Винник Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Винник Олег Анатолійович
Основна інформація
Дата народження 31 липня 1973(1973-07-31) (50 років) або 31 липня 1974(1974-07-31)[1] (49 років)
Місце народження Вербівка, Кам'янський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Роки активності 1993 — тепер. час
Громадянство Україна і Німеччина
Професії поет, співак, композитор, актор, телеведучий, автор-виконавець
Співацький голос тенор і баритон
Жанри поп і мюзикл
Псевдоніми OLEGG
Лейбли Artur Music
Нагороди
Автограф
olegg.com
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винник.

Оле́г Анато́лійович Ви́нник (нар. 31 липня 1973(19730731), Вербівка, Черкаської області) — український співак, автор пісень та актор.[2]

Ранні роки

Народився 31 липня 1973 року в селі Вербівка Кам'янського району Черкаської області у родині працівників ферми. Пізніше родина переїхала у село Червоний Кут, де Винник закінчив середню школу[3]. Грав на гітарі в самодіяльному ВІА[4]. Виступав на сцені Черкаського товариства сліпих, членом якого була його мати, Винник Ганна Яківна[5].

Продовжив освіту в канівському училищі культури на спеціальності «Керівник самодіяльного народного хору»[6]. У рамках програми культурного обміну проходив стажування у Німеччині, зокрема, у Фірзені[7]. На вулицях Фірзена він уперше побачив афішу мюзиклу «Привид опери», після чого зацікавився цим жанром[8][9].

Після училища працював у Черкаській обласній філармонії артистом та солістом Черкаського заслуженого українського народного хору ім. Шевченка[4][10]. Паралельно готувався до роботи за кордоном — брав приватні уроки німецької[7]. У 1996—1997 роках працював за програмою Au pair у німецькому Біненбюттелі. Працював гувернером для синів тамтешнього хірурга[5][8][11]. Після закінчення робочого контракту за програмою Au pair ненадовго повернувся в Україну.

Одночасно з роботою, протягом двох років, брав приватні уроки вдосконалення техніки співу в американського піаніста, викладача вокалу Джона Лімана[en] у Гамбурзі[5]. До цих занять Олег співав баритоном, після них — вокальний спектр значно розширився, співак опанував новий для себе голосовий діапазон лірико-драматичного тенора[джерело?].

Музична кар'єра

Соліст мюзиклів

Під час перебування у Німеччині отримав пропозицію Люнебурзького театру з Нижньої Саксонії, де продовжив кар'єру, виконуючи партії в опері «То́ска» Пуччіні й опереті «Паґаніні» Леґара у театрі Люнебурга. Два роки навчався в Гамбурзі під керівництвом викладача вокалу Джона Лемана. Перші проби в жанрі мюзиклу — ролі Люченціо («Kiss me Kate» (1999—2001), Фебуса і Клопена («Der Glöckner von Notre Dame» (2001—2002). Наступні два роки виконував дві ролі у мюзиклі «Titanic»: капітана Роберта Хітченса і Брико, пасажира другого класу, а також працював в ансамблі.

Далі грав роль Жана Вальжана у мюзиклі «Знедолені»[de] («Les miserables») за однойменним романом Віктора Гюго[12]. Роль Жана Вальжана у «Знедолених» Олег Винник виконував 285 разів. Його незмінним партнером на сцені був Уве Крегер — зірка мюзиклів у Німеччині, який виконував роль інспектора Жавера. Наступною роллю стала роль Чорного принца — Смерті у мюзиклі «Елізабет» («Elisabeth»), яку Олег почав виконувати у 2005 році[13].

Для полегшення вимови європейцями свого імені взяв сценічне ім'я OLEGG[14].

З початку 2005 року виконував головну роль у мюзиклі Elisabeth — Der Tod[de] (Чорний принц, Смерть) в одному з театрів Штутгарта.

З 2007 року з мюзиклом «Les Misérables» гастролював Швейцарією.

Сольна кар'єра

Свою першу пісню «Аромат моей мечты» за словами артиста він написав у 2003 році[15]. Перші сольні виступи були ще у Німеччині. 2004 року Виступав на гала-концертах «Künstler gegen AIDS» («Митці проти СНІДу»)[13][16] та Лікарі для країн Третього світу[de] у Берліні [джерело?]. У 2005 році Винник виступав на Гала-концерті проти катастрофи в Азії «Höre auf dein Herz» («Прислухайся до свого серця») у Берліні.

