Вижниця
| Вижниця | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
 | |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Регіон | Чернівецька область | ||||||
| Район | Вижницький район | ||||||
| Рада | Вижницька міська рада | ||||||
| Код КОАТУУ | 7320510100 | ||||||
| Засноване | 1158 | ||||||
| Статус міста | з 1904 року | ||||||
| Населення | ▼ 4032 (01.01.2017)[1] | ||||||
| Площа | 9 км² | ||||||
| Поштові індекси | 59200 | ||||||
| Телефонний код | +380-3730 | ||||||
| Координати | 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д.Координати: 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д. | ||||||
| Висота над рівнем моря | 356 м | ||||||
| Водойма | р. Черемош, Виженка | ||||||
| День міста | остання субота травня | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Вижниця | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - фізична | 54 км | ||||||
| - автошляхами | 70 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - автошляхами | 584 км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | 59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вижниця, вул. Українська, 34 | ||||||
| Вебсторінка | Вижницька міськрада | ||||||
| Міський голова | Чепіль Олексій Георгійович | ||||||
|
| |||||||
Ви́жниця — місто в Україні в Чернівецькій області, районний центр Вижницького району.
Місто розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, у межах Вижницької улоговини, за 70 км від обласного центру. З населенням 4 тис. осіб (на початок 2016 року), Вижниця, попри свій міський статус, менша за населенням за смт Берегомет, місто Вашківці та кількох сіл Вижницького району.
Природа[ред. | ред. код]
Неподалік від міста розташований Вижницький національний природний парк (адміністративна будівля — у смт смт Берегомет).
Природоохоронні об'єкти[ред. | ред. код]
- Черемоський іхтіологічний заказник (частково)
- Два платани (пам'ятка природи)
- Коркове дерево (пам'ятка природи)
- Вижницька мінеральна (пам'ятка природи)
- Вижницький парк
Історія[ред. | ред. код]
Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як городок на Черемоші під 1158 роком. За іншими даними, перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік.
У 1514–1574 роках місто перебувало під владою турків.
До 1774 року Вижниця входила до складу Молдовського князівства, після цього — Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 року — Австро-Угорщини).
Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.
Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (1790–1812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля. Основна маса міщан займалась торгівлею і ремеслами.
Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817—1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848—1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук'яна Кобилиці.
1855 року Вижниця стала повітовим центром.
Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни. До складу міста включене село Рівня — тепер це західна частина міста, відділена річкою Виженка.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Архітектури[ред. | ред. код]
- Дмитрівська церква (XIX ст.);
- Миколаївська церква (кін. XIX ст.);
- Петропавлівський костел (XIX ст.);
- синагога (XIX ст.);
- вокзал станції Вижниця, австрійських часів;
- Вижницька ратуша (будинок міської ради, початок ХХ ст.);
- будинок Москви-Голоти (вул Миру, 13).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- Лук'янові Кобилиці;
- пам'ятна дошка Іванові Миколайчуку (на будівлі кінотеатру ім. Т. Г. Шевченка);
- Тарасу Шевченку;
- Темістоклю Вірсті;
- Валерію Васькову;
- барельєф Манолію Попадюку;
- меморіальна дошка І.Франку, Лесі Українці та О. Кобилянській;
- Н. Яремчуку
Освіта, культура[ред. | ред. код]
Навчальні заклади[ред. | ред. код]
- Вижницька гімназія
- Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені В. Ю. Шкрібляка (раніш — Вижницьке училище прикладного мистецтва , потім — Вижницький коледж прикладного мистецтва )[2]
- Вижницька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Юрія Федьковича
- Вижницька спеціалізована школа імені Н. Яремчука
Музеї[ред. | ред. код]
.jpg)
- музей-садиба Назарія Яремчука при місцевій школі-інтернаті (вул Миру);
- музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (вул Українська, 76).
