Виконавчий офіс Президента США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виконавчий офіс Президента США
Seal of the Executive Office of the President of the United States 2014.svg
Загальна інформація
Країна Flag of the United States.svg США
Дата створення 1939
Кількість співробітників
  • 4000 осіб
Підвідомчі органи Council on Environmental Qualityd, Council of Economic Advisersd, United States Digital Serviced, Офіс менеджменту та бюджету США, Рада національної безпеки США, Office of Science and Technology Policyd, Office of Administrationd, Офіс торгового представника США, White House Officed, Office of National Drug Control Policyd, United States Homeland Security Councild і Opening Our Country Councild
whitehouse.gov/administration/eop/

Виконавчий офіс президента США (англ. Executive Office of the President, EOP) — бюрократичний апарат, який підпорядковується безпосередньо президенту США і включає його помічників і радників, а також адміністративно-технічний персонал різного рівня. В українських ЗМІ згадується як адміністрація президента США. Виконавчий офіс очолює глава апарату Білого дому. Із 30 березня 2020 року його обов'язки тимчасово виконує Марк Медоуз.

Історія[ред. | ред. код]

Будівля Виконавчого офісу Президента США

У 1939 році під час другого терміну Франкліна Рузвельта були закладені основи сучасного апарату Білого дому. На основі рекомендацій створеної Комітетом Браунлоу, Рузвельт зміг переконати Конгрес США затвердити Закон про реорганізацію 1939 року. Після прийняття з'явився Виконавчий офіс[1], підпорядкований безпосередньо президентові. Тоді в його структуру входив Офіс Білого дому і Бюро бюджету, прабатько сьогоднішнього Адміністративно-бюджетного управління, яке було створено в 1921 році і до цього входило в структуру Міністерства фінансів США. Спочатку в тільки створеній структурі збільшення розміру персоналу було досить скромним. Але саме його створення заклало основу для великого і складно структурованого апарату співробітників Білого дому, який з'явиться вже після Рузвельта.[2]

Внесок Рузвельта значний, особливо на тлі його попередників на посаді президента. Томас Джефферсон мав в своєму розпорядженні одного кур'єра і одного секретаря, яким платив зарплату зі своєї кишені. Це тривало до 1857 року, коли Конгрес виділив гроші для найму клерка. Під час президентства Гранта Улісса штат збільшився до трьох. До 1900 року співробітниками Білого дому були: один секретар президента (тоді головний помічник президента), два помічники секретаря, два виконавчих секретарі, стенографістка та сім інших співробітників. За Воррена Гардінга штат виріс до 31 співробітника, хоча більшість з них були конторниками. За президентства Гербера Гувера Конгрес додав два додаткових секретарі президента, одного з яких Гувер зробив своїм прес-секретарем.[3]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mosher, Frederick C. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-8173-4829-8.
  2. Relyea, Harold C. (2008-03-17). The Executive Office of the President: An Historical Overview (PDF) (en). Congressional Research Service. Процитовано 2008-04-14. 
  3. Burke, John P. Administration of the White House. Miller Center of Public Affairs, University of Virginia. Архів оригіналу за 2010-11-17. Процитовано 2009-06-06.