Вилкове
| Вилкове | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
   .jpg) | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Одеська область | ||||||||
| Район |  Ізмаїльський район
| ||||||||
| Громада | Вилківська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ: | UA51080010010086017 | ||||||||
| Засноване | 1746 | ||||||||
| Статус міста | з 1762 року | ||||||||
| Населення | ▼ 7712 (на 01.01.2022) | ||||||||
| Площа | 4,6[1] км² | ||||||||
| Густота населення | 2365 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 68355 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4843 | ||||||||
| Координати | 45°23′57″ пн. ш. 29°35′37″ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 0 м | ||||||||
| Водойма | Дунай | ||||||||
| Назва мешканців | ви́лківець ви́лківка ви́лківці | ||||||||
| День міста | 25 травня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Дзинілор | ||||||||
| До станції | 63 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 226 км | ||||||||
| - автошляхами | 207 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 668 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18 | ||||||||
| Вебсторінка | https://vylkivska-gromada.gov.ua/ | ||||||||
| Міський голова | Матвій Іванов | ||||||||
|
| |||||||||
Ви́лкове, або Ви́лків[2] — місто в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України, в Ізмаїльському районі, Одеської області. Цей останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море називають українською Венецією. Відстань до обласного центру по автошляху Т 1628 становить приблизно 207 км. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади.[3]
У місті розміщений Усть-Дунайський морський торговельний порт. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Вилкове — Периправа.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано у 1762 році.
Теперішньою назвою місто зобов'язане своєму географічному положенню, де Дунай розділяється на кілька рукавів, утворюючи своєрідну «вилку»[4][5]
Це місто також відоме своїми численними водними каналами (місцеві жителі називають їх єриками), що прориті вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль. Місто налічує близько 11000 мешканців (на 2001 рік), з них близько 70 % — росіяни-липовани, близько 25 % — українці, а також румуни, молдовани, гагаузи та болгари.
Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці-липовани, решта — вірні Української Православної Церкви Московського патріархату. В місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна — УПЦ МП.
З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).
У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.
Поблизу міста створено ботанічний заказник місцевого значення Ліски.
Клімат[ред. | ред. код]
За класифікацією Кеппена клімат Вилкового визначається як Вологий континентальний (Dfa), близький до субтропічного (Cfb). Переважна температура січня – +1,2 градуса Цельсія, липня – +24,0 градуса Цельсія..[6]
| Клімат Вилкове | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 2,5 | 3,2 | 6,8 | 13,5 | 19,5 | 23,8 | 26 | 25,8 | 21,9 | 16,1 | 10,1 | 5,2 | 14,5 |
| Середня температура, °C | −0,2 | 0,6 | 4 | 10,3 | 16 | 20,2 | 22,2 | 22 | 18,2 | 12,6 | 7,2 | 2,6 | 11,3 |
| Середній мінімум, °C | −2,9 | −1,9 | −1,3 | 7,1 | 12,6 | 16,7 | 18,5 | 18,2 | 14,5 | 9,2 | 4,3 | 0 | 8,1 |
| Температура води, °C | 5,8 | 4,7 | 5,7 | 10 | 16,2 | 21,1 | 23,7 | 24,5 | 21,2 | 17 | 12,7 | 8,8 | 14,3 |
| Норма опадів, мм | 24 | 27 | 20 | 25 | 34 | 40 | 36 | 32 | 36 | 21 | 29 | 30 | 354 |
| Джерело: Climate-Data.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 червня 2022. | |||||||||||||
Населення[ред. | ред. код]
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|---|---|
| 8767 | 9873 | 10 302 | 11 022 | 9426 | 8278 |
| українська мова | російська | молдовська | болгарська |
|---|---|---|---|
| 15,34 % | 83,46 % | 0,54 % | 0,28 % |
| українці | росіяни | молдавани | гагаузи [7] |
|---|---|---|---|
| 26.48 % | 69.99 % | 1,2 % | 0,3 % |
Релігія[ред. | ред. код]
Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці — липовани, решта — віруючі Української православної церкви (Московський патріархат) і протестанти. З середини XIX століття в Вилковому існував чоловічий старообрядницький Петропавлівський монастир, закритий радянською владою в 1948 році. На згадку про нього споруджено каплицю. Діють дві старообрядницьких церкви (Нікольська церква і Різдва Пресвятої Богородиці) і три православні храми (Миколаївський, Серафимовский і Свято-Троїцький). Також в місті розташовані три протестантських церкви: одна належить баптистському руху; друга — п'ятидесятницькому руху, а третя є частиною Української Протестантської Церкви «Нове Покоління».
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Музей побуту імені Шаронова — в колекції музею картини та старовинні предмети побуту від місцевих. Заснував музей місцевий художник Олександр Шаронов.[8]
Свято-Миколаївська церква
Сучасна каплиця, споруджена в пам'ять про Вилковський Петропавлівський монастир
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Вилкове. Основна будівля храму побудована до 1857, дзвіниця - 1873
Пам'ятник рибалці
.jpg)
.JPG)
.JPG)
Вилкове у мистецтві[ред. | ред. код]
- Література
Незвичайність розташування населеного пункту привертала увагу літераторів. Булат Окуджава створив нарис «Містечко на єриках» («Літературна газета», № 122 від 11.10.1962 р.)[9] та вірш «Дунайська фантазія» (1985)[10]. У 2013 році у Вилковому було відкрито пам'ятник Булату Окуджаві у рамках міжнародного фестивального проекту «Пісня Булата на Дунаї»[11].