У 2006 році після чергового виступу Винник зустрівся з Олександром Горбенком, бізнесменом без досвіду роботи з артистами, який став продюсером Винника в Україні[11][17].

У 2011 році співак повернувся до України й презентував дебютний альбом «Ангел»[18]. Його почали запрошувати на збірні концерти, в тому числі на Майдані Незалежності, на День міста Києва. У 2012 році він видав другий альбом «Счастье».

У 2013 році Олег Винник видав перший україномовний альбом «Роксолана»[19].

У 2019 році, за даними TopHit, Олег Винник зібрав 93 076 017 переглядів в YouTube.

У березні 2022 року випустив кавер-версію на музику гімну України на знак підтримки у протистоянні України російському воєнному вторгненню[20].

Концертна діяльність

Перші сольні концерти Винника з програмою «О тебе» відбулися 2013 року в Миколаєві та Ялті.

  • 7 жовтня 2013 року Олег Винник вирушив у всеукраїнський концертний тур, що завершився в травні 2014 року Великим сольним концертним шоу «Щастя» у Національному палаці мистецтв «Україна». Рівно сто концертів і сто аншлагів менш ніж за рік[21].
  • 8 лютого 2014 року Олег Винник представляв Україну з концертною програмою на зимових Олімпійських іграх в Сочі.
  • 20 вересня 2014 року стартував Всеукраїнський благодійний тур Олега Винника містами України в рамках спільного проєкту з Благодійним фондом «Шлях до майбутнього»[22].
  • 21 листопада відбувся Великий сольний концерт Олега Винника в Національному палаці «Україна». Прем'єра пісень «Русалка», «Кто я».
  • 31 березня та 1 квітня 2016 року відбулися два сольні концерти в Національному палаці «Україна» та презентація програми «Я не устану»[23][24].
  • З 2017 року почав збирати стадіони, вперше — у Сумах[25].
  • 5, 7 і 8 березня 2017 року Винник дав три сольних концерти в Національному палаці «Україна»[26]. Для реалізації шоу було змонтовано багаторівневу сцену з трьома подіумами. Артист презентував нову концертну програму «Моя душа» і вирушив у гастрольний тур містами України та Білорусі[27].
  • 20 травня 2018 року Олег Винник вирушив у Великий стадіонний тур, який охопив головні сцени України та Білорусі, а також більше 10-ти стадіонів, програма «Ты в курсе»[28]. 2 червня 2018 року відбувся один з найбільш масштабних концертів Винника — на Арені «Львів» артист зібрав понад 20 тис. глядачів[29]. Завершилось турне 7 листопада концертом у Київському Палаці спорту.[30]
  • 3 липня став хедлайнером фестивалю Atlas Weekend. За даними організаторів Винник зібрав 150 тисяч глядачів, що є рекордом для артиста[31][32].
  • У березні-квітні 2019 року Олег Винник здійснив мінітур із програмою «Для мене ти — золота»[33].
  • У травні 2019 року відбувся перший Європейський тур Олега Винника[34].
  • 14 травня 2019 року дав безкоштовний концерт у пам'ять про батьків у рідному селі Червоний Кут Черкаської області, зібравши понад 30 тис. глядачів[35].

Особисте життя

Винник неохоче розповідає про особисте життя українським ЗМІ після набуття популярності. 2018 року журналісти ТСН дізналися від односельців, що дружина Винника — Таїсія Сватко (сценічне ім'я — Таюне) — на рік молодша за нього. У них є син-підліток, який навчається в Німеччині[36]. Схожу інформацію повідомляв сам Винник німецькому виданню[13].

Політична діяльність

2019 року підтримав Аграрну партію на чолі з Михайлом Поплавським на парламентських виборах[37].

У вересні 2019 року знявся для пропагандистського кліпу з російськими артистами та діячами, що підтримали початок тимчасової анексії Криму: Валерія, Володимир Познер, Ігор Крутий, Тамара Гвердцителі[38]. Це викликало суттєвий резонанс серед українського суспільства, викликавши обурення у патріотично налаштованої частини населення[39]. Після цього артиста було додано до бази даних сайту «Миротворець»[40].

Робота в кіно

Паралельно з роботою в мюзиклі, молодий актор знімається в телесеріалі «Unser Charly[de]», який транслювався в 80 країнах світу протягом 10 років, в ролі Миколи Бугайова, Німеччина.

