Вижниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вижниця
Vygnytsa city gerb.png Vygnyt h.gif
Герб Вижниці Прапор Вижниці
Vyzhnycia.jpg
Vyzhenka Mykolaivska church DSC 5600 73-205-0015.jpgВижниця 28.jpg
Вижниця Костьол (Петра і Павла).jpgВижниця Михайлівська (Миколаївська) церква.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Вижницький район
Громада Вижницька міська громада
Код КОАТУУ: 7320510100
Засноване 1158
Статус міста з 1904 року
Населення 4032 (01.01.2017)[1]
Площа 9,1 км²
Поштові індекси 59200
Телефонний код +380-3730
Координати 48°15′00″ пн. ш. 25°11′30″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 356 м
Водойма р. Черемош, Виженка
День міста остання субота травня
Відстань
Найближча залізнична станція Вижниця
До обл./респ. центру
 - фізична 54 км
 - автошляхами 70 км
До Києва
 - автошляхами 584 км
Міська влада
Адреса 59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вижниця, вул. Українська, 34
Вебсторінка Вижницька міськрада
Міський голова Чепіль Олексій Георгійович

Commons-logo.svg Вижниця у Вікісховищі

Карта
Вижниця. Карта розташування: Україна
Вижниця
Вижниця
Вижниця. Карта розташування: Чернівецька область
Вижниця
Вижниця

Ви́жниця — місто в Україні в Чернівецькій області, центр Вижницького району і Вижницької міської громади.

Місто розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, у межах Вижницької улоговини, за 70 км від обласного центру. З населенням 4 тис. осіб (на початок 2016 року), Вижниця, попри свій міський статус, менша за населенням за смт Берегомет, місто Вашківці та кількох сіл Вижницького району.

Природа[ред. | ред. код]

Неподалік від міста розташований Вижницький національний природний парк (адміністративна будівля — у смт смт Берегомет).

Природоохоронні об'єкти[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як городок на Черемоші під 1158 роком. За іншими даними, перша згадка про місто на кордоні Молдавського князівства міститься у молдовському літописі за 1501 рік.

Герб часів Румунії

У 15141574 роках місто перебувало під владою турків, оскільки Молдавія потрапила у васальну залежність від них.

До 1774 року Вижниця входила до складу Молдовського князівства, після цього — Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 року — Австро-Угорщини).

Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.

Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (17901812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля. Основна маса міщан займалась торгівлею і ремеслами.

Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817—1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848—1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук'яна Кобилиці.

1855 року Вижниця стала повітовим центром.

Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни. До складу міста включене село Рівня — тепер це західна частина міста, відділена річкою Виженка.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Архітектури[ред. | ред. код]

  • Дмитрівська церква (XIX ст.);
  • Миколаївська церква (кін. XIX ст.);
  • Петропавлівський костел (XIX ст.);
  • синагога (XIX ст.);
  • вокзал станції Вижниця, австрійських часів;
  • Вижницька ратуша (будинок міської ради, початок ХХ ст.);
  • будинок Москви-Голоти (вул Миру, 13).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Освіта, культура[ред. | ред. код]

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку
Ратуша, пам'ятник Лук'янові Кобилиці
  • музей-садиба Назарія Яремчука при місцевій школі-інтернаті (вул Миру);
  • музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (вул Українська, 76).
  • музей-садиба Назарія Яремчука «Смерекова хата» (Рівня)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Навчались, працювали[ред. | ред. код]

Пов'язані з Вижницею[ред. | ред. код]

Дідичі[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Офіційний сайт Вижницького коледжу прикладного мистецтва
  3. а б Колодяжний Володимир. Кузня краси // Україна молода. — 2013. — № 158 (4598) (30 жовт., середа). — С. 11.
  4. Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, 1909. — S. 1090 (книга) (1109 інтернет). (пол.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]