Перейти до вмісту

Вижниця

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вижниця
Герб Вижниці Прапор Вижниці
Зверху донизу: Вид на Вижницю зі сторони села Виженка, Ратуша та пам'ятник Лук'янові Кобилиці, Дмитрівська церква, Садиба єврея-лісопромисловця, Будівля районної лікарні, Михайлівська (Миколаївська) церква.
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Вижницький район
Тер. громада Вижницька міська громада
Засноване 1158
Статус міста з 1904 року
Населення 3803 (01.01.2022)[1]
Площа 9,1 км²
Поштові індекси 59200
Телефонний код +380-3730
Координати 48°15′00″ пн. ш. 25°11′30″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 356 м
Водойма р. Черемош, Виженка
Назва мешканців вижнича́нин
вижнича́нка
вижнича́ни
День міста остання субота травня
Відстань
Найближча залізнична станція Вижниця
До обл./респ. центру
 - фізична 54 км
 - автошляхами 70 км
До Києва
 - автошляхами 584 км
Міська влада
Адреса 59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вижниця, вул. Українська, 34
Вебсторінка Вижницька міськрада
Міський голова Чепіль Олексій Георгійович

Вижниця у Вікісховищі

Карта
Вижниця. Карта розташування: Україна
Вижниця
Вижниця
Вижниця. Карта розташування: Чернівецька область
Вижниця
Вижниця
Мапа

Ви́жниця — місто в Україні, у Чернівецькій області, адміністративний центр Вижницької міської громади та Вижницького району.

Географія

[ред. | ред. код]

Місто розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, у межах Вижницької улоговини, за 72 км автошляхами від обласного центру.

Клімат

[ред. | ред. код]
Кліматограма Вижниці
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
41
 
 
−1
−8
 
 
45
 
 
1
−7
 
 
66
 
 
6
−4
 
 
77
 
 
12
2
 
 
106
 
 
17
7
 
 
130
 
 
20
11
 
 
128
 
 
22
13
 
 
94
 
 
22
12
 
 
79
 
 
17
8
 
 
62
 
 
12
3
 
 
49
 
 
6
−1
 
 
51
 
 
1
−5
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 928 мм.

Джерело: Vyzhnytsia. Chernivtsi Oblast. Climate-Data.org (англ.)[2]

Природа

[ред. | ред. код]

Неподалік від міста розташований Вижницький національний природний парк (адміністративна будівля — у селищі Берегомет).

Природоохоронні об'єкти

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]

Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як городок на Черемоші під 1158 роком. За іншими даними, перша згадка про місто на кордоні Молдавського князівства міститься у молдовському літописі за 1501 рік.

Герб часів Румунії

У 15141574 роках місто перебувало під владою турків, оскільки Молдавія потрапила у васальну залежність від них.

До 1774 року Вижниця входила до складу Молдовського князівства, після цього — Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 року — Австро-Угорщини).

Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.

Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (17901812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля. Основна маса міщан займалась торгівлею і ремеслами.

Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817—1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848—1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук'яна Кобилиці.

1855 року Вижниця стала адміністративним центром Вижницького повіту.

У середині ХІХ ст. на громадській печатці Вижниці виступало зображення селянина з серпом і ціпом у руках. У 1910-х рр. місто користувалося складнішим гербом (підтвердженим у 1932 р. румунською владою, з незначною зміною в кольорах): на блакитному щиті — селянин-плотар, що править дерев'яним плотом; у зеленій голові щита три смереки.[3]

Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни. До складу міста включене село Рівня — тепер це західна частина міста, відділена річкою Виженка.

З 24 серпня 1991 року Вижниця — у складі незалежної України.

Унаслідок адміністративно-територіальної реформи в Україні з 2020 року місто — адміністративний центр Вижницького району.

Населення [4][5][1]

[ред. | ред. код]

З населенням близько 3,9 тис. осіб (на початок 2023 року)[6], Вижниця, попри свій міський статус, менша за населенням ніж селище Берегомет, місто Вашківці та кілька сіл Вижницького району. Але агломерація Вижниці зі довколишніми селами та селищами може досягати близько 25-30 тисяч населення в цілому.

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[7]:

Національність Відсоток
українці 94.61%
росіяни 4.13%
молдовани 0.35%
румуни 0.24%
інші/не вказали 0.67%

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Кількість та частка населення за рідною мовою, відповідно до Перепису населення України 2001 року:[8]

Рідна мова Кількість Частка (%)
Загалом 4917 100.00
Українська мова 4672 95.02
Російська мова 220 4.47
Румунська мова 5 0.2
Молдавська мова 9 0.18
Польська мова 2 0.04
Білоруська мова 1 0.02
Німецька мова 1 0.02
Інші мови 2 0.04

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Архітектури

[ред. | ред. код]
  • Дмитрівська церква (XIX ст.);
  • Миколаївська церква (кін. XIX ст.);
  • Петропавлівський костел (XIX ст.);
  • Міська синагога (XIX ст.);
  • Вокзал станції Вижниця (австрійських часів);
  • Вижницька ратуша (будинок міської ради, початок ХХ ст.);
  • Будинок Анни Москви-Голоти (Шухевича,13).

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

Освіта, культура

[ред. | ред. код]

Навчальні заклади

[ред. | ред. код]

Музеї

[ред. | ред. код]
Музей-садиба Назарія Яремчука «Смерекова хата»
  • музей-садиба Назарія Яремчука при місцевій школі-інтернаті (вул. Шухевича);
  • музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (вул Українська, 76).
  • музей-садиба Назарія Яремчука «Смерекова хата» (вул. Н. Яремчука, 45)

Відомі персоналії

[ред. | ред. код]

Уродженці

[ред. | ред. код]

Навчались, працювали

[ред. | ред. код]

Пов'язані з Вижницею

[ред. | ред. код]

Дідичі

[ред. | ред. код]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Світлини

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Vyzhnytsia. Chernivtsi Oblast [Архівовано 20 липня 2021 у Wayback Machine.] Climate-Data.org (англ.)
  3. Grămadă N. Vechile peceți săteşti bucovinene. — Cernăuți, 1940. — P. 247.
  4. Україна / Ukrajina. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 20 липня 2021.
  5. Населення. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  6. https://rada.info/upload/users_files/04062096/b3cf90c972cda62800b45a370fe75383.docx
  7. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  8. Linguistic composition, Cernivecka oblast: 2001 census [Архівовано 24 липня 2021 у Wayback Machine.] pop-stat.mashke.org
  9. Офіційний сайт Вижницького коледжу прикладного мистецтва. Архів оригіналу за 25 травня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
  10. а б Колодяжний Володимир. Кузня краси // Україна молода. — 2013. — № 158 (4598) (30 жовт., середа). — С. 11.
  11. Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 1090 (книга) (1109 інтернет). (пол.)
  12. Вижницька громада та комуна Мілішівці побраталися. decentralization.gov.ua. Процитовано 2 січня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]