Винищувальна авіація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Винищувач P-51 «Мустанг», США, 2008
Винищувачі F-22 «Раптор» США, 2008
Винищувач Eurofighter Typhoon, країни Євросоюзу
Історія розвитку реактивної винищувальної авіації

Вини́щувальна авіа́ція — рід тактичної авіації ВПС, а в СРСР також рід військ ППО країни. Призначена для знищення літаків і безпілотних засобів противника з метою завоювання панування в повітрі, прикриття військ і об'єктів тилу, забезпечення бойових дій інших родів і видів авіації. Може застосовуватися також для дій з наземних (морським) об'єктів (цілям) і ведення повітряної розвідки.

Сучасна винищувальна авіація має на озброєнні реактивні надзвукові літаки четвертого покоління.

Основною її зброєю є керовані ракети і скорострільні гармати. Головні способи бойових дій винищувальної авіації — перехоплення повітряних цілей з положення чергування на аеродромах і чергування в повітрі. Інколи застосовується самостійний пошук. Управління винищувальної авіацією і наведення літаків на цілі здійснюється за допомогою радіоелектронних засобів і систем.

Історія[ред.ред. код]

Винищувальна авіація виникла за часів 1-ої світової війни 1914—18, коли для боротьби з бомбардувальниками і розвідувальними літаками були створені спеціальні, невеликого розміру літаки-винищувачі, озброєні кулеметами. У 1917—1918 винищувальна авіація набула великого значення у ВПС воюючих держав. У російській армії в травні 1917 вона становила понад 50% всіх ВПС, в арміях Франції, Великої Британії, США в листопаді 1918 — 41,5%, в австрійській і німецькій арміях — близько 37%.

До 1939 питома вага винищувальної авіації у ВПС багатьох держав у зв'язку з розвитком бомбардувальної авіації значно знизився: у Великій Британії — до 28%, у Франції і Італії — до 30%, в США — до 25%, Німеччині — до 22%. Під час 2-ої світової війни 1939—45 Винищувальна авіація збільшилася кількісно і зросла її питома вага.

Винищувальна авіація в радянських ВПС на початок Німецько-радянської війни 1941—45 становила 56,2%, а до середини 1944 — 42%.

У битвах під Москвою і Сталінградом радянська винищувальна авіація відбила натиск німецької авіації і завдала їй нищівних ударів. У період контрнаступу зимою 1942—43 і в повітряній битві на Кубані весною 1943 вона завоювала панування в повітрі, остаточно закріпила його в Курській битві 1943 і міцно утримувала до кінця війни.

Класифікація винищувальної авіації[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. Г. Горбач «Над Огненной Дугой. Советская авиация в Курской битве», Издательство «Яуза», Издательство «Эксмо», Москва, 2007
  • Зимин Г. В. Тактика в боевых примерах: истребительная авиационная дивизия. — М.: Воениздат, 1982.[1]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://militera.lib.ru/science/zimin_gv/index.html Тактика в боевых примерах: истребительная авиационная дивизия


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Танк Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.