Вересень 2005 року — на запрошення провідного німецького телеканалу ZDF знімався в німецькому фільмі «Eine Liebe in Königsberg[de]» («Кохання у Кенігсберзі»), за участю зірок кіно і телебачення — Вольфганга Штумпфа[de] і Крістіана фон Берше (Німеччина), а також Чулпан Хаматової (Росія). Режисер — Пітер Кахейн[de][41]. Прем'єра фільму відбулась 30 квітня 2006 року на каналі ZDF, Німеччина.

24 травня на екрани кінотеатрів вийшла сімейна анімація «Зачарований принц», в якій співак виступив актором українського дубляжу, озвучивши головного героя — принца Філіпа[42]. Режисер мультфільму — Росс Венокур[43]. Саундтреком до мультфільму була обрана пісня з третього студійного альбому артиста «Роксолана» — «Дай мені помріяти». На цю композицію напередодні прем'єри анімаційного фільму співак знімає кліп[44][45].

4 жовтня вийшов фільм «Скажене весілля», в якому Олег Винник зіграв епізодичну роль, самого себе (камео). Режисер — Влад Дикий[46][47].

Фільмографія

  • 2003 — Документальний фільм — Les misérables — Ein Musical für Berlin — Жан Вальжан
  • 2005 — Комедійний серіал — Unser Charly — Nicolai Bugajev
  • 2006 — Комедія, драма — Eine Liebe in Königsberg — Russischer Zugbegleiter
  • 2018 — Комедія — «Скажене весілля» — камео
  • 2019 — Комедія — «Скажене весілля 2» — камео

Озвучування

  • 2018 — Зачарований принц — Принц Філіп (актор дубляжу)

Телепроєкти

Дискографія

  1. 2011— «Ангел»
  2. 2012— «Счастье»
  3. 2013— «Роксолана»
  4. 2015— «Я не устану»
  5. 2018— «Ты в курсе»
  6. 2018— «Як жити без тебе»

Відеокліпи

Рік Назва пісні Режисер Альбом
2007 «Аромат моей мечты» Андрій Рожен «Ангел»
2008 «Птица» Андрій Рожен «Ангел»
2011 «Каменная ночь» Олександр Литвиненко «Ангел»
«Ангел» Олексій Соболєв, Михайло Коротєєв «Ангел»
2012 «Игра в любовь» Oliver Sommer «Я не устану»
«Как будто нежность» Олександр Литвиненко «Ангел»
«Счастье» Алла Карналлі «Счастье»
2013 «Вовчиця» Олександр Сюткін «Роксолана»
«С Новым Годом!» Олександр Сюткін «Ангел»
2014 «Здравствуй, невеста» Андрій Кирющенко «Счастье»
2016 «Нино» Олена Вінярська «Я не устану»
2017 «Як жити без тебе» Олена Вінярська -
2018 «Дай мені помріяти» Антон Шатохін «Роксолана»
OST фільму «Зачарований Принц»
«Ты в курсе» [Lyric Video] Олена Вінярська «Ты в курсе»
«Найкращий день» Леонід Колосовский OST фільму «Скажене весілля»
2019 «Роксолана» Олена Вінярська «Роксолана»
«Пчела Майя» Олена Вінярська «Ты в курсе»
2020 «Безумная Любовь» Катя Царик
2021 «На щастя» Максим Шелковников, Денис Маноха[48]
2021 «Діаманти»

Нагороди і відзнаки

  • 2007 — «Bad Hersfeld Sommerfestspiele» — Сертифікат від бургомістра м. Бад-Герсфельд та приз глядацьких симпатій «Zuschauerpreis 2007» — спеціальна каблучка — за роль Жана Вальжана в мюзиклі «Les Miserables», Німеччина[49]
  • 2014 — переможець премії Пісня року 2014 від телеканалу «Інтер»  за пісню «Счастье»[50]
  • 2018 — Viva! Найкрасивіші — Найкрасивіший чоловік[51]
  • 2018 — M1 Music Awards. 4 сезони — Співак зими
  • 2018 — Золота Жар-птиця — «Співак року», «Народний хіт»[52]
  • 2018 — M1 Music Awards. 4 сезони — «Проєкт осені» (дует с Потапом)
  • 2018 — M1 Music Awards. 4 сезони — Співак року[53]
  • 2018 — «Найкраща пісня року» у програмі «Музична платформа» телеканалу Україна, пісня «Як жити без тебе»[54]
  • 2019 — перемога у номінації «Народний хіт» премії Золота Жар-птиця за пісню «Найкращий день» (OST «Скажене Весілля»)[55]
  • 2019  — журнал «Фокус» включив Олега Винника в ТОП-3 найуспішніших зірок українського шоу-бізнесу[56]
  • 2019  — музична премія Top Hit Music Awards, перемога у номінації «Найкращий виконавець YouTube Ukraine»

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Винник Олег. liga.net (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
  3. ↑ Свято маленької родини: Червонокутській школі № 1 — 50 років!. Жашків — моє рідне місто (укр.). 28 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  4. ↑ а б Welle (www.dw.com), Deutsche. Українець Олег Винник - зірка німецького мюзиклу | DW | 04.04.2004. DW.COM (uk-UA) . Архів оригіналу за 05.09.2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  5. ↑ а б в Лилия МУЗЫКА (17 марта 2017). Олег Винник: «Когда после операции на глазах мама увидела мир, я был самым счастливым человеком...». fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  6. ↑ ВИПУСКНИКИ | Вища Освіта | Коледж культури і мистецтв | Канев. Kkkim (рос.). Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
  7. ↑ а б Олег Винник: Людина має доводити, що вона щось може, тільки через величезну працю / Статті / «Полтавський вісник». Обласна щотижнева газета м. Полтави. www.visnyk.poltava.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
  8. ↑ а б Любов, щастя і віра - ідеологія артиста - відверте інтерв'ю Олега Винника на "Прямому" (укр.), архів оригіналу за 5 вересня 2019, процитовано 11 вересня 2019
  9. ↑ Сергій Кривуля (12-08-2012). Слов'янська душа "українського німця". obozrevatel. Архів оригіналу за 09-01-2018. Процитовано 11-09-2019.
  10. ↑ Черкаська обласна філармонія. filarmoniya.ck.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2019.
  11. ↑ а б Он дал нам Винника. Bird In Flight (ru-RU) . 13 листопада 2018. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 8 вересня 2019.
  12. ↑ Drewianka, Stephan. Bad Hersfeld. Musical World (нім.). Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  13. ↑ а б в Olegg Vynnyk: Der Tod gibt sich die Ehre – Herzlich willkommen auf musicals-online.com (de-DE) . Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 14 вересня 2019.
  14. ↑ «Все має бути по‑справжньому»: Олег Винник про плани на Новий рік. РБК-Украина. 19.12.2018. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  15. ↑ "Рандеву" з Олегом Винником – трансляція. 5 канал (uk-UK) . Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 10 вересня 2019.
  16. ↑ Jänichen, Barbara (23 листопада 2004). "Künstler gegen Aids": Gala bringt 85 000 Euro für Berliner Aids-Hilfe. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 14 вересня 2019.
  17. ↑ Олег Винник: Я не виступаю у Росії. Ніякі гроші не змінять цієї позиції. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 20 вересня 2019.
  18. ↑ Презентація сольного альбому Олега Винника. Review News. 19 грудня 2011. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  19. ↑ 7 ДНІВ-УКРАЇНА » Світова зірка мюзиклів Олег Винник на старість мріє повернутись на Батьківщину (Інтерв’ю). 7days-ua.com. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 20 вересня 2019.
  20. ↑ ПРОЧЕРК. «Хто до нас прийшов з війною – буде гнити в полі!»: Винник заспівав гімн України в новій обробці (відео) — ПРОЧЕРК.інфо. ПРОЧЕРК (uk-ua) . Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 23 квітня 2022.
  21. ↑ Концерт Олега Винника "Щастя" - Для душі - Телеканал "Інтер+". interplus.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 14 вересня 2019.
  22. ↑ Олег Винник з благодійним концертом приїде в Житомир | Теми. www.1.zt.ua. Процитовано 14 вересня 2019.
  23. ↑ Олег Винник вразив столицю грандіозним концертом. Review News. 1 квітня 2016. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 3 червня 2019.
  24. ↑ Концерт Олега Винника в Палаці "Україна" - Київ - 2016 - Інтер. 25 квітня 2016. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  25. ↑ Кавовий клуб. Олег Винник (укр.), архів оригіналу за 7 вересня 2019, процитовано 12 вересня 2019
  26. ↑ Концерт Олега Винника "Моя душа..."- ПРЕМ'ЄРА-2017!. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  27. ↑ Олег Винник — "Моя душа" [Великий стадіонний тур. 15 червня 2017. Архів оригіналу за 24 грудня 2020. Процитовано 3 червня 2019.
  28. ↑ Аншлаги і «Ніно» з грузинським акцентом: стартував всеукраїнський тур Олега Винника. СТБ. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  29. ↑ Олег Винник дав самий масштабний концерт у своїй кар'єрі. 4 червня 2018. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 3 червня 2019.
