. 
  15. З'їзд СДПН проголосував за переговори з ХДС / ХСС про коаліційний уряд. Інтерфакс-Україна (українською). 21 січня 2018. Процитовано 25 серпня 2021. 
  16. Партія Меркель підтримала "велику коаліцію" з соціал-демократами. Європейська правда (українською). 26 лютого 2021. Процитовано 25 серпня 2021. 
  17. Німецькі соціал-демократи дали згоду на "велику коаліцію" з Меркель. Європейська правда (українською). 4 березня 2021. Процитовано 25 серпня 2021. 
  18. Німецькі консерватори та соціал-демократи підписали коаліційну угоду. Deutsche Welle (українською). 12 березня 2018. Процитовано 25 березня 2018. 
  19. Бундестаг учетверте обрав Анґелу Меркель канцлеркою Німеччини. Deutsche Welle (українською). 14 березня 2018. Процитовано 25 серпня 2021. 
  20. Бундестаг проголосував за Меркель-канцлера. Укрінформ (українською). 14 березня 2018. Процитовано 25 серпня 2021. 
  21. Меркель учетверте стала канцлером Німеччини. Радіо Свобода (українською). 14 березня 2018. Процитовано 25 серпня 2021. 
  22. Армін Лашет очолив ХДС. Але чи стане він канцлером Німеччини?. BBC News (українською). 16 січня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. 
  23. Вибори у Німеччині: йти на канцлера від консерваторів готові двоє політиків. Deutsche Welle (українською). 11 квітня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. 
  24. У Німеччині двоє політиків від консерваторів готові боротися за посаду канцлера. РБК-Україна (українською). 11 квітня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. 
  25. Зьодер проти Лашета. Хто стане кандидатом у канцлери від партії Меркель?. Лівий берег (українською). 15 квітня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. 
  26. У Німеччині ХДС-ХСС досі не домовились про спільного кандидата на посаду канцлера. Європейська правда (українською). 19 квітня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. 
  27. Кандидата на посаду канцлера ФРН визначатиме Християнсько-демократичний союз. Deutsche Welle (українською). 19 квітня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 
  28. Правління партії Меркель визначилося з кандидатом у канцлери Німеччини. Європейська правда (українською). 20 квітня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 
  29. Німецькі соціал-демократи визначилися з кандидатом у канцлери. Deutsche Welle (українською). 10 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 
  30. Соціал-демократична партія Німеччини визначилася з кандидатом у канцлери ФРН. Укрінформ (українською). 9 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021. 
  31. Анналена Бербок поведе Зелених на вибори до Бундестагу. Deutsche Welle (українською). 19 квітня 2021. Процитовано 28 серпня 2021. 
  32. Німецькі "Зелені" офіційно висунули Бербок кандидаткою у канцлери. Українська правда (українською). 12 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021. 
  33. а б в Для чого німецькому виборцеві два голоси: як обирають депутатів Бундестагу. Deutsche Welle (українською). 24 вересня 2019. Процитовано 25 серпня 2021. 
  34. а б Як відбувається голосування?. Deutsche Welle (українською). 3 жовтня 2013. 
  35. Уникнути Бундестагу розміру XXL: у Німеччині хочуть реформувати виборчу систему. Європейська правда (українською). 26 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2021. 
  36. Вибори у Німеччині: все, що треба знати про голосування у ФРН (16.09.2021). Deutsche Welle (українською). 16 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
  37. а б в Соціал-демократи перемогли на виборах у ФРН, проте доля коаліції у руках "зелених", найбільш лояльних до України: підсумки. УНН (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  38. Соціал-демократи перемогли на виборах до Бундестагу. Deutsche Welle (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  39. Результати виборів у Німеччині: хто потрапить у Бундестаг. 24 Канал (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  40. На виборах у Німеччині лідирує СДПН - попередні результати ЦВК. Інтерфакс-Україна (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  41. Партія Меркель більше не лідер. Перемогу здобули соціал-демократи. BBC News (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  42. Замість Меркель — соціал-демократ Шольц? Що означають результати виборів у Німеччині. Громадське телебачення (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  43. а б в Вибори в Німеччині: зміна влади і два претенденти на пост канцлера. Deutsche Welle (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  44. Соціал-демократична партія перемогла на виборах до Бундестагу Німеччини. Суспільне (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  45. Соціал-демократи виграли на виборах у бундестаг Німеччини. Главком (українською). 28 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  46. У Німеччині вперше за 70 років до Бундестагу пройшла партія данської меншини. Українська правда (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021. 
  47. Олаф Шольц хоче створити коаліцію без партії Меркель. Deutsche Welle (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  48. Лідер СДПН розповів, з ким хоче створити коаліцію після перемоги на виборах у Німеччині. Європейська правда (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  49. Без партії Меркель. Лідер соціал-демократів розповів, з ким хоче створити коаліцію після виборів у Німеччині. НВ (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  50. а б Лідер СДПН Шольц сподівається на формування нового уряду ФРН до Різдва. Інтерфакс-Україна (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  51. Лідер блоку Меркель попри провал на виборах готовий почати переговори про коаліцію. Європейська правда (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  52. Другий з лідерів блоку Меркель каже про поразку у боротьбі за крісло канцлера Німеччини. Європейська правда (українською). 28 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  53. У Німеччині почалося коаліційне «зондування». Укрінформ (українською). 29 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  54. а б Сміливіша Росія, світлофор чи Ямайка. Як німецькі вибори вплинуть на Україну. BBC News (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  55. Вибори в Бундестаг: блок Меркель ініціював переговори про коаліцію із «зеленими» і «вільними демократами» — ЗМІ. НВ (українською). 29 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  56. У Німеччині три партії готові перейти до офіційних переговорів про формування нового уряду. Європейська правда (українською). 15 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021. 
  57. Німеччина після виборів до Бундестагу: алгоритм дій. Deutsche Welle (українською). 27 вересня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  58. Яку пенсію отримуватиме Анґела Меркель, коли залишить посаду. Deutsche Welle (українською). 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.