Вижниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вижниця
Vygnytsa city gerb.png Vygnyt h.gif
Герб Вижниці Прапор Вижниці
Vyzhnycia.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернівецька область
Район Вижницький район
Рада Вижницька міська рада
Код КОАТУУ 7320510100
Засноване 1158
Статус міста з 1904 року
Населення ▼ 4032 (01.01.2017)[1]
Площа 2,7 км²
Поштові індекси 59200
Телефонний код +380-3730
Координати 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д. / 48.24528; 25.18222Координати: 48°14′43″ пн. ш. 25°10′56″ сх. д. / 48.24528° пн. ш. 25.18222° сх. д. / 48.24528; 25.18222
Висота над рівнем моря 356 м
Водойма р. Черемош, Виженка
День міста остання субота травня
Відстань
Найближча залізнична станція Вижниця
До обл./респ. центру
 - фізична 54 км
 - автошляхами 70 км
До Києва
 - автошляхами 584 км
Міська влада
Адреса 59200, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вижниця, вул. Українська, 34
Веб-сторінка Вижницька міськрада
Міський голова Чепіль Олексій Георгійович

Commons-logo.svg Вижниця у Вікісховищі

Карта
Вижниця. Карта розташування: Україна
Вижниця
Вижниця
Вижниця. Карта розташування: Чернівецька область
Вижниця
Вижниця

Ви́жниця — місто в Україні в Чернівецькій області, районний центр Вижницького району.

Місто розташоване на межі Чернівецької та Івано-Франківської областей, на річках Черемоші та Виженці, в межах Вижницької улоговини, за 70 км від обласного центру. З населенням 4 тис. осіб (на початок 2016 року), Вижниця, попри свій міський статус, менша за населенням за смт Берегомет, місто Вашківці та кількох сіл Вижницького району.

Природа[ред. | ред. код]

Неподалік від міста розташований Вижницький національний природний парк (адміністративна будівля — у смт смт Берегомет).

Прородоохоронні об'єкти[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Коли виникла Вижниця, докладно невідомо. За однією з версій місто вперше згадується в літописах як городок на Черемоші під 1158 роком. За іншими даними, перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік.

Герб часів Румунії

У 1514–1574 роках місто перебувало під владою турків.

До 1774 року Вижниця входила до складу Молдовського князівства, після цього — Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 року — Австро-Угорщини).

Вижниця розвивалася як торгове поселення, тісно пов'язане з гірськими і низинними районами Буковини, славилася хорошими ярмарковими традиціями. Статус ярмаркового місця поселення отримало 1767 року.

Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (1790–1812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля. Основна маса міщан займалась торгівлею і ремеслами.

Жорстока експлуатація, свавілля чиновників і дідичів викликали масові виступи і хвилювання серед народних мас. Населення гір піднялось на антифеодальну боротьбу. В 1817—1830 роках поблизу Вижниці діяв загін опришків, очолюваний Мироном Штолюком. В 1848—1849 роках вижницькі селяни брали участь в антифеодальному русі під керівництвом Лук'яна Кобилиці.

1855 року Вижниця стала повітовим центром.

Місто сильно постраждало в часи Першої світової війни.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Архітектури[ред. | ред. код]

  • Дмитрівська церква (XIX ст.);
  • Миколаївська церква (кін. XIX ст.);
  • Петропавлівський костел (XIX ст.);
  • синагога (XIX ст.);
  • вокзал станції Вижниця, австрійських часів;
  • Вижницька ратуша (будинок міської ради, початок ХХ ст.);
  • будинок Москви-Голоти (вул Миру, 13).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Лук'янові Кобилиці
  • пам'ятна дошка Іванові Миколайчуку (на будівлі кінотеатру ім. Т. Г. Шевченка)

Освіта, культура[ред. | ред. код]

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку
Ратуша, пам'ятник Лук'янові Кобилиці
Вижниця, будівля краєзнавчого музею (коледжу прикладного мистецтва)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Навчались, працювали[ред. | ред. код]

Пов'язані з Вижницею[ред. | ред. код]

Дідичі[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

  • Будинок дитячої та юнацької творчості

  • Будинок, у якому жив Федькович Ю. А., вул. Загула, 7

  • Дмитрівська церква (дер.)

  • Костьол Петра і Павла

  • Михайлівська (Миколаївська) церква

  • Колишня садиба єврея-лісопромисловця

  • Будинок народної творчості та дозвілля

  • Старе єврейське кладовище

  • Міст між Чернівецькою та Івано-Франківською областями з Вижниці до Кутів

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ Офіційний сайт Вижницького коледжу прикладного мистецтва
  3. ↑ а б Колодяжний Володимир. Кузня краси // Україна молода. — 2013. — № 158 (4598) (30 жовт., середа). — С. 11.
  4. ↑ Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, 1909. — S. 1090 (книга) (1109 інтернет). (пол.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вижниця
Vygnytskiy rayon prapor.png Населені пункти Вижницького району
Міста:
Смт:
Села:
Міста:
Смт:
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вижниця&oldid=22941440