- музей-садиба Назарія Яремчука "Смерекова хата" (Рівня)
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Отто Премінґер — видатний американський кінорежисер та продюсер.
- Герард Ціолек — польський архітектор.
- Бург Йосиф Кунович — єврейський письменник, громадський діяч. Заслужений працівник культури України.
- Дутка-Жаворонкова Вікторія Валеріївна — мистецтвознавець.
- Теодор Тарнавський — доктор теології, ректор Чернівецького університету у 1892—1893 навчальному році, громадський діяч.
- Мирослава Єжеленко — українська естрадна співачка часів СРСР, співала дуетом з Назарієм Яремчуком.
- Оксана Радул — українська естрадна співачка, солістка Естрадного оркестру ДСНС України.
Навчались, працювали[ред. | ред. код]
- Жуковський Едуард Федорович — український графік, заслужений працівник культури України, навчався, працював викладачем, директором Вижницького коледжу прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка;
- Василь Зінкевич — народний артист України[3].
- Іван Остафійчук — народний художник України, лауреат Шевченківської премії[3].
- Жаворонков Валерій Павлович — український художник - педагог. Член Національної спілки художників України від 1971 року. Заслужений працівник культури України (2006),навчався, працював викладачем, директором Вижницького коледжу прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка, був депутатом міської ради чотирьох скликань.
- Баричев Іван Сергійович — український педагог-художник, працював у Вижницькому училищі прикладного мистецтва.
Пов'язані з Вижницею[ред. | ред. код]
- Діячі української культури: Юрій Федькович, Корнелій Устиянович, Леся Українка, Іван Франко, Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Гнат Хоткевич.
- Тут почали творче життя народні артисти України Левко Дутковський (засновник ансамблю «Смерічка»), солісти «Смерічки» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, заслужений діяч мистецтв України, художник-модельєр Алла Дутковська.
Дідичі[ред. | ред. код]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Герб та прапор Вижницького району розробив Жаворонков Валерій Павлович — художник-педагог, Заслужений працівник культури України, Член Національної спілки художників України.
- Герб міста Вижниця також розробив Жаворонков Валерій Павлович.
Світлини[ред. | ред. код]
Будинок дитячої та юнацької творчості
Будинок, у якому жив Федькович Ю. А., вул. Загула, 7
Дмитрівська церква (дер.)
Костьол Петра і Павла
Михайлівська (Миколаївська) церква
Колишня садиба єврея-лісопромисловця
Будинок народної творчості та дозвілля (Стара синагога)
Старе єврейське кладовище
Міст між Чернівецькою та Івано-Франківською областями з Вижниці до Кутів
.jpg)
_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Офіційний сайт Вижницького коледжу прикладного мистецтва
- ↑ а б Колодяжний Володимир. Кузня краси // Україна молода. — 2013. — № 158 (4598) (30 жовт., середа). — С. 11.
- ↑ Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, 1909. — S. 1090 (книга) (1109 інтернет). (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Вижниця // Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989. — Т. 1. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0. — С. 171.
- Історія міст і сіл УРСР. Чернівецька область. — Київ: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1969. — С. 19, 22, 27, 29, 92, 98-110, 121, 122, 125, 132, 158, 164, 167, 170, 174, 175, 177, 390, 461, 467, 473, 481, 490, 499—501.
- Колодій В. Д. Вижниця: Путівник. — Ужгород, 1982.
- Савченко І. В. Вижниця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 506. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Чепіль О. Г. Вижниця // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 393. — ISBN 966-02-3354-X.
- Wyżnica… miasto powiatowe // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 165. (пол.)
- Riwna 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 644. (пол.)
- Ковтун В. В., Степаненко А. В. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К. : Вища школа, 1990. — С. 262. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вижниця |
- Вижниця
- Вижниця (фото)
- S-Електрик (Послуги електрика в Вижниці)
- Старі фото Вижниці[недоступне посилання з червня 2019]
| |||||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |