Видимість ЛГБТ на Пісенному конкурсі Євробачення
Пісенний конкурс Євробачення має давню базу шанувальників у ЛГБТ-спільноті, і організатори Євробачення активно працювали з 1990-х років над залученням цієї фанбази до конкурсу.
ЛГБТ-учасники[ред. | ред. код]
Представники країн[ред. | ред. код]
Пол Оскар, представник Ісландії на конкурсі 1997 року[1], став першим відкритим геєм, який взяв участь у Євробаченні.
У 2011 році Велику Британію представляв гурт Blue[2]. Його члени Дункан Джеймс та Лі Райан ідентифікують себе як гея та бісексуала відповідно.
У 2016 році представником Ізраїлю став Хові Стар, який є відкритим геєм[3][4]. Дауе Боб, який того ж року представляв Нідерланди[5], називає себе бісексуалом[6].
Славко Калезич, який представляв Чорногорію у 2017 році, є відкритим геєм[7][8].
Серед представників країн на Євробаченні 2018, Саара Аалто (Фінляндія)[9] є лесбійкою, а представник України, Mélovin[10], здійснив камінг-аут як бісексуал у 2021 році[11].
Білал Ассані, який представляв Францію у 2019 році, називає себе квіром[12]. Том Хьюго, який представляв Норвегію у складі гурту KEiiNO, є відкритим геєм[13].
Серед учасників Євробачення 2021, які ідентифікують себе як представники ЛГБТ: Монтень (Австралія), яка відкрито називає себе бісексуалкою[14], Леслі Рой (Ірландія), яка є лесбійкою[15], Василь Гарванлієв (Північна Македонія), Жангю Макрой (Нідерланди) та Єндрік Зігварт (Німеччина) — ідентифікують себе як геї[16][17][18]. Роксен (Румунія) ідентифікує себе як небінарну[19], а Хульда Крістін Колбрунардоттір, співачка з гурту Gagnamagnið, що представляв Ісландію, є пансексуалкою[20].
У 2022 році Ісландію представляв гурт Systur, учасниці якого поряд зі своєю музичною кар'єрою є активістками, що боряться за права трансгендерів. Одна з учасниць тріо, Елін, ідентифікує себе як ґендерно-флюїдну лесбійку, а Сіґґа має сина-трансгендера[21]. Ізраїль та Австралію представляли Майкл Бен Девід та Шелдон Райлі відповідно, які ідентифікують себе як геї[22].
Переможці[ред. | ред. код]
Катріна Лесканіч, яка 1997 року принесла перемогу Великій Британії як солістка гурту Katrina and the Waves, з часом здійснила камінг-аут[23]. Роком пізніше, у 1998-у, перша транс-виконавиця на Євробаченні, яка представляла Ізраїль Dana International, стала й першою транс-персоною, що перемогла на конкурсі[24][25]. Окрім неї кілька відкритих членів ЛГБТ-спільноти з тих пір перемогли на Євробаченні. Серед них:
- Кончита Вурст, драг-персона відкритого гея Томаса Нойвірта, перемогла в конкурсі 2014 року як представниця Австрії.
- Відкрито бісексуальний виконавець від Нідерландів Дункан Лоренс став переможцем у 2019 році.
- Марія Шерифович (Сербія), яка виграла Євробачення 2007, згодом, у 2013 році, публічно оголосила себе лесбійкою[26].
- Лорін (Швеція), переможниця конкурсу 2012, у 2017 році здійснила камінг-аут як бісексуальна персона[27].
- Вікторія Де Анджеліс, учасниця італійського гурту Måneskin, що переміг у 2021 році, відкрито ідентифікує себе як бісексуалку, а інший учасник гурту — Ітан Торчіо — називає себе «вільним від статі».
Ведучі[ред. | ред. код]
Кілька ведучих пісенного конкурсу Євробачення також ідентифікували себе як представники ЛГБТ спільноти. Так, Ассі Азар, який був ведучим Євробачення 2019 в Ізраїлі, є геєм. Ніккі де Ягер, яка була обрана ведучою в Нідерландах у 2020 та 2021 роках стала першою трансгендеркою, що провела конкурс. Міка, який ідентифікує себе як гей, був хостом у 2022-у в Італії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Paul Oscar - Iceland - Dublin 1997. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Blue - United Kingdom - Düsseldorf 2011. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Hovi Star - Israel - Stockholm 2016. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ staff, T. O. I. Israeli entrant to Eurovision says humiliated at Russian airport for being gay. www.timesofisrael.com (амер.). Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Douwe Bob - Netherlands - Stockholm 2016. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Granger, Anthony (10 березня 2016). Netherlands: Douwe Bob Comes Out As Bi. Eurovoix (en-GB) . Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Montenegro Eurovision Singer Hits Wrong Note Back Home. Balkan Insight (амер.). 21 квітня 2017. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Slavko Kalezić - Montenegro - Kyiv 2017. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Saara Aalto - Finland - Lisbon 2018. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ MELOVIN - Ukraine - Lisbon 2018. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Melovin зробив камінгаут на Atlas Weekend. Як на це відреагували українці. BBC News Україна (укр.). 6 липня 2021. Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Le youtubeur Bilal Hassani, idole queer des jeunes, représentera la France à l’Eurovision. Le Monde.fr (фр.). 27 січня 2019. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Shalom, Nir Raz (4 грудня 2018). Congrats to “Tom Hugo” Married His Partner Today. ESCBEAT (амер.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ https://twitter.com/actualmontaigne/status/1308748804649181185. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ 'I pushed being gay deep down inside me' - Eurovision hopeful Lesley Roy. independent (англ.). Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Eurovision's Vasil is ready to be a voice for LGBTQ people in North Macedonia and the Balkans. Attitude.co.uk (англ.). 2 травня 2021. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Jeangu Macrooy: 10 facts about the Netherlands' Eurovision 2021 singer. wiwibloggs (амер.). 23 березня 2021. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ News.de-Redaktion. Jendrik Sigwart privat: Mit Freund Jan in Rotterdam? Das ist unser ESC-Kandidat 2021. News.de (нім.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Eurovision star Roxen comes out as non-binary in powerfully frank chat with fans. PinkNews | Latest lesbian, gay, bi and trans news | LGBT+ news (en-GB) . 3 серпня 2021. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Kelly, Emma (21 травня 2021). Iceland's Eurovision entry warms queer hearts as singer waves pansexual flag. Metro (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ How a Eurovision star's song about coming out became a gay anthem. news.yahoo.com (амер.). Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Roberts, Dale (3 травня 2022). LGBTIQ+ artists at Eurovision 2022. aussievision (англ.). Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ INTERVIEW: Katrina Leskanich - THEGAYUK (en-GB) . 29 червня 2013. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Final of Birmingham 1998. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Dana International - Israel - Birmingham 1998. Eurovision.tv (en-gb) . Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ H, Douglas (22 жовтня 2015). I Am A Lesbian! – Marija Serifovic Opens Up In Her Film “Confession”. InSerbia News (амер.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Eurovision winner Loreen comes out as bisexual. Topics (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 26 травня 2022.