  30. ↑ Тур Олега Винника «Ты в курсе» подарує глядачам «рецепт добра». СТБ. 18 травня 2018. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
  31. ↑ Олег Винник зібрав під відкритим небом понад 150 тисяч глядачів. Fakty.ua. 4 липня 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  32. ↑ "Atlas Weekend" 2018, ОЛЕГ ВИННИК - СЧАСТЬЕ. 24 серпня 2018. Архів оригіналу за 22 серпня 2020. Процитовано 3 червня 2019.
  33. ↑ "Для мене ти - золота": Олег Винник готує жінкам України ексклюзивний подарунок. ТСН.ua (укр.). 4 лютого 2019. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  34. ↑ Олег Винник показав BACKSTAGE європейського туру. Телеканал СТБ (ua-UK) . 21 червня 2019. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  35. ↑ Олег Винник дал особенный концерт в родном селе (фото). Fakty.ua. 15 травня 2019.
  36. ↑ Односельці розповіли про кохану жінку Олега Винника. 5 канал (укр.). 11.01.2018. Архів оригіналу за 06.03.2018. Процитовано 20 вересня 2019.
  37. ↑ Винник підтримав Аграрну партію та анонсував всеукраїнський тур з Поплавським. Новое Время. 1 липня 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 4 липня 2019.
  38. ↑ Скандал з Олегом Винником: співака внесли в базу "Миротоворець". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 28 вересня 2019.
  39. ↑ Куди ти поліз? Олег Винник вляпався в грандіозний скандал. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 28 вересня 2019.
  40. ↑ СПІВАК ОЛЕГ ВИННИК ОПИНИВСЯ У БАЗІ САЙТУ «МИРОТВОРЕЦЬ». ТСН. 27 вересня 2019. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 27 вересня 2019.
  41. ↑ Олег Винник в фильме "Eine Liebe in Koenigsberg" (Любовь в Кенигсберге). 13 квітня 2013. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  42. ↑ Олег Винник подарував свій голос Зачарованному Принцу (фото, відео). Fakty.ua. 27 березня 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  43. ↑ ЗАЧАРОВАНИЙ ПРИНЦ Офіційний трейлер (укр.). 23 березня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  44. ↑ "Зачарований принц" Олег Винник презентував кліп на ніжну композицію - Гламур. ТСН. 21 травня 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  45. ↑ Олег Винник — Дай мені помріяти (OST "Зачарований Принц"). 21 травня 2018. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 8 березня 2019.
  46. ↑ Олег Винник розповів про зйомки в кіно: «Поки що мені не потрібно обрізати волосся, я погоджуюся на роль». Viva!. 14 вересня 2018. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  47. ↑ Скажене Весілля / Crazy Wedding / Божевільна Весілля - 2018 (subtitles). 1 березня 2019. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  48. ↑ «На щастя»: зірковий квінтет виконав саундтрек до фільму «Скажене весілля 3». cinema.in.ua. 23 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  49. ↑ Alle Preisträger. voting.ielements-projects.de. Процитовано 11 вересня 2019.
  50. ↑ "Счастье" привело Олега Винника до перемоги в "Пісні року 2014". Пісня року. Народна премія (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 11 вересня 2019.
  51. ↑ Viva Самые красивые 2018: названы все победители. viva.ua (російською) . Viva!. 2 лютого 2018. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 13 лютого 2018.
  52. ↑ Золота Жар-птиця : М2. Телеканал М2 (укр.). Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 19 травня 2018.
  53. ↑ «Моряки, повертайтеся живими!» Як в Києві пройшла церемонія «M1 Music Awards». Обозреватель. 1 грудня 2018. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 6 січня 2019.
  54. ↑ «Найкраща пісня року»: визначені переможці. Телеканал Україна. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
  55. ↑ Золота Жар-птиця : М2. Телеканал М2 (укр.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  56. ↑ Из песни слов не выкинешь. Рейтинг Фокуса: 20 самых успешных звезд шоу-бизнеса. Фокус. 8 березня 2019. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.

Посилання

2019-2020
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Винник_Олег_Анатолійович&oldid=41470537