Виганду (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виганду
Võhandu jõgi
Kirumpää sild õhust 2014.jpg
Річка Виганду біля села Кірумпяе (ест. Kirumpää)
58°03′41″ пн. ш. 26°42′58″ сх. д. / 58.06152000002777669° пн. ш. 26.71624000002777777° сх. д. / 58.06152000002777669; 26.71624000002777777
Витік біля села Саверна
• координати 58°03′41″ пн. ш. 26°42′58″ сх. д. / 58.0615306° пн. ш. 26.7162389° сх. д. / 58.0615306; 26.7162389
Гирло озеро Лямміярв
• координати 58°06′04″ пн. ш. 27°33′16″ сх. д. / 58.101139° пн. ш. 27.5545806° сх. д. / 58.101139; 27.5545806
Похил, м/км 0,52 м/км
Країни: Flag of Estonia.svg Естонська Республіка
Регіон Kanepi Rural Municipalityd
Виру[d]
Võru Cityd
Räpina Rural Municipalityd
Сетомаа
Довжина 162 км
Площа басейну: 1420 км²
Притоки: Mädajõgid, Q11050384?, Pühäjõgid, Albri streamd, Q32200495? і Q32200753?
Водойми в руслі Ваґула, Lake Jõksid, Lake Räpinad і Leevaku paisjärvd
GeoNames, Global Geosites 587524
Виганду у Вікісховищі?

Виганду, також Виханду (ест. Võhandu jõgi, у верхній течії — Пюгайиґі, ест. Pühajõgi) — найдовша річка Естонії[1][2] (якщо вважати річки Вяйке Емайигі і Суур Емайигі двома річками, а не частинами однієї). Має довжину 162 км. Бере початок біля села Саверна. Протікає на півдні країни. У верхній течії має назву Пюгайиґі (Pühajõgi — «священна річка»).[3]

В минулому вважалася священною річкою.[3][4]

До басейну річки також належить озеро Аалупі.

Міфи[ред. | ред. код]

В минулому річку Виганду вважали священною. Говорили, начебто володар річки міг послати дощ, якщо торкати священну цю річку, забруднювати воду чи перегороджувати її русло.[4] В книзі Йогана Гутслафа (ест. Johann Gutslaff), виданій у 1644 році, говориться, як у 1641 році селяни, вважаючи, що неврожай це кара за забруднення води в річці і перегороджування її русла млином, що його побудував поміщик, зруйнували загату і млин та вичистили річку.[3][4] Причому, у руйнуванні млина брали участь не тількі місцеві селяни, але й селяни з багатьох інших місць півдня Естонії. Проти селян були викликані війська, однак суворо карати їх не стали, вважаючи причиною руйнування млина марновірство, а не бунт проти поміщика. В подальшому ці вірування забулися і у 19 столітті вже самі селяни будували на річці загати і млини.[5]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Ivar Arold. Eesti maastikud. — Tartu: TÜK, 2005. L. 277. (ест.)
  2. Võhandu jõgi. Сайт “Eesti Entsuklopeedia” http://entsyklopeedia.ee. Mittetulundusühing Entsüklopeedia, Tallinn. 12, 2003, muudetud 2011. Архів оригіналу за 24 березень 2018. Процитовано квітень 2016.  (фр.)
  3. а б в Heiki Valk. Püha Võhandu rahvausus ja pärimuses (ест.)
  4. а б в В. Е. Борейко, А. В. Подобайло, В. Х. Руденко. Захист місцевих природно-історичних святинь. — Київ: Київський еколого-культурний центр, 2003. С. 48.
  5. Лаури Вахтре. История Эстонской культуры. — Таллинн: Институт Яана Тыниссона., 1994. С. 73. (рос.)