Вибори столиці Олімпійських ігор 2012

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Olympic rings
Частина серії

Бажання прийняти у себе Паралімпійські та Олімпійські ігри 2012 висловили 9 міст: Гавана, Стамбул, Лейпциг, Лондон, Мадрид, Москва, Нью-Йорк, Париж і Ріо-де-Жанейро.[1]. Прийом заявок міст-кандидатів було завершено 15 липня 2003 року.

18 травня 2004 Міжнародний олімпійський комітет після оцінки всіх поданих заявок вибрав 5 міст, з яких треба було зробити вибір на 117-й сесії МОК у липні 2005 року в Сінгапурі. Цими 5 містами стали Мадрид, Москва, Нью-Йорк, Париж і Лондон. Усі 5 міст подали необхідні документи до 19 листопада 2004 року, відтак протягом лютого-березня 2005 року їх відвідали інспектори Міжнародного олімпійського комітету.

Кандидатуру Лондона було обрано 6 липня 2005 року. Єдиним главою уряду, хто особисто представляв заявку своєї країни, став у Сінгапурі тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер.

Процес виборів[ред. | ред. код]

Процес вибору олімпійської столиці починається з того, що Національний олімпійський комітет (НОК) подає заявку свого міста в Міжнародний олімпійський комітет (МОК), і закінчується обранням столиці членами МОК під час чергової сесії. Процес регулюється Олімпійською хартією, як зазначено в главі 5, правилі 34.[2]

Починаючи з 1999 року процес складається з двох етапів. Під час першої фази, яка починається відразу після закінчення терміну подання заявок, «міста-заявники» зобов'язані відповісти на низку запитань, що охоплюють теми, важливі для успіху організації ігор. Ця інформація дозволяє МОК аналізувати можливості майбутніх організаторів, сильні і слабкі сторони їхніх планів. Після детального вивчення поданих анкет і подальших доповідей, Виконавча рада МОК вибирає міста, які беруть участь у наступному етапі. Другий етап є справжньою кандидатською стадією: міста, заявки яких прийняті (далі їх називають «міста-кандидати»), зобов'язані подати другу анкету у вигляді розширеного, детальнішого кандидатського портфеля.[3] Ці портфелі уважно вивчає Оцінювальна комісія МОК, яка складається з членів МОК, представників міжнародних спортивних федерацій, НОК, спортсменів, Міжнародного Паралімпійського Комітету та міжнародних експертів у різних галузях.[4] Члени оцінювальної комісії потім роблять чотириденний огляд кожного з міст-кандидатів, де вони перевіряють запропоновані спортивні споруди і резюмують щодо деталей у кандидатських портфелях. Оцінювальна комісія описує результати своєї перевірки у звіті, який вона надсилає членам МОК за місяць до сесії МОК.[3]

Сесія МОК, на якій обирають місто-організатор, відбувається в країні, яка не подавала заявку на право бути господарем Олімпіади.[3] Вибори проводять активні члени МОК (за винятком почесних і шанованих членів), що прибули на сесію, кожен з яких має один голос. Учасники з країн, місто яких бере участь у виборах, не голосують допоки місто ще не вибуло. Голосування відбувається в кілька раундів, поки одна із заявок не набирає абсолютної більшості голосів; якщо цього не відбувається в першому турі, то заявка з найменшою кількістю голосів вибуває, і голосування повторюється. У разі рівності очок за найменшу кількість голосів, проводиться спеціальний тур голосування із якого переможець виходить до наступного раунду.[5][6] Після оголошення міста-господаря делегація цього міста підписує «договір міста-господаря» з МОК, який делегує обов'язки організатора ігор місту і відповідному НОК.[7]

Оцінювання[ред. | ред. код]

Робоча група розділила Звіт про оцінку на одинадцять докладних тем і зважень: Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка (2);[8] загальна інфраструктура (5);[9] спортивні комплекси (4);[10] Олімпійське(і) село(а) (3);[11] умови довкілля і вплив на нього (2);[12] проживання (5);[13] транспортна концепція (3);[14] безпека і охорона (3);[15] досвід минулих спортивних подій (2);[16] фінанси (3);[17] загальний проект і спадщина (3).[18] Зваження, які коливалися від 1 до 5 балів (де 5 — найвищий), були віднесені робочою групою до кожного з критеріїв, що віддзеркалюють рівень інформації, яку подало місто-заявник на цьому етапі проведення виборів, і потенціал за 7 років досягнути рівня, необхідного для організації Олімпійських Ігор.[19] Робоча група поставила позначку 6 (за шкалою від 0 до 10) як мінімальний необхідний рівень. Ця позначка стосувалася загальної оцінки і оцінки кожної з 11 тем. При виставленні оцінки робоча група дивилась на такі критерії як: якість, кількість, місце, концепція тощо.[19]

