Виноградова Ніна Георгіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виноградова Ніна Георгіївна
Народилася 30 травня 1928(1928-05-30)
Померла 10 березня 1997(1997-03-10) (68 років)
Москва, Росія
Країна Flag of Russia.svg Росія
Діяльність морський біолог, океанолог
Alma mater Біологічний факультет МДУd
Заклад Інститут океанології імені П. П. Ширшова РАНd
Науковий керівник Зенкевич Лев Олександрович
У шлюбі з Mikhail Vinogradovd
Систематик живої природи
Band 1x200px.png
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Vinogradova».

Nina Georgievna Vinogradova на Віківидах
Сторінка на Віківидах

Ніна Георгіївна Виноградова (30 травня 1928 — 10 березня 1997, Москва) — радянський і російський океанолог, фахівець з глибоководної фауни океану, співробітниця Інституту океанології імені П. П. Ширшова Російської Академії наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ніна Виноградова народилася 30 травня 1928 року. Навчалася на біологічному факультеті Московського державного університету. Ще будучи на 2-му курсі, брала участь в роботі Біломорсько біологічної станції в Кандалакській затоці. Брала участь в експедиції на Каспійське море. У 1949 році брала участь в 1-й експедиції в Охотське море на науково-дослідному судні «Витязь» під керівництвом Лева Зенкевича. Роботи, проведені в Охотському і Беринговому морях (2-й і 5-й рейси «Витязя»), в затоці Шеліхова і в Анадирській затоці увійшли до її дипломної роботи.

Після закінчення МДУ в 1951 році вступила до аспірантури Інституту океанології (ІОАНН). У 1953 році брала участь в глибоководному 14-му рейсі «Витязя» в Курило-Камчатську западину, де вивчалася глибоководна фауна океану і були зібрані дані про тисячі глибоководних видів. У 1955 році захистила кандидатську дисертацію по глибоководної біогеографії під керівництвом Л. О. Зенкевича. Працювала науковим співробітником Інституту океанології.

Брала участь в десятці великих експедиціях в Тихий і Індійський океани та в Антарктику. У 1979 році стала завідувачкою кабінету глибоководної фауни. Займалася проблемами біологічної структури Океану. У 1995 році брала участь в експедиції в Норвезьке море, яка стала її останньою експедицією.

Авторка понад 130 наукових праць.

Ніна Виноградова померла 10 березня 1997 року.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Ніна Виноградова досліджувала головним чином глибоководну фауну океану. Виявила фундаментальні закономірності зв'язку вертикального і горизонтального поширення глибоководних видів і створила першу зоогеографічну карту абіссалі океану.

Сформулювала «правило спрощення широтної зональності» зі збільшенням глибини. Виявила, що діапазони вертикального поширення глибоководних видів позитивно корелюють з розміром їх ареалів. Разом з Гергієм Бєляєвим створила схему біогеографічного районування абіссалі і ультраабіссалі Світового океану, прийняту в радянській науці.

Крім фундаментальних питань біології спеціалізованих на дослідженні асцидій, перш за все глибоководних. Описала кілька десятків нових видів асцидій, кілька родів, таких як незвичайна мішкоподібна Situla pelliculosa з Курило-Камчатської западини або Cnemidocarpa zenkevitchi з Антарктиди.

Родина[ред. | ред. код]

  • Чоловік — біолог Михайло Євгенович Виноградов (1927—2007), дійсний член (академік) РАН у Відділенні океанології, фізики атмосфери і географії РАН (1990), заступник директора Інституту океанології імені П. П. Ширшова РАН.
  • Син — біолог Георгій Михайлович Виноградов, кандидат біологічних наук, співробітник Інституту океанології імені П. П. Ширшова РАН[1] .

