Вибори столиці Олімпійських ігор 2012

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2012 висловили 9 міст: Гавана, Стамбул, Лейпциг, Лондон, Мадрид, Москва, Нью-Йорк, Париж і Ріо-де-Жанейро.[1]. Прийом заявок міст-кандидатів було завершено 15 липня 2003 року.

18 травня 2004 Міжнародний олімпійський комітет після оцінки всіх поданих заявок вибрав 5 міст, з яких треба було зробити вибір на 117-й сесії МОК у липні 2005 року в Сінгапурі. Цими 5 містами стали Мадрид, Москва, Нью-Йорк, Париж і Лондон. Усі 5 міст подали необхідні документи до 19 листопада 2004 року, відтак протягом лютого-березня 2005 року їх відвідали інспектори Міжнародного олімпійського комітету.

Кандидатуру Лондона було обрано 6 липня 2005 року. Єдиним главою уряду, хто особисто представляв заявку своєї країни, став у Сінгапурі тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер.

Процес виборів[ред. | ред. код]

Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[2]

Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[3] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[4] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[3]

Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[3] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості[en] голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[5][6] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[7]

Оцінювання[ред. | ред. код]

Робоча група розділила Звіт про оцінку на одинадцять докладних тем і зважень: Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка (2);[8] загальна інфраструктура (5);[9] спортивні комплекси (4);[10] Олімпійське(і) село(а) (3);[11] умови довкілля і вплив на нього (2);[12] проживання (5);[13] транспортна концепція (3);[14] безпека і охорона (3);[15] досвід минулих спортивних подій (2);[16] фінанси (3);[17] загальний проект і спадщина (3).[18] Зваження, які коливалися від 1 до 5 балів (де 5 — найвищий), були віднесені робочою групою до кожного з критеріїв, що віддзеркалюють рівень інформації, яку подало місто-заявник на цьому етапі проведення виборів, і потенціал за 7 років досягнути рівня, необхідного для організації Олімпійських Ігор.[19] Робоча група поставила позначку 6 (за шкалою від 0 до 10) як мінімальний необхідний рівень. Ця позначка стосувалася загальної оцінки і оцінки кожної з 11 тем. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо.[19]

Таблиця балів робочої групи МОК для оцінки якості і здійсненності заявки
Критерії Вага Париж Лейпциг Нью-Йорк Москва Стамбул Гавана Лондон Мадрид Ріо-де-Жанейро
Франція Німеччина США Росія Туреччина Куба Велика Британія Іспанія Бразилія
Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max
Проживання 5 10.0 10.0 5.2 5.5 10.0 10.0 6.2 7.4 5.9 6.5 3.3 4.1 10.0 10.0 7.9 8.4 5.0 5.6
Умови довкілля і вплив на нього 2 6.6 8.6 7.4 9.0 5.0 7.6 4.6 7.6 4.6 7.6 5.0 7.0 7.2 8.6 7.2 8.6 5.2 7.6
Досвід минулих спортивних змагань 2 7.6 9.0 4.8 6.8 6.2 8.0 4.6 7.0 3.4 6.0 3.0 5.6 4.8 6.8 6.0 7.4 5.0 7.6
Фінанси 3 6.0 8.0 6.8 8.5 5.0 7.5 4.4 7.2 4.2 6.1 3.8 5.4 6.0 8.0 6.0 8.0 3.0 6.7
Загальна інфраструктура 5 6.8 7.8 4.0 5.5 5.3 7.0 4.8 6.8 2.7 4.1 1.5 3.2 5.3 7.0 7.5 8.5 3.1 4.6
Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка 3 7.2 8.0 7.2 8.0 6.2 7.1 6.7 7.5 7.2 7.9 7.0 7.7 6.5 7.2 7.5 8.3 7.0 7.7
Олімпійське(і) село(а) 3 6.8 8.3 6.3 8.2 5.3 7.7 6.6 8.0 4.2 6.3 4.3 6.4 5.5 8.0 7.3 8.7 6.3 8.2
Загальний проект і спадщина 3 8.0 9.0 4.0 7.0 5.0 8.0 5.0 7.0 3.0 5.0 2.0 5.0 6.0 8.0 8.0 9.0 4.0 6.0
Безпека і охорона 3 7.3 8.3 6.4 7.4 6.3 7.2 5.2 6.4 3.4 4.6 3.0 4.0 6.7 7.7 6.4 7.4 3.9 4.8
Спортивні комплекси 4 6.7 8.0 5.2 7.1 6.2 7.7 5.2 7.1 4.3 6.0 3.7 5.4 5.2 7.1 7.4 8.7 4.9 7.0
Транспортна концепція 3 6.5 8.0 5.4 7.8 4.5 6.7 4.1 6.2 3.4 5.1 2.7 4.8 4.8 6.7 7.9 9.0 3.6 5.7
Загальне зважене 8.5 6.0 7.5 6.5 4.8 3.7 7.6 8.3 5.1

Вибори[ред. | ред. код]

Результати голосування[ред. | ред. код]

Результати подання заявок міст-кандидатів
Місто НОК 1-ий раунд 2-ий раунд 3-ій раунд 4-ий раунд
Лондон

London 2012 Olympic bid logo.svg

Велика Британія Велика Британія 22 27 39 54
Париж

Paris 2012 Olympic bid logo.svg

Франція Франція 21 25 33 50
Мадрид

Madrid 2012 Olympic bid logo.svg

Іспанія Іспанія 20 32 31
Нью-Йорк

New York City 2012 Olympic bid logo.svg

Flag of the United States.svg США 19 16
Москва

Moscow 2012 Olympic bid logo.svg

Росія Росія 15

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Olympic bids: The rivals. BBC Sport. 15 July 2003. Процитовано 3 August 2008. 
  2. Olympic Charter (PDF). International Olympic Committee. 2004-09-01. ISBN 92-9149-001-6. Архів оригіналу за 2008-06-09. Процитовано 2008-06-04. 
  3. а б в Host City Election Procedure. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-06-19. Процитовано 2008-06-04. 
  4. Role and composition of the Evaluation Commission. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-06-13. Процитовано 2008-06-04. 
  5. FAQ - ELECTION OF AN OLYMPIC GAMES HOST CITY - Host city election. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-07-17. Процитовано 2008-06-04. 
  6. Election procedure. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 2008-06-01. Процитовано 2008-06-04. 
  7. The Organizing Committees of the Olympic Games. The Movement. International Olympic Committee. Процитовано 2008-06-04. 
  8. Government support, legal issues and public opinion (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 16–25. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  9. General infrastructure (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 26–35. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  10. Sports venues (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 38–49. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  11. Olympic Village(s) (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 50–55. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  12. Environmental conditions and impact (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 56–61. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  13. Accommodation (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 62–67. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  14. Transport concept (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 68–75. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  15. Safety and security (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 76–81. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  16. Experience from past sports events (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 82–85. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  17. Finance (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 86–91. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  18. Overall project and legacy (PDF). 2016 Working Group Report. Lausanne, Switzerland: (IOC). March 14, 2008. с. 92. Архів оригіналу за вересень 3, 2009. Процитовано July 15, 2009. 
  19. а б Report by the IOC candidature acceptance working group to the IOC Executive Board (PDF). International Olympic Committee. 2008-03-14. с. 97. Процитовано 2012-08-01. 

Посилання[ред. | ред. код]

Звіти[ред. | ред. код]

Профайли[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]