Вилкове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вилкове
Vilkovo emblem.png
Герб Вилкового
Triturus dobrogicus - biotop Vilkovo.jpg
«Вулиця» Вилкового
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Одеська область
Район Кілійський район Кілійський район
Громада Вилківська міська громада
Код КОАТУУ 5122310300
Засноване 1746 р.
Статус міста з 1762 року
Населення 8201 (01.01.2017)[1]
Площа 3.5 км²
Густота населення 2365 осіб/км²
Поштові індекси 68355
Телефонний код +380-4843
Координати 45°23′57″ пн. ш. 29°35′37″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря м
Водойма Дунай
День міста 25 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Дзинілор
До станції 63 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 226 км
 - автошляхами 207 км
До Києва
 - автошляхами 668 км
Міська влада
Адреса 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18, буд. 47а; тел. 04843-31052
Веб-сторінка http://vilkovo.pp.ua
Міський голова Дзядзін Микола Тихонович

Commons-logo.svg Вилкове у Вікісховищі

Карта
Вилкове. Карта розташування: Україна
Вилкове
Вилкове
Вилкове. Карта розташування: Одеська область
Вилкове
Вилкове

Ви́лкове, Вилків[2] (рум. Vâlcov, рос. Вилково) — місто, розташоване в українській частині дельти Дунаю, на крайньому південному заході України, в Кілійському районі Одеської області. Це останній населений пункт на берегах Дунаю перед його впадінням в Чорне море. Відстань до обласного центру становить близько 207 км і проходить автошляхом Т 1628. Місто є адміністративним центром Вилківської міської громади.

У місті розташований Усть-Дунайський морський торговельний порт. Діє пункт контролю на кордоні з Румунією Вилкове — Переправа.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано в 1762 році.

Вилкове на початку 20-го століття

Це місто також відоме під назвою «Українська Венеція» завдяки численним каналам (місцеві жителі називають їх єриками), проритим вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль. Місто налічує близько 11000 мешканців (на 2001 рік), з них близько 70 % — росіяни-липовани, близько 25 % — українці, а також румуни, молдовани, гагаузи та болгари.

Найбільша християнська конфесія міста — православні старообрядці-липовани (близько 70 %, в основному росіяни), решта — вірні Української Православної Церкви Московського патріархату. В місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна — УПЦ.

З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).

У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.

Поблизу міста створено ботанічний заказник місцевого значення Ліски.

Населення[ред. | ред. код]

Таблиця зміни чисельності населення
1959 1970 1979 1989 2001 2016
8767 9873 10 302 11 022 9260 8278


Мовний склад населення (2001)
українська мова російська молдовська болгарська
15,34 % 83,46 % 0,54 % 0,28 %


Національний склад населення (2001)
українці росіяни молдавани гагаузи
25,5 % 70,5 % 1,2 % 0,3 %

Вилкове у мистецтві[ред. | ред. код]

У літературі[ред. | ред. код]

Цікаво, що[ред. | ред. код]

У Вилковому та околицях знімали кадри для кліпу на пісню гурту «Танок на майдані Конго» «В наступному».[3]

Надзвичайна повінь 2018[ред. | ред. код]

У третій декаді березня 2018 року у місті розпочалася велика повінь, яка призвела до затоплення прибережних районів. Реалізується значна державна програма допомоги місцевому населенню.[4]

Фотографії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]