Виноградар (Роздільнянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Виноградар
Gerb vynogradar.png Prapor vynogradar.png
Герб Виноградаря Прапор Виноградаря
Місцева школа
Місцева школа
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Роздільнянський район
Громада Роздільнянська міська громада
Код КОАТУУ 5123980701
Облікова картка Виноградар 
Основні дані
Засноване 1924 (97 років)
Населення 1710 (01.01.2015)[1]
Площа 1,424 км²
Густота населення 1069,52 осіб/км²
Поштовий індекс 67472
Телефонний код +380 4853
Географічні дані
Географічні координати 46°40′38″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 46.67722° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 46.67722; 30.34500Координати: 46°40′38″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 46.67722° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 46.67722; 30.34500
Середня висота
над рівнем моря
106 м
Найближча залізнична станція Карпове
Місцева влада
Адреса ради 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17
Карта
Виноградар. Карта розташування: Україна
Виноградар
Виноградар
Виноградар. Карта розташування: Одеська область
Виноградар
Виноградар
Мапа

CMNS: Виноградар у Вікісховищі

Виногра́дар (у минулому — Красний Виноградар) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Адміністративний центр однойменного старостинського округу. Населення становить 1710 осіб. Розташоване за 30 км на південний схід від районного центру. У селі знаходиться станція Карпове, де зупиняються приміські потяги.

Є найбільшим селом за кількістю населення у Роздільнянській територіальній громаді.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення засноване переселенцями з села Градениці у 1924 році[2].

Під час Голодомору в Україні 1932—1933 років в селі загинуло 4 людини:

  • Іванова Надія Антонівна
  • Кудряшова Палажка Василівна
  • Лупундюк Костянтин Іванович
  • Савенко Парасковія Іллівна[3].

У роки Другої світової війни на фронт пішло 227 селянина, 74 з них загинуло, 144 отримали орден «За мужність та героїзм». Уродженець Виноградаря О.В. Поддавашкін отримав звання Героя Радянського Союзу[2].

Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Виноградарської сільської ради, яка була у складі Біляївського району[4].

Протягом 1956—1964 років у селі було збудовано 147 житлових будинків[5].

У 1965 році село у складі Виноградарської сільради перейшло в підпорядкування від Біляївського до Роздільнянського району[6].

На 1 травня 1967 року у селі знаходився господарський центр колгоспу імені Леніна[7]. Був кар'єр з видобування каміння-ракушняка, лісопильня. Працювала середня школа, бібліотека та клуб[5].

12 вересня 1967 року до складу Виноградаря увійшло колишнє селище Карпове та село Новоселівка.

У період 1967—1977 років у селі побудовано шкільний інтернат на 50 ліжок, 20 житлових будинків, двоповерховий будинок для вчителів, 80 індивідуальних будинків для колгоспників[2].

В 1975 році, в день 30-річчя перемоги над нацизмом, у горіховому сквері села відкрито монумент загиблим воїнам-односельчанам[2].

У селі станом на 1978 рік працювала школа, де працювало 26 вчителів та навчалося 360 учнів. Був клуб з залом на 120 місць, бібліотека з книжковим фондом у 3720 примірників, літній театр на 240 місць; фельдшерсько-акушерський пункт з зуболікарським кабінетом, ясла-садок на 70 місць, шість магазинів, відділення зв'язку, буфет, колгоспна столова, ощадна каса, комплексний приймальний пункт райпобуткомбінату[2].

4 квітня 1997 року почав діяти храм Святого Димитрія Солунського УПЦ (МП). Храм був перебудований з будівлі колишнього магазину. До цього періоду храм у селі був відсутній[8].

У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Виноградарської сільради і було її центром.

Населення[ред. | ред. код]

У 1967 році у селі мешкало 1287 осіб[5]. У 1978 році у селі нараховувалось 516 подвір'їв та 1388 осіб[2]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1614 осіб, з яких 731 чоловік та 883 жінки.[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1513 осіб.[10]

2010 — 1548

2011 — 1552[11]

2012 — 1584

2013 — 1614

2014 — 1714

2015 — 1710

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 83,72 %
російська 12,41 %
молдовська 3,48 %
болгарська 0,20 %
білоруська 0,13 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

У колишньому селищі Карповому народився Герой Радянського Союзу О. В. Поддавашкін (1919—1976).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Паспорт Виноградарської сільської ради
  2. а б в г д е История городов и сел Украинской ССР: в двадцати шести томах. Одесская область / Ред. кол. тому: Чередниченко А. П. (председатель редколлении), Бачинский А. Д., Боровой С. Я., Ващенко В. П., Вольский С. А., Захаров Г. П., Зленко Г. Д., Иванов Р. В. (заместитель председателя редколлегии), Ивахнюк П. П., Карышковский П. О., Коновалов В. Г., Лункин Г. М., Мазуренко И. Д., Першина 3. В., Раковский М. Е., Ревякин А. М., Рубин М. А., Рядченко И. И., Сабадырев И. Л., Удалов В. З., Хиони И. А., Цевух В. С. (ответственный секретарь редколлегии), Цымбал Е. И., Якупов Н. М. – Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1978. – 865 с. — С. 672.(рос.)
  3. Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Одеська область. Частина I. Редакційна колегія (співголови — М. Д. Сердюк і М. Л. Скорик), автори-упорядники Л. І. Білоусова (керівник), М. Г. Батуріна, А. Є. Бух, О. В. Мартиненко, Г. М. Паніван. — Одеса: Астропринт, 2008. — С. 858
  4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 371.
  5. а б в Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), Ануфрієв Л. О. (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., Вольський С. А., Воробей П. І., Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., Ковбасюк С. М., Коломійчук В, Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., Мазуренко I. Д., Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. (1969). Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. Киев: Головна редакція УРЕ АН УРСР. с. 731. 
  6. Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР — Вікіджерела. uk.wikisource.org. Процитовано 2021-02-26. 
  7. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 113.
  8. Раздельнянское благочиние | БАЛТСКАЯ ЕПАРХИЯ УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ. baltaeparhia.org.ua. Процитовано 2021-02-26. 
  9. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  10. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 
  11. Роздільнянська районна рада — ПАСПОРТ територіальної громади Виноградарської сільської ради Роздільнянського району. rozdilna-rada.odessa.gov.ua. Процитовано 2021-01-07. 
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]