Про Вилково йдеться у повісті «Інше життя» Валерія Попова[ru]. У Вилковому відбувається дія книги «Трава і сонце» Анатолія Мошковського[ru] (безпосередньо назва міста не згадується, протое, воно є цілком впізнаваним).
Кулінарні традиції міста увійшли до книги «Вилкове. Рибна кухня липован. Історія, традиції, сучасність» (2013)[12].
У Вілково тривалий час мешкала й учителювала молдовсько-російська письменниця Ольга Накко. Тут народився румунський та радянський письменник Ілля Константиновський.
- Кінематограф
У Вилковому знімалося кілька фільмів. Дія українського радянського художнього фільму «Шурка обирає море» (1963) режисера Якова Хромченко починається у Вілковому.
У 1981 році вийшла музична стрічка «Про тебе» режисера Родіона Нахапетова із Вірою Глаголєвою у головній ролі.
У 2004 році вийшов художній фільм «Дванадцять стільців»[ru] («Zwölf Stühle») за однойменним романом Іллі Ільфа та Євгена Петрова у постановці німецької режисерки Ульрике Оттингер[de] зі Георгієм Делієвим в ролі Остапа Бендера. Зйомки відбувалися у Вилковому та його околицях[13][14].
Надзвичайна повінь 2018[ред. | ред. код]
У третій декаді березня 2018 року у місті розпочалася велика повінь, яка призвела до затоплення прибережних районів. Реалізується значна державна програма допомоги місцевому населенню.[15]
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Лише у місті Вилкове виробляють традиційне вино Новак (“водно-болотне вино” або “wetland wine”). Виноград та вино Новак займають важливе місце у соціальній та культурній сферах життя липован та інших мешканців міста Вилкове. Виноградарством та виноробством займаються як чоловіки, так і жінки, виготовляється вино майже в кожному дворі.[16]
Галерея[ред. | ред. код]
Туристична база "Пелікан"
Експозиція музею "Квакенбург" на острові Очаківський
Будівля Рибопереробного заводу
Подвір'я Рибопереробного заводу
Старий знак 0 км Дунаю, знаходиться на технічному дворі Офісу Дунайського заповідника, м. Вилкове
Старі хати в місті
Туристична база "Пелікан"
Вулиці Вилкова
Вулиця Різдвяна
Білогородський канал, одна із центральних «вулиць» Вилкова
Канали у Вилкові
Дунай у Вилкові
.JPG)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Географічне розташування | Вилківська міська рада. vylkivska-gromada.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2020.
- ↑ На мапі 1937 р. позначене як «Вилків». Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
- ↑ Місто Вилкове [Архівовано 28 червня 2021 у Wayback Machine.] vylkivska-gromada.gov.ua
- ↑ Вилкове – місто на воді (укр.). КПІ ім. Ігоря Сікорського. Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Місто Вилкове (укр.). Вилківська міська рада. Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ Климат: Вилково - Климатический график, График температуры, Климатическая таблица - Climate-Data.org. ru.climate-data.org. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Національний склад міст | Datatowel.in.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
- ↑ Путівник Вилковим: пелікани, острови й рибний борщ. О, Море.City (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 20 січня 2020.
- ↑ Булат Окуджава. Містечко на єриках. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Булат Окуджава. Дунайская фантазия. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Александр ЛЕВІТ (31 жовтня 2013). «Как бы мне сейчас хотелось в Вилково вдруг очутиться…» (рос.). «Перший одеський портал». Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 2020-7-19.
- ↑ Інна ІЩУК (6 вересня 2013). Рецепты «Украинской Венеции» (рос.). «Порто Франко» №33. Процитовано 2020-7-19.
- ↑ Ірина ГОРДІЙЧУК (17 квітня 2020). Вірус, дунаєчка, сюрприз, …або Друга серія несподіванок від підприємців під час карантину (ua). Г-та «День». Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 2020-7-19.
- ↑ «Двенадцать стульев» по-немецки. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
- ↑ Дунай вийшов із берегів. «Місто на воді» Вилкове потерпає від повені /УНН, 24.3.2018/. Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 24 березня 2018.
- ↑ Ковчег смаку. Україна
Джерела[ред. | ред. код]
- Верменич Я. В. Вилкове [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 508. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Галяс В. Вилкове // Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К., 1969. — С. 488—497.
- М'ягченко Т. І. Вилкове [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Інформація та відпочинок Вилкове [Архівовано 19 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Безкоштовні місця для рибалки у Вилкове на Дунаї
- Музей г. Вилково [Архівовано 31 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Муніципальний музей особистих колекцій імені Блєщунова
- Фотографії Вилкового із сайту iloveua.org [Архівовано 28 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Вилкове — Українська Венеція на плавнях Дунаю
- Фотополювання. Вилкове [Архівовано 26 червня 2012 у Wayback Machine.]
- Документальний фільм про Вилкове та життя липован
- Відеофільм про Вилкове і Дунайський біосферний заповідник dbr.org.ua
- Вилкове — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 червня 2013 у WebCite]
- Вилкове 2020. Місто трьох дунайських гирл. Українська Венеція
| |||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||
| |||||
| |||||||||||||||||||
|
