Вижниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вижниця
Vygnytsa city gerb.png Vygnyt h.gif
Герб Вижниці Прапор Вижниці
Вижниця
Вижниця на мапі Чернівецької області
Вижниця на мапі Чернівецької області
Вижниця
Вижниця на мапі України
Вижниця на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернівецька область
Район Вижницький район
Рада Вижницька міська рада
Код КОАТУУ 7320510100
Засноване 1158
Статус міста з 1904 року
Населення 4 068 (01.01.2016)
Площа 2,7 км²
Поштові індекси 59200
Телефонний код +380-3730
Координати 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д. / 48.24528; 25.18222Координати: 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д. / 48.24528; 25.18222
Висота над рівнем моря 356 м
Водойма р. Черемош, Виженка
День міста остання субота травня
Відстань
Найближча залізнична станція Вижниця
До обл./респ. центру
 - фізична 54 км
 - автошляхами 70 км
До Києва
 - автошляхами 584 км
Міська влада
Адреса 59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вижниця, вул. Українська, 34
Веб-сторінка Вижницька міськрада
Міський голова Чепіль Олексій Георгійович

Commons-logo.svg Вижниця у Вікісховищі

Ви́жниця — місто в Україні в Чернівецькій області, районний центр Вижницького району.

Місто розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, в межах Вижницької улоговини, за 70 км від обласного центру. З населенням 4 тис. осіб (на початок 2016 року), Вижниця, попри свій міський статус, менша за населенням за смт Берегомет, місто Вашківці та кількох сіл Вижницького району.

Історія[ред.ред. код]

Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як городок на Черемоші під 1158 роком. За іншими даними, перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік.

Герб часів Румунії

У 15141574 роках місто перебувало під владою турків.

До 1774 року Вижниця була підпорядкована Молдовському князівству, пізніше — Австро-Угорщині.

Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.

Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (17901812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля. Основна маса міщан займалась торгівлею і ремеслами.

Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817—1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848—1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук'яна Кобилиці.

1855 року Вижниця стала повітовим центром.

Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни.

Навчальні заклади[ред.ред. код]

Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка (раніш — Вижницьке училище прикладного мистецтва)[1]

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Навчались[ред.ред. код]

Тут почали творче життя народні артисти України Левко Дутковський (засновник ансамблю «Смерічка»), солісти «Смерічки» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, заслжений діяч мистецтв України, художник-модельєр Алла Дутковська.

З Вижницею пов'язані імена відомих діячів української культури: Юрія Федьковича, Корнелія Устияновича, Лесі Українки, Івана Франка, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Гната Хоткевича.

Дідичі[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Дмитрівська церква (XIX ст.);
  • Миколаївська церква (кін. XIX ст.);
  • Петропавлівський костел (XIX ст.);
  • синагога (XIX ст.);
  • вокзал станції Вижниця, австрійських часів;
  • Вижницька ратуша (будинок міської ради, початок ХХ ст.);
  • будинок Москви-Голоти (вул Миру, 13).

Музеї[ред.ред. код]

Вижниця, будівля краєзнавчого музею (коледжу прикладного мистецтва)
  • музей-садиба Назарія Яремчука при місцевій школі-інтернаті (вул Миру);
  • музей поета Миколи Марфієвича;
  • музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (вул Українська, 76).

Література[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Офіційний сайт Вижницького коледжу прикладного мистецтва
  2. Володимир Колодяжний. Кузня краси / газета «Україна молода», № 158 (4598) від 30 жовтня 2013 (середа). с. 11
  3. Володимир Колодяжний. Кузня краси… с. 11
  4. Jerzy Dunin-Borkowski. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich.— Lwów, 1909.— S. 1090 (книга) (1109 інтернет). (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.