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Виноградова Н. Г. Зоогеографічне районування абіссалі Світового океану // Докл. АН СРСР. 1956. Т. 111, № 1. С. 195—198.
  • Vinogradova NG 1958. On the finding of a new ascidian species — Cnemidocarpa zenkevitchi in the fjord of the Banger Oasis (Antarctic). Zoologycheskyi Zhurnal, 37 (9): 1375—1379 (in Russian).
  • Vinogradova NG The zoogeographical distribution of the deep-water bottom fauna in the abyssal zone of the ocean // Deep-Sea Res. 1 959. Vol. 5, N 3. P. 205—208.
  • Vinogradova NG тисяча дев'ятсот п'ятьдесят дев'ять. The geographical distribution of the deep-water bottom fauna in the abyssal zone of the ocean . Deep-Sea Research, 5: 205—208.
  • Vinogradova NG Vertical zonation in the distribution of the deep -sea benthic fauna in the ocean // Deep-Sea Res. Тисячу дев'ятсот шістьдесят два. Vol. 8, N 3/4. P. 245—250.
  • Vinogradova NG тисяча дев'ятсот шістьдесят два. Ascidiae simplices of the Indian part of the Antarctic . Exploration of the fauna of the seas I (IX): Biological results of the Soviet Antarctic expedition (1955—1958), 1. IzdatelstvoAN SSSR, Moscow & Leningrad. P. 196—215 (in Russian, many new species).
  • Vinogradova NG тисяча дев'ятсот шістьдесят два. Some problems of the study of deep-sea bottom fauna. J. of the Oceanographic Soc.of Japan, 20th Anniv. Volume. P. 724—741.
  • Vinogradova NG 1969. On the finding of a new aberrant ascidian in the ultraabyssal of the Kurile -Kamchatka Trench. Byulleten Moskovskogo Obshchestva Ispytatelej Prirody, Seria Biologicheskaya, 74 (3): 27-43 (in Russian, Situla pelliculosa gen. Et sp. Nov.).
  • Vinogradova NG 1969. The geographical distribution of the deep-sea bottom fauna. In: LAZenkevitch [Ed.]. The Pacific Ocean: Biology of Pacific Ocean. Book II: Deep-sea bottom fauna; pleuston. Nauka, Moscow. P. 154—181 (in Russian).
  • Виноградова Н. Г. Вертикальний розподіл глибоководної донної фауни // Глибоководна донна фауна: Плейстон / під ред. Л. А. Зенкевича. М. : Наука, 1969. С. 129—153. (Тихий океан. Т. 7 Біологія Тихого океану; кн. 2.)
  • Виноградова Н. Г. Географічне поширення глибоководної донної фауни // Глибоководна донна фауна: Плейстон / під ред. Л. А. Зенкевича. М. : Наука, 1969. С. 154—181. (Тихий океан. Т. 7 Біологія Тихого океану; кн. 2.)
  • Vinogradova NG 1970. Наступні Deep-sea ascidians of the genus Culeolus from the Kurile -Kamchatka Trench. Trudy Instituta Okeanologii AN SSSR, 86: 489—512 (in Russian).
  • Vinogradova NG 1975. On the discovery of two new species of an aberrant deep -water ascidian genus Situla in the South-Sandwich Trench. Trudy Instituta Okeanologii AN SSSR, 103: 289—306 (in Russian).
  • Vinogradova NG 1976. Big face of the Ocean. Priroda, No 11. P. 94-105 (in Russian).
  • Виноградова Н. Г. Фауна шельфу, материкового схилу і абіссалі // Біологія океану. М. : Наука, 1977. Т. 1 : Біологічна структура океану / під ред. М. Є. Виноградова. С. 178—198.
  • Виноградова Н. Г. Донна фауна абіссалі і ультраабіссалі // Біологія океану. М. : Наука, 1977. Т. 1 : Біологічна структура океану / під ред. М. Є. Виноградова. С. 281—298.
  • Vinogradova NG 1979. The geographical distribution of the abyssal and hadal (ultra-abyssal) fauna in relation to the vertical zonation of the Ocean . Sarsia. 64: 41-50.
  • Vinogradova NG 1988. Tunicata, or Urochordata. In: RKPasternak [Ed.]. Life of the Animals, Vol. 2. Prosveshchenie, Moscow. P. 256—285 (in Russian).
  • Vinogradova NG, Gebruk AV, Romanov VN 1993. Some new data on the Orkney Trench ultra abyssal fauna . In: Klekowski RZ, Opalinsky KW [Eds. ]. The 2nd Polish-Soviet Antarctic symposium. Dziekanow Lesny. P. 213—221.
  • Vinogradova NG 1997. Zoogeography of the abyssal and hadal zones of the ocean . Adv. in Mar. Biol. 32 (32): 325—387.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Виноградов Георгий Михайлович. Институт океанологии имени П. П. Ширшова РАН. Процитовано 2019-02-09. 

Посилання[ред. | ред. код]