Таблиця балів робочої групи МОК для оцінки якості і здійсненності заявки
Критерії Вага Париж Лейпциг Нью-Йорк Москва Стамбул Гавана Лондон Мадрид Ріо-де-Жанейро
Франція Німеччина США Росія Туреччина Куба Велика Британія Іспанія Бразилія
Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max Min Max
Проживання 5 10.0 10.0 5.2 5.5 10.0 10.0 6.2 7.4 5.9 6.5 3.3 4.1 10.0 10.0 7.9 8.4 5.0 5.6
Умови довкілля і вплив на нього 2 6.6 8.6 7.4 9.0 5.0 7.6 4.6 7.6 4.6 7.6 5.0 7.0 7.2 8.6 7.2 8.6 5.2 7.6
Досвід минулих спортивних змагань 2 7.6 9.0 4.8 6.8 6.2 8.0 4.6 7.0 3.4 6.0 3.0 5.6 4.8 6.8 6.0 7.4 5.0 7.6
Фінанси 3 6.0 8.0 6.8 8.5 5.0 7.5 4.4 7.2 4.2 6.1 3.8 5.4 6.0 8.0 6.0 8.0 3.0 6.7
Загальна інфраструктура 5 6.8 7.8 4.0 5.5 5.3 7.0 4.8 6.8 2.7 4.1 1.5 3.2 5.3 7.0 7.5 8.5 3.1 4.6
Урядова підтримка, юридичні питання та громадська думка 3 7.2 8.0 7.2 8.0 6.2 7.1 6.7 7.5 7.2 7.9 7.0 7.7 6.5 7.2 7.5 8.3 7.0 7.7
Олімпійське(і) село(а) 3 6.8 8.3 6.3 8.2 5.3 7.7 6.6 8.0 4.2 6.3 4.3 6.4 5.5 8.0 7.3 8.7 6.3 8.2
Загальний проект і спадщина 3 8.0 9.0 4.0 7.0 5.0 8.0 5.0 7.0 3.0 5.0 2.0 5.0 6.0 8.0 8.0 9.0 4.0 6.0
Безпека і охорона 3 7.3 8.3 6.4 7.4 6.3 7.2 5.2 6.4 3.4 4.6 3.0 4.0 6.7 7.7 6.4 7.4 3.9 4.8
Спортивні комплекси 4 6.7 8.0 5.2 7.1 6.2 7.7 5.2 7.1 4.3 6.0 3.7 5.4 5.2 7.1 7.4 8.7 4.9 7.0
Транспортна концепція 3 6.5 8.0 5.4 7.8 4.5 6.7 4.1 6.2 3.4 5.1 2.7 4.8 4.8 6.7 7.9 9.0 3.6 5.7
Загальне зважене 8.5 6.0 7.5 6.5 4.8 3.7 7.6 8.3 5.1

Вибори[ред. | ред. код]

Результати голосування[ред. | ред. код]

Результати подання заявок міст-кандидатів
Місто НОК 1-ий раунд 2-ий раунд 3-ій раунд 4-ий раунд
Лондон

Велика Британія Велика Британія 22 27 39 54
Париж

Франція Франція 21 25 33 50
Мадрид

Іспанія Іспанія 20 32 31 —
Нью-Йорк

США США 19 16 — —
Москва

Росія Росія 15 — — —

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Olympic bids: The rivals. BBC Sport. 15 липня 2003. Архів оригіналу за 10 лютого 2009. Процитовано 3 серпня 2008.
  2. ↑ Olympic Charter (PDF). International Olympic Committee. 1 вересня 2004. ISBN 92-9149-001-6. Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  3. ↑ а б в Host City Election Procedure. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 19 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  4. ↑ Role and composition of the Evaluation Commission. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 13 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  5. ↑ FAQ - ELECTION OF AN OLYMPIC GAMES HOST CITY - Host city election. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  6. ↑ Election procedure. 117th IOC Session. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 1 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  7. ↑ The Organizing Committees of the Olympic Games. The Movement. International Olympic Committee. Архів оригіналу за 6 червня 2008. Процитовано 4 червня 2008.
  8. ↑ Government support, legal issues and public opinion. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 16—25. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  9. ↑ General infrastructure. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 26—35. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  10. ↑ Sports venues. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 38—49. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  11. ↑ Olympic Village(s). 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 50—55. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  12. ↑ Environmental conditions and impact. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 56—61. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  13. ↑ Accommodation. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 62—67. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  14. ↑ Transport concept. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 68—75. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  15. ↑ Safety and security. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 76—81. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  16. ↑ Experience from past sports events. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 82—85. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  17. ↑ Finance. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 86—91. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  18. ↑ Overall project and legacy. 2016 Working Group Report (PDF). Lausanne, Switzerland: (IOC). 14 березня 2008. с. 92. Архів оригіналу (PDF) за вересень 3, 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  19. ↑ а б Report by the IOC candidature acceptance working group to the IOC Executive Board (PDF). International Olympic Committee. 14 березня 2008. с. 97. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Звіти[ред. | ред. код]

Профайли[ред. | ред. код]

Інше[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вибори_столиці_Олімпійських_ігор_2012&oldid=38899496